Релігійна практика Релігійна діяльність соціальна форма об єктивації релігійної свідомості реалізація релігійної віри в

Релігійна діяльність — соціальна форма об'єктивації релігійної свідомості, реалізація релігійної віри в діях соціальної групи або окремих індивідів.

Культова система релігійної діяльності являє собою сукупність конкретних стандартизованих (канонічних) обрядів — стереотипних дій, які символізують конкретні ідеї, норми, ідеали та уявлення. Найважливіша ознака обряду — його символічний характер: стисла, непряма репрезентація актуальних предметів віри. Тому в обряді будь-який рух, жест, слово, матеріальна річ наповнені певни-ми значеннями, які поза цим взаємозв'язком, тобто за межами знаково-символічної ситуації, перестають бути обрядовими.

Зазначимо також, що релігійний культ базується на вірі в наявність між людиною й предметом її віри можливості встано-влення певних взаємин. Найяскравіше це виявляється в умилостивлювальних діях, починаючи від примітивних форм жертвоприношення і закінчуючи високодуховними молитвами.

Релігійні обряди еволюціонували по лінії спіритуалізації — відхід від механічних, тілесних рухів, до духовної діяльності. Вершиною такого шляху є молитва — вербальне (словесне) звертання людини до об'єкта своєї віри. Етнографи стверджують, що молитва як специфічний релігійний обряд сформувалася на основі язичницьких заклинань і була елементом жертвоприношення. Згодом молитва відокремилася і стала найважливішим компонентом культу багатьох релігій.

Для того, щоб постійно підтримувати релігійні почуття, задовольняти релігійні потреби віруючих у багатьох розвинених релігіях встановлюється богослужбовий канон, що складається з циклів релігійної діяльності: наприклад, християнське «коло річного богослужіння», «коло добового богослужіння», «седьмичне» (тижневе) тощо.

За допомогою культових дій у свідомості віруючих відтворюються релігійні образи, символи, думки, іні-ціюються відповідні емоції. У результаті відбувається трансформація негативних емоцій у позитивні, виникає задоволеність від комунікації з надприродним тощо.

Див. також Редагувати

Релігійний культ

Література Редагувати

Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К. : На-род. укр. академія, 2007. — С. 425–464.
Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — С. 367–381.
Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. — С. 212–235.
Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
Докаш В. І. Загальне релігієзнавство: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.

Посилання Редагувати

Діяльність релігійна [ 31 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
Види позакультової релігійної діяльності; Діяльність релігійна; Норми релігійні; Поведінка релігійна; Позакультова релігійна діяльність [ 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.