Піза́нська ве́жа — частина ансамблю міського собору Собор Санта Марія Ассунта в Пізі. Вежа є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі — шедевр середньовічної італійської архітектури. Вежа відома тим, що сильно нахилена.
| Пізанська вежа | |
|---|---|
| Вигляд з боку Собору Санта Марія Ассунта | |
| Координати: 43°43′23″ пн. ш. 10°23′47″ сх. д. / 43.72306° пн. ш. 10.39639° сх. д. | |
| Тип споруди | дзвіниця церковна вежаd і похила вежаd |
| Розташування | Італія, Піза |
| Архітектор | Вільгельмом (Гульєльмо) і Бонанно Пісано, Джованні ді Сімоне, Томазо ді Андреа |
| Початок будівництва | 9 серпня 1173 |
| Кінець будівництва | 1372 |
| Висота | 58 м |
| Будівельна система | мармур і камінь |
| Стиль | романський стиль |
| Належність | римо-католицька |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Pisad |
| Стан | національна спадщина Італіїd і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Адреса | Piazza del Duomod |
| WLM | 09G7020095 |
| Оригінальна назва | італ. Torre di Pisa[5] |
| Епонім | Піза, вежа і похила вежаd |
| Вебсайт | opapisa.it |
| Пізанська вежа (Італія) | |
| Пізанська вежа у Вікісховищі |
Висота вежі становить 56 метрів, діаметр — 15 метрів, діаметр фундаменту 19,6 метра. На вершину вежі ведуть сходи з 294 сходинок, піднявшись якими на саму гору, можна оглянути всю околицю. Всесвітньо відомий вчений Галілей використовував Пізанську вежу для своїх дослідів. З останнього її поверху він кидав різні предмети, щоб довести, що швидкість падіння не залежить від ваги тіла, що падає.
Будівництво Редагувати
Створення комплексу почалося в 1063 році, коли на околиці міста, на зеленій галявині, була закладена будівля ансамблю міського собору, що включив біломармуровий п'ятинефний собор, дзвіницю і баптистерій-хрещальню. Першим будівельником храму був архітектор Бускетто, ймовірно, виходець з Греції. На це указують як прізвище майстра, так і запропонована ним композиція собору, висхідна до ідей візантійської архітектури V століття[джерело?]. Після 1118 року будівництво Пізанського собору продовжив майстер Райнальдо. Він подовжив головний неф будівлі та звів фасади. Саме йому належить оформлення головного фасаду собору у вигляді декількох рядів легких, витончених напівкруглих аркад. У Тоскані не було заведено прикрашати фасади церков скульптурою, і Райнальдо облицьовував фасад білим і чорним, з сіро-блакитним відтінком, каменем з мармуровими інкрустаціями. В основному будівництво Пізанського собору було завершено в 1150-х роках. Така порівняно швидка споруда пояснюється тим, що майстри не витрачали час на зведення складних кам'яних зведень: перекриття центрального нефа виконане дерев'яним. Над порталами поміщені барвисті мозаїчні панно. Інтер'єр собору прикрашають позолочена стеля і численні мармурові скульптури.
Будівництво дзвіниці («Пізанської вежі») було почато 9 серпня 1173 року майстрами Вільгельмом (Гульєльмо) з Інсбрука і Бонанно Пісано. Побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і зник з міста.
Час від часу роботу з будівництва відновлювали, і до 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто років після початку будівництва, в 1275 році, міська влада знайшла сміливця, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці.
Коли архітектор Джованні ді Сімоне відновив роботи, відхилення верхнього карниза вежі від вертикалі становило 50 сантиметрів. Ризик був дуже великий. Тому, закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі становило вже 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ді Андреа. Він підвів наступний поверх із сторони, похилої, на 11 сантиметрів, а дзвіницю «завалив» убік, протилежну нахилу. Лише після цього він поставив над вісьмома ярусами вежі дзвіницю з бронзовим дзвоном. Через 164 роки будівництво вежі було завершено. Вона виявилася укороченою на чотири поверхи і без даху. А за задумом перших архітекторів перший поверх її повинен бути високим, потім 10 поверхів з балконами, 12-й поверх — дзвіниця, а вінчати кампанелу повинен був дах. Загальна висота вежі передбачалася 98 метрів.
Протягом наступних чотирьох століть на вежі було встановлено сім дзвонів, найбільший важив більше ніж 3600 кг. Однак до початку XX століття найважчі дзвони перестали використовувати, бо вважалося, що їх рух може потенційно погіршити стійкість башти.
Причини нахилу Редагувати
Існують різні припущення, що пояснюють причини нахилу нещасливої вежі. Дослідники допускають можливість, що Бонанно, мабуть, використовував насоси для відкачування води, чого у жодному випадку не можна було робити. Оскільки він будував круглу споруду, насоси, мабуть, були в центрі вежі — подалі від стін. Відкачана вода стікала в один бік — у напрямі річки Арно. Також є версії, що Бонанно просто зекономив на фундаменті, щоб збільшити свій заробіток, або заклав частину фундаменту на твердому ґрунті, а частину на м'якому.
Сучасність Редагувати
В 1911 році було зафіксовано, що вершина нахиляється на 1,2 мм в рік. У 2006 році вершина вежі була відхилена на 5,3 м від центру.
З 1990 року через побоювання, що будь-якої миті може статися обвал вежі масою 14 500 тонн, до неї перестали пускати туристів.
Останніми роками багато архітекторів були сильно стурбовані тим, що кут нахилу вежі став дуже великим і існував величезний ризик, що в один день вежа просто звалиться. Саме тому останнім часом проводилася низка заходів, які дозволяли утримати вежу від подальшого падіння. Так з 1994 року від падіння її утримували спеціальні свинцеві противаги. А у 2001 році були завершені роботи з профілактики від можливого падіння Пізанської вежі. Розпочати роботи спонукало обвалення менш відомої падаючої вежі в місті Павія в 1989 році, коли під завалами загинуло четверо осіб.
У червні 2007 року було закінчено роботи зі зменшення відхилення вежі. Міжнародна група рятувальників Пізанської вежі прибрала з північної сторони вежі 70 тонн ґрунту, що призвело до повороту спорудження в цей бік. Рух контролювався за допомогою 600 тонн свинцевого баласту-противаги у вежі та системи металевих тросів, що закріплювали визначну пам'ятку. Проєкт обійшовся у 20 мільйонів доларів. У результаті робіт удалося на 45 сантиметрів зменшити відхилення верхівки вежі. Таким чином падаюча вежа повернулася до положення 1838 року. Інженери очікують, що вежа залишиться стабільною протягом наступних 200 років.
Галерея Редагувати
Інші спадні вежі Редагувати
У світі налічується близько 300 веж, які також мають нахил. Це:
- нахилена вежа в Сен-Моріце (Австрія)
- мінарет в Джидді (Саудівська Аравія)
- вежа в Сарагосі (Іспанія)
- дзвіниця в Модені (Італія)
- нахилена кампаніла (дзвіниця) на о. Сан-Пєтро ді Кастелло (Венеція, Італія).
- Мати-Вітчизна (Волгоград Росія)
- храм Василія Блаженного (Москва, Росія)
- вежа Сююмбіке (Казань, Татарстан)
- мінарет в Ак-Сараї (Туреччина)
- вежа в Готланді (Швеція).
Але нахил усіх цих споруд невеликий та не несе загрози падіння.
Примітки Редагувати
- https://leaningtowerpisa.com/facts/how-tall-leaning-tower-pisa
- https://www.lacasadellestelle.com/la-tour-de-pise-histoire/
- dati.beniculturali.it — 2014.
- https://whc.unesco.org/fr/list/395
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841.
- «The seventy wonders of our world», ed. Neil Parkin, «Times&Hudson», London, 2003, ISBN 0-500-51047-4, page 38
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Torre di Pisa |
- Leaning Tower of Pisa / Pisa [ 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]