www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пурпурова хмара англ The Purple Cloud постапокаліпстичній роман написаний британським письменником Метью Ф Шилем і опубл

Пурпурова хмара

«Пурпурова хмара» (англ. The Purple Cloud) — постапокаліпстичній роман, написаний британським письменником Метью Ф. Шилем і опублікований у 1901. Герберт Веллс назвав «Пурпурову хмару» блискучим твором, а Говард Лавкрафт похвалив твір за зрадливо-дивовижну фантастику. Роман заклав основу американського фільму «Світ, плоть і диявол» 1959 року.

Пурпурова хмара
англ. The Purple Cloud
Жанр постапокаліпсис, роман з продовженням і наукова фантастика
Форма роман
Автор Метью Фіпс Шиль
Мова англійська
Опубліковано 1901
Країна  Велика Британія
Видавництво Chatto & Windusd і The Royal Magazined
У «Гутенберзі» 11229

Текстові варіації ред.

Роман існує в трьох варіаціях. Він вперше був опублікований частинами з ілюстраціями Дж. Д. Кемерона у виданні «Королівський журнал[en]». Це найкоротша версія. Оригінальний текст книги був опублікований в Лондоні видавництвом Chatto & Windus[en] у вересні 1901 року. Це найдовша версія і багато хто вважає, що найкраща. Текст 1901 року перевиданий у Лондоні компанією Tartarus Press[en] у 2004 році завершеним випуском з усіма ілюстраціями Кемерона та новим вступом Браєна Стейблфорда. Видання від Hippocampus Press включало текст 1901 р., але без ілюстрацій, у всесвітній том «Будинок звуків та інших» за редакцією С. Т. Джоші (2005). Текст 1901 року також використовувався у виданні, опублікованому в 2012 році в серії «Penguin Classics» з новим вступом Джона Сазерленда.

Шиль переглянув роман у 1920-х роках, і не змінюючи сюжет, розтягнув роман. Ця версія була вперше опублікована в Лондоні товариством Віктор Голланц Лтд (1929), а в Нью-Йорку — Vanguard Press[en] (1930). Це остання версія, саме цей текст найчастіше перевиданий у численних наступних виданнях. Роман також був опублікований французькою, італійською, німецькою та іспанською мовою.

Сюжет ред.

Ця історія — запис від імені медіума щодо майбутнього, представляє Адама Джефсона, учасника експедиції до Північного полюсу впродовж XX століття на борту корабля «Бореал».

Наречена Джефсона, графиня Клодаг, отруює свого двоюрідного брата, щоб забезпечити місце на кораблі Джефсону, оскільки експедиція, як відомо, була однією з найкращих, коли-небудь запланованих. Мільйонер, який помер кілька років тому, заповів 175 млн доларів першій особи, чия нога перша стане на Північний полюс.

Перед тим, як Джефсон вирушає в плавання, він чує проповідь шотландського священика на ім'я Макей, який виступає проти полярних досліджень, назвавши невдачу всіх попередніх експедицій волею Бога і пророкуючи жахливу долю для тих, хто намагається йти проти неї. Джефсон одночасно згадує свою зустріч з людиною, яка стверджувала, що Всесвіт є місцем розбрату між невизначеними «силами» — «Білою» та «Чорною».

Протягом усіх подій полярної подорожі Джефсон поступово виявляє, що його курс протягом багатьох років керувався цими силами, аж до моменту, коли він досягає полюса. Він знаходить величезне чисте озеро, із скелястим островом та інкрустованим написом. Побачивши це, Джефсон раптово отямлюється. Коли він повертається до свого табору, то разом зі своїми собаками відчуває нудоту після запаху, що нагадував персик. Він також помічає рухому пурпурну хмару, що поширюється далеко в небесах. Згодом, без найменших ознак травм, гинуть інші тварини та весь екіпаж на борту «Бореалу».

Кораблем виявляється досить легко керувати самотужки. Спочатку Джефсон пливе до північних островів, але бачить загибель всіх рас. Сам він, завдяки постійному плаванню, уникає смертоносної хмари. Врешті він припливає до безлюдної Європи, гуляє по Лондону та шукає новини про хмару. Також він шукає вцілілих у закритих шахтах, але знаходить всі барикади зруйнованими божевільним натовпом. Пізніше він йде до будинку Артура Макена (реального близького друга Шиля), який помер, до останньої миті пишучи поему. Там він знаходить записник, де описана вся його історія.

Пізніші частини книги свідчать про появу в Джефсона божевільної помпезності: взявши турецький одяг, він оголошує себе монархом і спалює міста (включаючи Париж, Бордо, Лондон і Сан-Франциско) заради задоволення. Потім він покладає своє життя на одне завдання — будівництво величезного золотого палацу на острові Імброс, який він має намір присвятити як вівтар для Бога і палац для себе. Він проводить сімнадцять років у палаці, кілька разів відмовляючись від роботи, коли він задумується про марноту своєї праці.

По дорозі через Константинополь, який він також спалює, він зустрічає двадцятирічну голу дівчину, без найменшого знання про світ. Вона продовжує йти за ним, незалежно від того, як він зловживає нею. Поступово він приймає її, але змушує носити вуаль. Вона дуже швидко навчилася говорити, читати, готувати, рибалити та одягатися.

Дівчина (яка картавить) розказує, що вона прожила все своє життя в підвалі під королівським палацом Туреччини і що вона нічого не знала про світ, поки не звільнилася, коли Джефсон спалив Константинополь. Вона занурюється у вивчення Біблії і заявляє, що люди, які шукали багатство, були «зіпсовані».

Джефсон сильно бореться проти наростання його пристрасті до дівчини, бажаючи закінчити людський рід. В самому кінці, коли він виходить, щоб поплисти до Англії, вона інформує його про появу Пурпурової хмари над Францією. Він кидається до неї, обіймаючи як свою дружину, і тепер сподівається знайти спосіб уникнути хмари. Вона запевняє, що Бог не дозволить їй померти. Джефсон закінчує своє писання, заявивши, що прийняв свою роль і що через три тижні не пройшла ніяка Пурпурова хмара. Тож він сподівається, що обоє стануть родоначальниками майбутнього людства.

Примітки ред.

  1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
    d:Track:Q2629164
  2. H.G. Wells, The Discovery of the Future, London: Jonathan Cape, Ltd, 1925,(p.54).
  3. Wikisource:Supernatural Horror in Literature/The Weird Tradition in the British Isles
  4. Georges T. Dodds, review of Volume I of the Morse series, including the serial text.
  5. R. D. Mullen, review of the Gregg Press edition of The Purple Cloud, Science Fiction Studies, November 1977.
  6. Marion Powell, review of the Gregg Press edition (1901 text). [ 19 серпня 2009 у Wayback Machine.]
  7. Jeff Gardiner, review of Tartarus edition. (1901 text).
  8. William P. Simmons, review of The House of Sounds and Others (includes 1901 text).
  9. Greg Beatty, review of The House of Sounds and Others. [ 4 лютого 2010 у Wayback Machine.]
  10. skullsinthestars, review of The House of Sounds and Others.
  11. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 8 вересня 2018. 
  12. Georges T. Dodds, review of the Bison Books edition (1929 text).
  13. A. Reynolds Morse, The Works of M. P. Shiel Updated, Vol II of The Works of M. P. Shiel, Cleveland: The Morse Foundation (1980), 18.
  14. Translated by Soledad Silio, «Foreword» by Antonio Iriarte, Madrid: Reino de Redonda, 2005.
  15. «Esta absurda aventura», El País, 23 Aug 2008
  16. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 8 вересня 2018. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Purpurova hmara angl The Purple Cloud postapokalipstichnij roman napisanij britanskim pismennikom Metyu F Shilem i opublikovanij u 1901 Gerbert Vells nazvav Purpurovu hmaru bliskuchim tvorom 2 a Govard Lavkraft pohvaliv tvir za zradlivo divovizhnu fantastiku 3 Roman zaklav osnovu amerikanskogo filmu Svit plot i diyavol 1959 roku Purpurova hmaraangl The Purple CloudZhanr postapokalipsis roman z prodovzhennyam i naukova fantastikaForma romanAvtor Metyu Fips ShilMova anglijskaOpublikovano 1901Krayina Velika BritaniyaVidavnictvo Chatto amp Windusd i The Royal Magazined 1 U Gutenberzi 11229 Zmist 1 Tekstovi variaciyi 2 Syuzhet 3 Primitki 4 PosilannyaTekstovi variaciyi red Roman isnuye v troh variaciyah Vin vpershe buv opublikovanij chastinami z ilyustraciyami Dzh D Kemerona u vidanni Korolivskij zhurnal en Ce najkorotsha versiya 4 Originalnij tekst knigi buv opublikovanij v Londoni vidavnictvom Chatto amp Windus en u veresni 1901 roku Ce najdovsha versiya i bagato hto vvazhaye sho najkrasha 5 6 Tekst 1901 roku perevidanij u Londoni kompaniyeyu Tartarus Press en u 2004 roci zavershenim vipuskom z usima ilyustraciyami Kemerona ta novim vstupom Brayena Stejblforda 7 Vidannya vid Hippocampus Press vklyuchalo tekst 1901 r ale bez ilyustracij u vsesvitnij tom Budinok zvukiv ta inshih za redakciyeyu S T Dzhoshi 2005 8 9 10 Tekst 1901 roku takozh vikoristovuvavsya u vidanni opublikovanomu v 2012 roci v seriyi Penguin Classics z novim vstupom Dzhona Sazerlenda 11 Shil pereglyanuv roman u 1920 h rokah i ne zminyuyuchi syuzhet roztyagnuv roman Cya versiya bula vpershe opublikovana v Londoni tovaristvom Viktor Gollanc Ltd 1929 a v Nyu Jorku Vanguard Press en 1930 12 Ce ostannya versiya same cej tekst najchastishe perevidanij u chislennih nastupnih vidannyah Roman takozh buv opublikovanij francuzkoyu italijskoyu nimeckoyu 13 ta ispanskoyu movoyu 14 15 Syuzhet red Cya istoriya zapis vid imeni mediuma shodo majbutnogo predstavlyaye Adama Dzhefsona uchasnika ekspediciyi do Pivnichnogo polyusu vprodovzh XX stolittya na bortu korablya Boreal Narechena Dzhefsona grafinya Klodag otruyuye svogo dvoyuridnogo brata shob zabezpechiti misce na korabli Dzhefsonu oskilki ekspediciya yak vidomo bula odniyeyu z najkrashih koli nebud zaplanovanih Miljoner yakij pomer kilka rokiv tomu zapoviv 175 mln dolariv pershij osobi chiya noga persha stane na Pivnichnij polyus Pered tim yak Dzhefson virushaye v plavannya vin chuye propovid shotlandskogo svyashenika na im ya Makej yakij vistupaye proti polyarnih doslidzhen nazvavshi nevdachu vsih poperednih ekspedicij voleyu Boga i prorokuyuchi zhahlivu dolyu dlya tih hto namagayetsya jti proti neyi Dzhefson odnochasno zgaduye svoyu zustrich z lyudinoyu yaka stverdzhuvala sho Vsesvit ye miscem rozbratu mizh neviznachenimi silami Biloyu ta Chornoyu Protyagom usih podij polyarnoyi podorozhi Dzhefson postupovo viyavlyaye sho jogo kurs protyagom bagatoh rokiv keruvavsya cimi silami azh do momentu koli vin dosyagaye polyusa Vin znahodit velichezne chiste ozero iz skelyastim ostrovom ta inkrustovanim napisom Pobachivshi ce Dzhefson raptovo otyamlyuyetsya Koli vin povertayetsya do svogo taboru to razom zi svoyimi sobakami vidchuvaye nudotu pislya zapahu sho nagaduvav persik Vin takozh pomichaye ruhomu purpurnu hmaru sho poshiryuyetsya daleko v nebesah Zgodom bez najmenshih oznak travm ginut inshi tvarini ta ves ekipazh na bortu Borealu Korablem viyavlyayetsya dosit legko keruvati samotuzhki 16 Spochatku Dzhefson plive do pivnichnih ostroviv ale bachit zagibel vsih ras Sam vin zavdyaki postijnomu plavannyu unikaye smertonosnoyi hmari Vreshti vin priplivaye do bezlyudnoyi Yevropi gulyaye po Londonu ta shukaye novini pro hmaru Takozh vin shukaye vcililih u zakritih shahtah ale znahodit vsi barikadi zrujnovanimi bozhevilnim natovpom Piznishe vin jde do budinku Artura Makena realnogo blizkogo druga Shilya yakij pomer do ostannoyi miti pishuchi poemu Tam vin znahodit zapisnik de opisana vsya jogo istoriya Piznishi chastini knigi svidchat pro poyavu v Dzhefsona bozhevilnoyi pompeznosti vzyavshi tureckij odyag vin ogoloshuye sebe monarhom i spalyuye mista vklyuchayuchi Parizh Bordo London i San Francisko zaradi zadovolennya Potim vin pokladaye svoye zhittya na odne zavdannya budivnictvo velicheznogo zolotogo palacu na ostrovi Imbros yakij vin maye namir prisvyatiti yak vivtar dlya Boga i palac dlya sebe Vin provodit simnadcyat rokiv u palaci kilka raziv vidmovlyayuchis vid roboti koli vin zadumuyetsya pro marnotu svoyeyi praci Po dorozi cherez Konstantinopol yakij vin takozh spalyuye vin zustrichaye dvadcyatirichnu golu divchinu bez najmenshogo znannya pro svit Vona prodovzhuye jti za nim nezalezhno vid togo yak vin zlovzhivaye neyu Postupovo vin prijmaye yiyi ale zmushuye nositi vual Vona duzhe shvidko navchilasya govoriti chitati gotuvati ribaliti ta odyagatisya Divchina yaka kartavit rozkazuye sho vona prozhila vse svoye zhittya v pidvali pid korolivskim palacom Turechchini i sho vona nichogo ne znala pro svit poki ne zvilnilasya koli Dzhefson spaliv Konstantinopol Vona zanuryuyetsya u vivchennya Bibliyi i zayavlyaye sho lyudi yaki shukali bagatstvo buli zipsovani Dzhefson silno boretsya proti narostannya jogo pristrasti do divchini bazhayuchi zakinchiti lyudskij rid V samomu kinci koli vin vihodit shob poplisti do Angliyi vona informuye jogo pro poyavu Purpurovoyi hmari nad Franciyeyu Vin kidayetsya do neyi obijmayuchi yak svoyu druzhinu i teper spodivayetsya znajti sposib uniknuti hmari Vona zapevnyaye sho Bog ne dozvolit yij pomerti Dzhefson zakinchuye svoye pisannya zayavivshi sho prijnyav svoyu rol i sho cherez tri tizhni ne projshla niyaka Purpurova hmara Tozh vin spodivayetsya sho oboye stanut rodonachalnikami majbutnogo lyudstva Primitki red Internet Speculative Fiction Database 1995 d Track Q2629164 H G Wells The Discovery of the Future London Jonathan Cape Ltd 1925 p 54 Wikisource Supernatural Horror in Literature The Weird Tradition in the British Isles Georges T Dodds review of Volume I of the Morse series including the serial text R D Mullen review of the Gregg Press edition of The Purple Cloud Science Fiction Studies November 1977 Marion Powell review of the Gregg Press edition 1901 text Arhivovano 19 serpnya 2009 u Wayback Machine Jeff Gardiner review of Tartarus edition 1901 text William P Simmons review of The House of Sounds and Others includes 1901 text Greg Beatty review of The House of Sounds and Others Arhivovano 4 lyutogo 2010 u Wayback Machine skullsinthestars review of The House of Sounds and Others Notice of Penguin Classics edition 1901 text Arhiv originalu za 10 serpnya 2014 Procitovano 8 veresnya 2018 Georges T Dodds review of the Bison Books edition 1929 text A Reynolds Morse The Works of M P Shiel Updated Vol II of The Works of M P Shiel Cleveland The Morse Foundation 1980 18 Translated by Soledad Silio Foreword by Antonio Iriarte Madrid Reino de Redonda 2005 Esta absurda aventura El Pais 23 Aug 2008 John D Squires Shiel s Liquid Air Engines in The Purple Cloud The New York Review of Science Fiction December 2009 256 Vol 22 No 4 Dec 2009 6 Arhiv originalu za 12 travnya 2017 Procitovano 8 veresnya 2018 Posilannya red The Purple Cloud u proyekti Gutenberg Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Purpurova hmara amp oldid 38287100