Приходько Іван Митрофанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Приходько.

Прихо́дько Іва́н Митрофа́нович (29 травня 1910(19100529), Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл. — 28 січня 1991, Кременчук, Полтавська обл.) — український інженер, директор Крюківського вагонобудівного заводу (1947-60), а згодом директор Кременчуцького автомобільного заводу (1960-76), Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1966—1976 р. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань.

Приходько Іван Митрофанович
Ім'я при народженні	Приходько Іван Митрофанович
Народився	29 травня 1910(1910-05-29) Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл.
Помер	28 січня 1991(1991-01-28) (80 років) Кременчук, Полтавська обл.
Поховання	Кременчук
Країна	СРСР
Діяльність	директор Крюківського вагонобудівного заводу, директор КрАЗу
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Партія	КПРС
У шлюбі з	Олександра Миколаївна
Діти	Володимир, Юрій
Нагороди

Біографія та кар'єра

Раннє дитинство та навчання

Іван Приходько народився та виріс у родині робітника рудника, мав дев'ять братів і сестер, двоє з яких померли в ранньому віці. У 15 років пішов працювати різноробітником на будівництві Краматорського машинобудівного заводу.

З 1926 року навчався в Артемівському технікумі. Одночасно працював електромонтером, техніком-електриком на заводі. Пізніше вступив до Ленінградського політехнічного інституту, який закінчив у 1936 році.

Початок кар'єри

У 1932 році почав працювати інженером-електриком на Ленінградському танковому заводі. Відслуживши в армії, повернувся на роботу. У 1939 році одружився. Член ВКП(б) з 1940 року.

Воєнні роки

На початку німецько-радянської війни керував будівництвом захисних укріплень. Потім був евакуйований до міста Чкалова (нині Оренбург), де працював головним енергетиком, головним механіком, начальником управління капітального будівництва на танковому заводі. У 1944 році призначений парторгом ЦК ВКП(б) на заводі. Під час війни, 14 жовтня 1942 року, у Приходька народився син.

Кременчук

Пам'ятна табличка Івану Митрофановичу на одному з будинків однойменної вулиці

У кінці 1947 року переїхав до міста Кременчука Полтавської області. З 1947 по 1960 рік працював директором Крюківського вагонобудівного заводу Полтавської області. Будучи директором заводу, Приходько піклувався не тільки про проблеми виробництва, а й харчування, забезпеченість працівників промисловими та харчовими товарами. За роки правління Приходька завод став значно потужнішим: були уведені в експлуатацію нові будівлі, почалось житлове будівництво. Завод 33 рази перемагав у всесоюзних змаганнях.

Брав участь у реконструкції Крюківського мосту.

З 1960 і по 1976 роки Іван Приходько — директор Кременчуцького автомобільного заводу. Він одразу почав вирішувати житлову проблему працівників. За рік виробничі показники підприємства зросли.

5 квітня 1971 року Івану Приходько присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Після виходу на пенсію в 1976 році почав приділяти більше уваги своїм онукам та своєму улюбленому заняттю — рибальству.

За значний внесок у соціально-економічний розвиток міста рішенням міськради 29 січня 1981 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кременчука».

У січні 1991 року Іван Митрофанович помер.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971)
• два ордени Леніна (22.08.1966, 5.04.1971)
• Орден Жовтневої Революції (11.03.1976)
• Орден Трудового Червоного Прапора (20.01.1944)
• два ордени Червоної Зірки (1943, 9.07.1945)
• Медаль «За оборону Ленінграда» (1944)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда» (1958)
• Медаль «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (1968)
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (1968)
• Медаль «25 років визволення Радянської України від німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни» (1969)
• Медаль «30 років визволення Радянської України від німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни» (1974)
• Золота медаль ВДНГ (1973)
• Медаль «Ветеран праці»
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (26.05.1970)
• Почесний громадянин Кременчука (29.01.1981)

Вшанування пам'яті

• У 1996 році вулиця Карла Лібкнехта за ініціативою мешканців та ветеранів вагонобудівного заводу у Крюкові була перейменована і стала називатися «вулиця Івана Приходька».
• 29 травня 2000 року па будівлі, у якій до 1917 мешкали інженерні працівники заводу, з 1965 був партком вагон заводу, а в 1991 - музей історії підприємства, і в якому в 1947-1965 роках мешкав з родиною І.М. Приходько, була встановлена меморіальна дошка. Дошку виготували робітники ливарної дільниці ковальсько-пресового цеху вагонобудівного заводу за проектом скульптора В.В.Попова.
• 25 травня 2010 року до сотої річниці з дня народження Івана Приходько випущено книгу «Директор Іван Приходько». 29 травня відбулась сама урочистість.

Примітки

1. Іван Митрофанович Приходько — директор і вулиця [ 22 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Кременчук відмічає століття легендарного директора (рос.)
3. Сто добрих справ Івана Приходько [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Кременчуцький (Крюківський міст) [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
5. Осташко О.І., Лушакопа А.М., Шаблій О.П. // Почесні громадяни міста Кременчука. - Кременчук: вид-во Кременчук, 2005. - 456с.
6. 25 травня відбулась презентація книги «Директор Іван Приходько» (рос.)
7. У Кременчуці готуються до 100-ліття з дня народження Почесного громадянина міста І. М. Приходька (рос.)
8. 29 травня Кременчук відзначить століття з дня народження Івана Приходька (рос.)
9. У Кременчуці завершились урочистості, присвячені столітньому ювілею І. М. Приходька (рос.)

Посилання

• (рос.)
• (рос.)