Пушкарі́ — село в Україні, у Новгород-Сіверській міській громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Ковпинська сільська рада.
| село Пушкарі | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Новгород-Сіверський |
| Громада | Новгород-Сіверська міська громада |
| Облікова картка | Пушкарі |
| Основні дані | |
| Засноване | 1672 |
| Перша згадка | 1672 (351 рік) |
| Населення | 376 |
| Територія | 1,28 км² |
| Площа | 1,28 км² |
| Густота населення | 293,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16022 |
| Телефонний код | +380 4658 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°12′02″ пн. ш. 33°17′30″ сх. д. / 52.20056° пн. ш. 33.29167° сх. д.Координати: 52°12′02″ пн. ш. 33°17′30″ сх. д. / 52.20056° пн. ш. 33.29167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 162 м |
| Водойми | р. Десна |
| Відстань до обласного центру | 190 км |
| Відстань до районного центру | 30 км |
| Найближча залізнична станція | Новгород-Сіверський |
| Відстань до залізничної станції | 30 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с. Пушкарі, вул. Шкільна, буд. 16 |
| Карта | |
Пушкарі | |
Пушкарі | |
| Мапа | |
Населення становить 376 осіб.
Археологічні розвідки Редагувати
Тут Михайло Рудинський (1932—1933) і П. Борисковський (1937—1939) досліджували групу пізньопалеолітичних (мадленських) стоянок з тридільними півземлянками та крем'яним і кістяним приладдям у них. Біля Пушкарів у культурному шарі знайдено багато кісток різних диких тварин, що вказує на мисливський спосіб життя жителів
Назва Редагувати
За легендою, 1708 році проїжджав селом «з варягів в греки» російський цар Петро І. Йому так сподобалося село на узвишші біля Десни, що він наказав спорудити фортецю і поставити гармати. Село, через солдатів-пушкарів, назвали теж Пушкарі.
Історія Редагувати
За даними на 1859 рік у козацькому й казенному селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 652 особи (312 чоловічої статі та 340 — жіночої), налічувалось 80 дворових господарств, існували 2 православні церкви.
Станом на 1886 у колишньому державному селі Кам'янсько-Слобідської волості мешкало 668 осіб, налічувалось 132 дворових господарства, існували 2 православні церкви й крупорушка.
За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 2949 осіб (468 чоловічої статі та 503 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств.
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1048 осіб (482 чоловічої статі та 566 — жіночої), з яких 1048 — православної віри.
У 1897 році відкрито церковно-приходську школу.
У 70-80–ті роки було збудовано водопровід, асфальтну дорогу, десятки житлових будинків для колгоспників, дитячий садок, контору, майстерню для машинно-тракторного парку, пилораму, тваринницький комплекс на 5 тис. голів великої рогатої худоби, свиноферму та зерносклади.
Із січня 2015 року село Пушкарі стало центральною садибою Ковпинської сільської ради. До цього сільрада була у Ковпинці.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Новгород-Сіверської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Новгород-Сіверського району, село увійшло до новоствореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Пам'ятки природи Редагувати
«Ковпинський вихід» — потужні джерела, розташовані на північ від села. Є гідрологічною пам'яткою природи місцевого значення (від 1964 року) (52°12′56″ пн. ш. 33°17′38″ сх. д. / 52.21556° пн. ш. 33.29389° сх. д.).
На південь від села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Погон» площею 5 га, що має увійти до проектованого Національного природного парку «Подесіння»
Відомі земляки Редагувати
- Шарпило Петро Дем'янович — Герой Радянського Союзу.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Історія села Пушкарі [ 30 червня 2019 у Wayback Machine.], Ковпинська сільська рада
- М. Рудинський «Пушкарівський палеолітичний постій і його місце в українському палеоліті», 1947; П. Борисковський «Палеолітична стоянка Пушкарі І», 1947
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2053)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 144), (код 1948)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-266)
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 11 травня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2014.
- ↑ Рішення Чернігівського облвиконкому від 27.04.1964 р. № 236
- Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 8 квітня 2014.
- Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації
Література Редагувати
- Нужний Д. Ю. Пушкарі [ 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 67. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Рудинський М. Пушкарівський палеолітичний постій і його місце в українському палеоліті.— Археологія, 1947, вип. І, с. 7—22.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.