| Розов Володимир Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 15 липня 1876 Київ |
| Помер | 21 травня 1940 (63 роки) Загреб |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Київський університет (1906—1916), Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1916—1918), університети у Скоп'є і Загребі |
| Вчене звання | професор |
Роботи у Вікіджерелах |
Володи́мир Олексі́йович Ро́зов (15 (27) липня 1876, Київ — 21 травня, 1940, Загреб, Югославія) — український мовознавець.
Біографія ред.
Закінчив 1902 Київський університет, працював у ньому приват-доцентом (до 1916).
За фахом філолог, викладач Київського університету і Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька. 1918 виїхав у Болгарію, згодом жив у Югославії.
Працював викладачем російської мови в університетах у Скоп'ї та Загребі.
Наукова діяльність ред.
Підготував до друку українські грамоти 14—15 ст. (надруковані як видання Російської АН з російськими примітками 1917 p., у формі книги вийшли 1928 р. у виданні УАН; «Українські грамоти, І: 14 ст. і перша половина 15 ст.»).
Автор статей про мову цих грамот і про вивчення історії української мови (ЗНТШ, 77-78, 1907) та ін.
У рукописній спадщині Розова залишилися топо- й антропонімічний історико-географічний показчик до його збірки грамот і праці з історії української та російської мови й культури (архів у Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України в Києві).
Досліджував історію розвитку української шкільної драми, староболгарські і старосербські писемні пам'ятки.
Праці ред.
- «Значення грамот XIV і XV ст. для історії малоруської мови», 1907;
- «Дослідження мови південноруських грамот XIV і першої половини XV ст.», 1913;
- «Мова південноруських грамот XIV-XV ст.», 1929;
- «До староруської діалектології (І ще до питання про галицько-волинське наріччя)», 1907;
- Розов, B. Южнорусские грамоты, Киев, 1917. № 3, С. 4—7. (перевидання: Розов, B. Украинские грамоты. Киев, 1928 [1] [ 8 січня 2018 у Wayback Machine.]).
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- М. М. Пещак. Розов Володимир Олексійович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Плющ П. П. Перший викладач історії української мови в Київському університеті // «Вісник Київського університету. Серія філології та журналістики», 1959, № 2, в. 2;
- Гринчишин Д. Г. Володимир Олексійович Розов // «Мовознавство», 1976, № 5;
- Булахов М. Г. Розов Владимир Алексеевич // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды, т. 3. Минск, 1978.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |