І́гор Андрі́йович Са́вченко (*11 жовтня 1906, Вінниця — †14 грудня 1950) — радянський, український кінорежисер, сценарист, театральний педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944). Лауреат трьох Сталінських премій (1942, 1949, 1952 — посмертно).
| Савченко Ігор Андрійович | |
|---|---|
| | |
| Дата народження | 11 жовтня 1906 |
| Місце народження | Вінниця |
| Дата смерті | 14 грудня 1950 (44 роки) |
| Місце смерті | Москва, РРФСР, СРСР |
| Поховання | |
| Громадянство | Російська імперія → СРСР |
| Національність | українець |
| Професія | кінорежисер, сценарист, театральний педагог |
| Кар'єра | 1925-1950 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0767514 |
Короткі відомості Редагувати
Родом із Вінниці, тут учився в театральній школі Орди-Свєтлової та виступав у театрі. У 1925 організував молодіжний аґіттеатр «Червоний галстук» і з ним гастролював по Україні. З 1926 учився в Ленінградському Інституті сценічних мистецтв. З 1929 є головним режисером театрів робітничої молоді в Баку (з 1932) та в Москві.
Перші фільми Савченко зняв у 1931—1932 роках на Бакинській кіностудії («Микита Іванович і соціалізм» та «Люди без рук»); на Московській кіностудії поставив звуковий фільм «Гармонь» (1934), два молодіжні фільми «Випадкова зустріч» (1936) і «Дума про козака Голоту» (1937). У 1939-41 рр. і з 1947 Савченко пов'язаний з Київською кіностудією; у період з 1944 по 1946 — художній керівник кіностудії ім. М. Горького в Москві.
На Київській кіностудії поставив фільми: «Вершники» за твором Ю. Яновського (1939), «Богдан Хмельницький» (1941; за О. Корнійчуком), «Третій удар» і «Тарас Шевченко» (закінчили стрічку режисерові учні після його смерті у 1951, премійовано на міжнародному фестивалі в Чехословаччині, 1952); «Партизани в степах України» (1942; за О. Корнійчуком) та ін.
З 1946 року викладав у ВДІКу. Його учнями були відомі нині режисери: О. О. Алов, В. Н. Наумов, Г. С. Габай, Л. А. Файзієв, Ф. Є. Миронер, Ю. М. Озеров, С. І. Параджанов, М. М. Хуцієв, О. О. Коренєв, Ю. А. Закревський, Лев Іванов, Л. С. Данилов.
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.
Помер від серцевого нападу на 44-му році життя. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі.
Фільмографія Редагувати
Акторські роботи Редагувати
- 1932 — Двадцять шість комісарів
- 1934 — Гармонь — син куркуля
- 1935 — Любов та ненависть
Режисерські роботи Редагувати
- 1931 — Микита Іванович і соціалізм (інші назви «Загинула Росія», «Людина на землі»), (картина не збереглася)
- 1932 — Люди без рук (картина не збереглася)
- 1934 — Гармонь
- 1936 — Випадкова зустріч (інші назви «Місяць травень», «Іринчин рекорд»)
- 1937 — Дума про козака Голоту
- 1939 — Вершники
- 1941 — Богдан Хмельницький
- 1942 — Юні партизани (1-ша новела «Левко»)
- 1942 — Партизани в степах України
- 1944 — Іван Нікулін — російський матрос
- 1947 — Старовинний водевіль
- 1948 — Третій удар (інша назва «Південний вузол») — Головна премія МКФ трудящих у ЧССР (1948)
- 1951 — Тарас Шевченко — Особливий Почесний диплом МКФ у Карлових Варах (1952) (посмертно) — за режисуру
Сценарії до фільмів Редагувати
- 1931 — Микита Іванович і соціалізм (за власною п'єсою «Загинула Росія»)
- 1932 — Люди без рук
- 1934 — Гармонь
- 1936 — Випадкова зустріч (інші назви «Місяць травень», «Іринкин рекорд»)
- 1937 — Дума про козака Голоту
- 1939 — Висока нагорода
- 1942 — Літа молодії
- 1951 — Тарас Шевченко
Пам'ять Редагувати
- У 2001 році пам'яті режисера в документальному циклі «Обрані часом» знято фільм «Ігор Савченко. Інтонації» (реж. Олег Фіалко).
- «Ігор Савченко. Він — України син» — український документальний фільм з циклу культурологічних програм «Портрет» телерадіокомпанії «Глас».
- У 2007 р. режисер Наталія Наумова, за сценарієм свого батька, В. Н. Наумова, зняла документальну стрічку «Коротке життя Ігоря Савченка. Монолог про Вчителя».
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Наталія Наумова. «Коротке життя Ігоря Савченка. Монолог про Вчителя» (2007). Архів [mkrf.ru/activity/register/search/detail.php?ID=110115676&ganr=&strana=&year_from=1&year_to=1&kateg=&color=&nud=&firm_z=&keywords=&q=&PAGEN_1=469 оригіналу] Перевірте схему
|url=(довідка) за 12 липня 2012.
Джерела та література Редагувати
- М. Юр. Савченко Ігор Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 418. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Зак М., Парфенов Л., Якубович-Ясный О.. Игорь Савченко. — М., 1959.
Посилання Редагувати
- Савченко Ігор Андрійович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 614-615.
- До 100-річчя від дня народж. укр. кінорежисера / Уклад. Т.Марчук; Вступ. ст. М.Залізняк; Ред. О.Пасічник, М.Спиця; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадміністрації, Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця, 2006. — 26 с.
- Савченко Ігор на сайті IMDb (англ.)