Романтичний націоналізм (також національний романтизм, органічний націоналізм, ідентичний націоналізм) — форма націоналізму, в якому держава отримує свою політичну легітимність, як наслідок органічної єдності тих, хто нею керує. Це включає, залежно від конкретного способу, мови, раси, культури, релігії і звичаї націй до їхніх первинних почуттів, тих, хто «народився» в рамках своєї культури. Ця форма націоналізму виникла як реакція на династичну або імперську гегемонію, що оцінювала легітимність держави «згори донизу», починаючи з монарха або іншого органа, який виправдовував своє існування. Подібна концепція в кінцевому рахунку, з точку зору тієї еліти, є похідною від Бога або богів.
Серед ключових тем романтизму і його спадщини культурне затвердження романтичного націоналізму також займає центральне місце в постпросвітництві мистецтва і політичній філософії. З найперших моментів хвилювання, з акцентом на розвиток національних мов і фольклору, духовна цінність місцевих звичаїв і традицій, рухів, які б перекроїли мапу Європи і привели до закликів «самовизначення» національностей, націоналізм був одним з ключових питань у романтизмі, у визначення його ролі, виразів і значень.
Посилання Редагувати
- Дмитро Донцов.Кантата НАЦІОНАЛІЗМ. Українська Видавнича Спілка. Лондон, 1966. Ліга Визволення України — Третє видання справлене автором — 363 с.
- ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ початку ХХ ст.
- Теорії націоналізму