Ро́кош (пол. rokosz — в буквальному значенні бунт, повстання) — офіційне повстання проти короля, на яке мала право шляхта для захисту своїх прав і свобод. Спочатку це означало з'їзд шляхти (не лише депутатів) на сейм. Це слово прийшло в польську мову з Угорщини, де аналогічне зібрання називалося «Rákos». Під час рокошу шляхта формувала шляхетську конфедерацію спрямовану проти короля.
Право на рокош як бунт проти короля походило з середньовічного права на спротив королівській владі. Юридичною основою для рокошу було право на відмову слухатися короля (лат. non praestanda oboedientia), зафіксоване в так званому «Мельниківському привілеї» (23 жовтня 1501 р.), Генрихових артикулах 1573 року і «Pacta conventa» (всі вони підписувалися при обранні кожним королем, починаючи з Генріха Валуа).
Найвідоміші рокоші: рокош Зебжидовського, рокош Любомирського та війна кокоша (або куряча війна, львівський рокош).
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- П. М. Сас. Рокош // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 271. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Wacław Sobieski. Król czy tyran. Idee rokoszowe a różnowiercy za czasów Zygmunta Augusta // Reformacja w Polsce. — Warszawa: 1926. — S. 1—2. (пол.)
- Juliusz Bardach, Bogusław Leśnodorski, Michał Pietrzak. «Historia państwa i prawa polskiego». — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1987. — S. 225—226. (пол.)
Посилання Редагувати
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рокош
- Рокош, сайт "Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия" (рос.)