Рубінґер Лев

Лев Павлович Рубінґер (21 лютого 1890, Городок — 24 вересня 1983, м. Рочестер, США) — український правник, економіст, військовий і громадський діяч.

Лев Рубінґер
Поручник
Загальна інформація
Народження	21 лютого 1890(1890-02-21) м. Городок,  Австро-Угорщина
Смерть	24 вересня 1983(1983-09-24) (93 роки) м. Рочестер,  США
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Українсько-польська війна

Життєпис

Гімназію закінчив у Коломиї, а правознавчі студії у Львові. З початком першої світової війни взяв участь у боях з російською армією над Стрипою і Золотою Липою в 1915-1916 рр.

У листопаді 1918 організував взяття українцями влади в м-ку Красне (нині Буського р-ну Львівської обл.), командував кулеметною сотнею в групі “Схід” УГА, пізніше в  складі 4-ї Золочівської бригади. Після відступу за р.  Збруч воював на Наддніпрянщині. Перехворів на тиф. Призначений поручником-суддею військ. суду 2-го корпусу УГА. У складі ЧУГА – чл. реввійськтрибуналу. У  травні–липні 1920 – командир робочого батальйону галичан на примусових роботах з будівництва залізниці біля м. Казань (нині РФ). З липня 1920 р. в складі 142-го полку відправлений на польський фронт, перебував на Поділлі.

Після розформування частини  – інструктор кулеметної справи в  Школі червоних старшин у м. Київ. З 1921 працював у Дніпросоюзі, у  сісльсько-господарському науковому інституті в  Києві. Був студентом філософського факультету Київського інституту професійної освіти (колишнього університету), викладав у Київському інституті народного господарства. 1926 отримав дозвіл виїхати до Галичини, займався кооперацією і торговою справою. Пройшов адвокатське стажування, з  1938  – самостійний адвокат у  Коломиї. Влітку 1941 призначений прокурором Чортківського окружного суду. З  ініціативи представників ОУН повернувся до Коломиї, працював посадником (головою) міста.

З наближенням фронту у 1944 виїхав до Німеччини, перебував у таборах біженців, був членом Вищого громадського суду м. Аугсбург. Емігрував до США, займався громадською діяльністю; друкував статті з економічної, політичної, військової тематики. Учасник УНС, товариства “Самопоміч”, ветеранських організацій. Член НТШ. Проживав у м. Рочестер (шт. Нью-Йорк).

Помер у м. Рочестер, де й похований на цвинтарі Святого Гробу

Посилання

• Клопоти посадника Коломиї. «Коломия й Коломийщина», 1988 р.
• Лев Рубінґер. Дещо про столицю Покуття + Фото

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Rubinger Lev на eudusa.org
• Бл. п. д-р Лев Рубінґер // Свобода. 1983. 30 верес. Ч. 186. С. 3.
• Гуцуляк  М. Перший листопад 1918 на Західних Землях України зі спогадами і життєписами членів Комітету Виконавців Листопадового Чину. К., 1993.
• Кобута С. Рубінґер Лев Павлович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 355-356. ISBN 978-966-2067-65-1
• Коломия й Коломийщина. Збірник споминів і статей про недавнє минуле. Філадельфія, 1988.
• Українська Галицька Армія / ред. Д. Микитюк. Т. 2. Вінніпеґ, 1960; Т. 5. Вінніпеґ, 1976.