Роман Танґ (3 жовтня 1893, Аренсбург, Естонія — 18 липня 1963, Вільнюс, Литва) — естонський православний діяч. Священник Естонської Апостольської Православної Церкви. Після окупації Естонії з боку СССР — єпископ Таллінський Російської православної церкви, останній титул - "архієпископ Віленський і Литовський РПЦ".
| Роман (Танг) | |
| |
|---|---|
| 23 липня 1956 — 20 грудня 1955 | |
| Попередник: | Михаїл Чуб |
| Наступник: | Алексій Конопльов |
| |
| Попередник: | Іннокентій Зельницький |
| Наступник: | Леонід Поляков |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Роман Йоханнович Танг |
| Народження: | 3 (15) жовтня 1893 Курессааре, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 18 липня 1963 (69 років) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Похований: | Храм Святого Духа |
| Чернецтво: | 7 квітня 1950 |
Життєпис ред.
Народився 3 жовтня 1893 в Аренсбурзі (нині Курессааре, Естонія).
У 1909 закінчив Аренсбурзьке міське училище.
Діяльність розпочав у судовому відомстві, а з початком Першої світової війни вступає до військового училища і бере участь в бойових діях російської імператорської армії.
У 1916 закінчив Московські загальноосвітні курси, де при випробувальній комісії витримав іспит на атестат зрілості.
Після революції 1917 Танґ повертається в Естонію і служить в різних відомствах канцелярським працівником.
У 1920-ті був читцем і півчим. Вивчав церковні дисципліни, необхідні для пастирського служіння.
7 березня 1931 рукоположений митрополитом Александером Паулусом на диякона, а 8 березня — на священника до Богоявленського храму міста Йихві.
З 1 березня 1933 — священник церкви Пюхтицького жіночого монастиря.
З 9 червня 1940 знову призначений священником Йихвінського Богоявленського храму на допомогу хворому настоятелю і благочинному округу протоієрею Александру Мянніку.
Після окупації Естонії ред.
З 6 травня 1949 — настоятель того ж храму і благочинний округу.
Будучи неодруженим, 7 квітня 1950 у Псково-Печерському монастирі пострижений у чернецтво ігуменом Пименом Ізвєковим.
14 квітня 1950 зведений у сан архімандрита.
16 квітня 1950 хіротонізований в Нікольському кафедральному соборі Санкт-Петербурга на єпископа Талліннського, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії.
Хіротонію здійснили патріарх Алексій I, митрополит Санкт-Петербурзький Григорій Чуков і єпископ Лузький Симеон Бичков.
У липні 1952, після смерті єпископа Симеона, митрополит Григорій попросив дозволу тимчасово, до призначення нової особи, покласти обов'язки вікарія Санкт-Петербурзької єпархії на єпископа Романа Танґа.
Голова Комісії з організації похорону митрополита Григорія, яка працювала з 5 по 12 листопада 1955. Тимчасово керував Санкт-Петербурзькою єпархією до 28 листопада 1955.
20 грудня 1955 призначений єпископом Лузьким, вікарієм Санкт-Петербурзької єпархії на допомогу новопризначеному митрополиту Санкт-Петербурзькому і Новгородському Елевферію Воронцову, що тяжко хворів.
З 23 липня 1956 — єпископ Іванівський і Кінешемський. Брав у єпархію духовенство, вигнане з колишніх місць служіння — протоієрея Ростислава Лозинського з Тарту, Андрія Сергієнка — з Санкт-Петербурга, Іоана Боднарчука з Галичини.
З 9 грудня 1958 — єпископ Курський і Білгородський.
З 21 травня 1959 — архієпископ Віленський і Литовський, священноархімандрит Віленського Свято-Духового монастиря.
У 1960 дав притулок в монастирі сестрам закритого Віленського жіночого Маріє-Магдалінинського монастиря.
У червні 1963 потрапив до лікарні у зв'язку із загостренням діабету.
15 липня зранку у Романа Танґа стався крововилив у мозок.
Помер 18 липня 1963 у Вільнюсі. Похований в архієрейській усипальниці Свято-Духівського монастиря у Вільнюсі.