Попі́вці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 - адміністративний центр сільської ради, якій були підпорядковані села Весела, Нові та Старі Кокоріви.
| село Попівці | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Громада | Кременецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020070360071665 |
| Облікова картка | Попівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1630 (393 роки) |
| Населення | 371 |
| Територія | 1,820 км² |
| Густота населення | 203.85 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47034 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°00′08″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.00222° пн. ш. 25.64306° сх. д.Координати: 50°00′08″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.00222° пн. ш. 25.64306° сх. д. |
| Водойми | Іква |
| Відстань до районного центру | 21 км |
| Найближча залізнична станція | Кременець |
| Відстань до залізничної станції | 23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47034, с. Попівці, вул. Центральна |
| Карта | |
Попівці | |
Попівці | |
| Мапа | |
| Попівці у Вікісховищі |
Населення — 358 осіб (2007).
Історія ред.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, підкарпатської культури шнурованої кераміки, комарівсько-тшинецької культури, раннього Залізного часу і давньоруської культури.
Село Попівці вперше згадується в королівському привілеї за 23 серпня 1568 року, коли воно поряд з іншим невеликим містечком Андрієвим отримало Магдебурське право. При цьому король зазначив у документі, що питання про міську печатку він віддає на відкуп власнику цих поселень князю Андрію Вишновецькому.
У 1630 році с. Попівці від Вишнівецьких переходить у власність до Потоцьких.
Дерев'яна церква Св. Миколая збудована коштом парафіян у 1745 році.
За їхні ж кошти у 1877 році відремонтована (ймовірно, тоді до церкви добудували дзвіницю).
Церква з 1869 року була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Кокорів.
За часів царизму с.Попівці було селом у Бережецькій волості Кременецького повіту. У кінці ХІХ ст. тут було 89 будинків і 450 жителів. З 1794 року у селі діяла прикордонна митниця на російсько-австрійському кордоні.
Діяли «Просвіта» та інші товариства.
У 1934 році в селі було відкрито крамницю-кооператив, де селяни могли взяти в кредит сільськогосподарську техніку та побутові речі.
В 1936 році десять сімей (біля 50 осіб) села Попівці емігрували у Канаду та Аргентину.
На кладовищі села на місці захоронення Кості Місевича (1890-1943) кобзаря-бандуриста, члена центральної Ради Сотника Армії УНР надрайоннового провідника ОУН, споруджено пам’ятник.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.
Населення ред.
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,73 | |
| російська | 0,27 |
Пам'ятки ред.
Соціальна сфера ред.
- Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
- Дитячий дошкільний заклад
- Будинок культури
- Бібліотека
- ФАП
- Відділення поштового зв'язку
- Крамниці.
Відомі особистості ред.
Народилися ред.
- громадський діяч Я. Лавриченко,
- поет, фольклорист Вавровий Юхим Андрійович.
Примітки ред.
- ↑ . sed.te.gov.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- Церква Попівці Кременецький район. decerkva.org.ua. Процитовано 8 жовтня 2021.
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 травня 2019.
Література ред.
- М. Бігус, Мельничук Б. Попівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2.