Попхин Великий (кор. 법흥, 法興, Beopheung, Pŏphŭng; пом. 540) — корейський правитель, двадцять третій володар (тхеван) держави Сілла періоду Трьох держав. Завершив централізацію держави та розширив її кордони.
| Попхин Великий | |
| |
|---|---|
| 514 — 540 | |
| Попередник: | Чиджин |
| Наступник: | Чинхин Великий |
| Народження: | 5 століття Кьонджу, Сілла |
| Смерть: | липень 540 |
| Країна: | Сілла |
| Релігія: | буддизм |
| Батько: | Чиджин |
| Мати: | Yeonjaed |
| Шлюб: | Park Bodod |
| Діти: | Ladi Kim Jinsod, SamYeob Kim Ssid, Bidaechond, Morangd, Nammod і Sadomid |
Життєпис ред.
Походив з династії Кім. Був сином вана Чиджина та панни Йонче. При народженні отримав ім'я Вончжон. Після смерті батька 514 року успадкував трон. Продовжив політику попередника зі зміцнення влади монарха та впровадження китайської бюрократичної системи. 517 року посилив владу над армією, запровадивши військове відомство (Пьонбу), начальника якого призначав особисто ван.
520 року видав письмові закони юлльон (за китайським зразком), де зазначено було 17 рангів для центральних чиновників і 10 (за іншими матеріалами — 11) рангів на місцях (веві). Кожному рангу відповідав службовий одяг певного кольору, а також права на певні предмети розкоші. Аристократи найсильніших пу (кланів) монополізували вищі ранги в новій структурі. Втім вони мали статус слуг монарха з панівної династії. В результаті відбулася структуризація суспільства Сілли, остаточно було ліквідовано автономію володінь аристократів.
Невдовзі Попхин прийняв титул тхеван (великий ван). 521 року започаткував дипломатичні контакти з китайською імперією Лян. Невдовзі розпочав політику з впровадження буддизму, проти чого виступала знать. Втім до самої смерті Попхина буддизм був більше релігію монарха та наближених сановників, хоча в Кьонджу виникла потужна буддистська громада.
531 року впровадив посаду сандедина, голови Ради знаті, а сам став верховним володарем, остаточно відокремившись від статусу першого аристократа. 532 року тривалі зусилля щодо тиску на Кимгван Кая (союзу Південна Кая) завершилися приєднанням її до Сілли. Це дозволило розширити військовий та торгівельний морські флоти. 536 року за китайським аналогом впровадив практику девізу правління монарха (йонхо).
Помер 540 року. Владу успадкував його онук Чинхин.
Джерела ред.
- Geun-jik, L. (2009). The Development of Royal Tombs in Silla. International Journal of Korean History, 14, 91-124.
- Тихонов В.М, Кан Мангиль — История Кореи, в 2 томах. Том 1. С древнейших времен до 1904 г. — 2011.