Попов Євген Георгійович

Євгéн Геóргійович Попóв (нар. 11 вересня 1978, Владивосток, РРФСР, СРСР) — російський телевізійний журналіст і телеведучий українського походження, пропагандист путінського режиму. Ведучий програми «60 хвилин» на телеканалі «Росія-1» разом зі своєю другою дружиною Ольгою Скабєєвою.

Попов Євген Георгійович
рос. Евгений Георгиевич Попов
Ім'я при народженні	рос. Евгений Георгиевич Попов
Народився	11 вересня 1978(1978-09-11) (45 років) Владивосток, РРФСР, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	журналіст, ведучий, телеведучий, тележурналіст, пропагандист, депутат Державної Думи РФ
Галузь	журналіст і тележурналіст^[d]
Alma mater	Far Eastern State University^d
Знання мов	російська
Членство	Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Посада	депутат Державної Думи РФ^[d]
У шлюбі з	Скабєєва Ольга Володимирівна
Нагороди	ТЕФІ Золоте перо Росії^d
IMDb	ID 12715923
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

Біографія

Народився 11 вересня 1978 року у Владивостоці (за його словами, батько проживає(-в) в Україні).

Під час навчання в школі працював на місцевому радіо ведучим програми «Саквояж». У 2000 році закінчив факультет журналістики Далекосхідного державного університету. Будучи студентом, працював у КДУ «Громадське телебачення Примор'я» (ОТВ-Прим), ДТРК «Владивосток» та інших місцевих телерадіокомпаніях. З 2000 року — кореспондент «Вістей» у Владивостоці та Приморському краї. У вересні 2002 року переїхав до Москви.

З червня 2003 року працював в українському корпункті телеканалу «Росія», у своїх репортажах висвітлював Помаранчеву революцію. У вересні 2006 року повернувся назад до Москви, був політичним оглядачем «Вістей тижня».

У травні 2007 року став кореспондентом телеканалу «Росія» в США, де якийсь час працював спільно з Костянтином Сьоміним, був головою Нью-Йоркського бюро «Вістей». Кандидатуру Попова схвалила тодішній директор інформаційних програм телеканалу Юлія Ракчеева. Останній репортаж Попова в США вийшов 24 квітня 2013 року. У Нью-Йорку познайомився з майбутньою дружиною Анастасією Чуркіною — донькою дипломата Віталія Чуркіна.

У травні 2013 року продовжив роботу в «Вістях» як політичний оглядач. Працював у Києві, на Євромайдані, у тому числі в одній групі з Антоном Волошиним, що загинув в Україні в червні 2014 року.

З осені 2013 року, після переформатування програми «Вести+», Попов став вести авторську програму «Вести в 23:00» замість Василя Журавльова та Оксани Куваєвої.

З липня 2014 по червень 2016 року він вів передачу по черзі з кореспондентом ВГТРК Максимом Кисельовим. Попутно робив репортажі для програми «Спеціальний кореспондент», серед них — «Телемайдан», «Блокада. Слов'янськ» та ін.

У 2014—2019 роках під час відпустки Дмитра Кисельова заміняв його як ведучого програми «Вісті» щонеділі о 20:00, чергуючись з Андрієм Кондрашовим. Влітку 2014 року заміняв Кондрашова у вечірніх випусках «Новин» по буднях.

З вересня по липень 2014 2016 року вів обговорення в студії під час телевізійного проєкту «Спеціальний кореспондент» замість Аркадія Мамонтова.

З 12 вересня 2016 року — ведучий соціально-політичного ток-шоу «60 хвилин» у парі з другою дружиною Ольгою Скабєєвою.

У 2021 році взяв участь у виборах до Державної думи VIII скликання від партії "Єдина Росія" по Кунцевському одномандатному округу Москви № 197. Під час подання передвиборчої декларації повідомив про 11,4 млн рублів доходу за 2020 рік і приховав 3,1 млн рублів доходу, що було підтверджено ЦВК. Входив до "команди мера Москви" Сергія Собяніна, який очолював на виборах московський список "Єдиної Росії". У боротьбі з кандидатом від КПРФ Михайлом Лобановим здобув перемогу, набравши 35,17 % голосів; "згідно з підрахунками штабу" Лобанова, перевага дісталася Попову завдяки результатам дистанційного електронного голосування, оскільки за підсумками фізичного голосування громадян Попов відставав на більш ніж 10 тисяч голосів.

Документальні фільми

• «Медиаграмотность» (2016).

Особисте життя

Перша дружина — журналістка Анастасія Чуркіна (нар. 27 грудня 1984), працює в Америці кореспондентом телеканалу Russia Today, дочка російського дипломата, постійного представника Росії при ООН в 2006—2017 роках Віталія Чуркіна (1952—2017).

Друга дружина — кореспондент ВГТРК Ольга Скабєєва (нар. 11 грудня 1984). Для неї цей шлюб також є другим. Син Захар (нар. 14 січня 2014).

Санкції

Включений Службою безпеки України в список осіб, яким заборонений в'їзд в Україну.

З 24 лютого 2022 року через підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями 27 країн Євросоюзу.

З 24 грудня 2022 року внесений до санкційного списку Канади через "голосування за визнання незалежності так званих республік у Донецьку та Луганську".

З 25 грудня 2022 року доданий до санкційного списку Швейцарії.

З 24 березня перебуває під персональними санкціями США.

Указом президента України Володимира Зеленського від 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.

Нагороди та премії

• «Золоте перо Росії» від Спілки журналістів Росії (9 лютого 2017) — «за розвиток дискусійних майданчиків на російському телебаченні» (спільно з Ольгою Скабєєвою)
• Премія «ТЕФІ—2017» в номінації «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу прайм-тайму» категорії «Вечірній прайм» (3 жовтня 2017 року) (спільно з Ольгою Скабєєвою)
• Премія «ТЕФІ—2018» в номінації «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу прайм-тайму» категорії «Вечірній прайм» (3 жовтня 2018 року) (спільно з Ольгою Скабєєвою)

Примітки

1. Близько 3:15.
2. Эффект Попова. The New Times, #13 (404), 2016. 18 квітня 2016. 
3. Лариса Распутная: Журфак ДВГУ в ожидании новых талантов. ПримаМедиа. 15 квітня 2010. 
4. . Карьерист. 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 2 листопада 2014. 
5. Как важно быть Гребенщиковым. Независимая газета. 15 квітня 2005. 
6. . Вести.ру. 16 червня 2003. Архів оригіналу за 11 вересня 2007. Процитовано 15 грудня 2020. 
7. . ВШТ МГУ. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 15 грудня 2020. 
8. Американская ностальгия Евгения Попова
9. Царство стоп-листов. Рассказ экс-редактора путинского телевидения. Радио Свобода. 23 лютого 2019. 
10. Виртуальное покушение на Обаму подорвало веру в Интернет. Вести.ру. 24 квітня 2013. 
11. . Журдом. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 15 грудня 2020. 
12. Цирк уехал — комментаторы остались. Государственное ТВ России проводит операцию по принуждению к братству и дружбе. Новая газета. 27 лютого 2014. 
13. . Новая газета. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015. 
14. . Вести FM. 24 червня 2014. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 15 грудня 2020. 
15. О дряни: «И тот, кто сегодня поет не с нами, тот против нас». Новая газета. 14 лютого 2014. 
16. Промо «Вести в 23:00 с Евгением Поповым» телеканала «Россия 24»
17. МЕДИАФРЕНИЯ. ДАДЗЫБАО РУССКОГО МИРА И ЕГО ХУНВЕЙБИНЫ. Ежедневный журнал. 26 серпня 2014. 
18. МЕДИАФРЕНИЯ. ИДЕОЛОГИЯ ЗЛОРАДСТВА. Ежедневный журнал. 1 вересня 2015. 
19. МЕДИАФРЕНИЯ. БОЕВАЯ КАПСУЛА. Ежедневный журнал. 5 серпня 2014. 
20. Не так страшен Дмитрий Киселёв, как его клоны. Собеседник. 4 листопада 2014. 
21. Человек из телевизора. Политика для домохозяек — абсолютное ноу-хау Первого канала. Эхо Москвы. 20 вересня 2014. 
22. Владимир Кара-Мурза: Топорная ложь и фантастические гонорары. Собеседник. 30 вересня 2014. 
23. Человек из телевизора. Эхо Москвы. 10 вересня 2016. 
24. . web.archive.org. 11 травня 2021. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 6 липня 2023. 
25. . web.archive.org. 1 вересня 2021. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 6 липня 2023. 
26. Еще утром математик Михаил Лобанов с отрывом побеждал телеведущего Евгения Попова. Но потом появились результаты электронного голосования… Вот рассказ кандидата в Госдуму от КПРФ и «Умного голосования». Meduza (рос.). Процитовано 6 липня 2023. 
27. «Я в Рашку не вернусь»: дети и внуки самых патриотичных российских чиновников, которые уже давно живут за границей
28. Поздравляем коллег: у Ольги Скабеевой родился первенец. Вести.ру. 14 січня 2014. 
29. nikcenter.org. В Украине персонами нон-грата объявили 83 российских журналиста. nikcenter.org (рос.). Процитовано 3 грудня 2020. 
30. Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 27 березня 2023. 
31. Canada, Global Affairs (4 лютого 2022). Sanctions – Russian invasion of Ukraine. GAC. Процитовано 27 березня 2023. 
32. SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 27 березня 2023. 
33. Russia-related Designations; Publication of new Frequently Asked Question. 
34. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». 
35. XXV Благотворительный Бал прессы. Союз журналистов России. 9 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2017. 
36. Владимир Соловьёв, Ольга Скабеева и Евгений Попов завоевали ТЭФИ. ТАСС. 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
37. Ангелы-телехранители. Лауреаты ТЭФИ-2018 от души благодарили своих начальников за счастье свободного творчества. Новая газета. 5 жовтня 2018.