Любов Сергіївна Попова (24 квітня (6 травня) 1889 — 25 травня 1924, Москва, СРСР) — російська і радянська живописиця, художниця-авангардистка (супрематизм, кубізм, кубофутуризм, конструктивізм), графістка, дизайнерка, театральна художниця.
Попова Любов Сергіївна | |
---|---|
рос. Попова, Любовь Сергеевна | |
| |
Народження | 24 квітня (6 травня) 1889 Ivanovskoed, Q4176284?, Звенигородський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія |
Смерть | 25 травня 1924[…] (35 років) |
Москва, СРСР (скарлатина) | |
Поховання | Ваганьковське кладовище |
Національність | росіяни |
Країна | СРСР Російська імперія |
Жанр | живопис, графіка |
Навчання | Q16651706? і Академія де Ля Палетd |
Діяльність | художниця, викладачка університету, графікеса, ілюстраторка, рисувальниця, сценографка, колажистка, дизайнерка, друкар, архітектурний кресляр, модельєрка, мисткиня |
Напрямок | живопис, авангардизм і сценографія |
Член | Супремус |
| |
Попова Любов Сергіївна у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія Редагувати
Народилася 24 квітня (6 травня по новому стилю) 1889 року в маєтку Красновидово (село Іванівське, Московська губернія) у сім'ї багатого підприємця.
Перші уроки малювання Л. Попова брала у художника К. М. Орлова, який був другом її сім'ї.
У 1906 році переїхала в Москву, де здобула середню освіту в гімназії С. А. Арсеньєвої. У 1908 році Попова брала приватні уроки у художній школі Костянтина Юона.
У 1910 році Любов Попова поїхала в Італію, де брала приватні уроки живопису.
У 1912 році відвідала Париж, займалася живописом у Ле Фоконье і Ж. Метценже.
У 1918 році Любов Попова одружилася з істориком мистецтва Борисом Миколайовичем фон Едінгом — автором дослідження «Ростов Великий, Углич», який вийшов в серії «Пам'ятки художньої старовини».
Попова захопилася супрематизмом, стала учасницею групи Казимира Малевича Супремус, разом з іншими художниками-супрематистами працювала в селі Вербівці і Скопці.
Художниця-оформлювачка двох вистав Театру ім. Мейєрхольда в стилі «сценічного конструктивізму» — «Великодушний рогоносець» Ф. Кроммелінка (1922) і «Земля дибки» С. Третьякова за п'єсою М. Мартіна «Ніч» (1923).
23 травня 1924 року помер від скарлатини син Попової.
Любов Сергіївна Попова померла від скарлатини 25 травня 1924 року в Москві.
Похована на Ваганьковському кладовищі.
У грудні того ж року в Москві відбулася персональна виставка робіт художниці, однієї з яскравих представниць російського авангарду в образотворчому мистецтві.
19 грудня 2012 року в честь Попової названий кратер на Меркурії.
Роботи Редагувати
- Державна Третьяковська галерея, Москва.
- Державний Російський музей, Санкт-Петербург.
- Національна галерея Канади, Оттава.
- Музей Тіссена-Борнеміси (ісп. Museo Thyssen-Bornemisza), Мадрид.
- Красноярський державний художній музей ім. В. І. Сурікова
Ціни на роботи Редагувати
Леонід Закс, власник однієї з найстаріших колекцій російського авангарду сім'ї Закс і кількох картин Любові Попової, в 2010 році говорив про ціни на її роботи:
В кінці 60-х років у Москві продати картину Попової було неможливо ні за які гроші. У середині 80-х її картини купували за 40 тисяч доларів. А зараз, я припускаю, те, що тоді коштувало 40 тисяч, варто тисяч 300-400.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Sarabianov A. D. Encyclopædia Britannica
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ RKDartists
- RKDartists
- Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- Kunstindeks Danmark
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 14 травня 2017.
- Ростовский краевед.
- Аксёнов И.. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
- Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 4 — М.: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 439 стб.
- Живопись 20 века >> Любовь Попова[недоступне посилання]
- Popova — на сайте рабочей группы МАС по номенклатуре планетной системы
- .
Література Редагувати
Книги Редагувати
- Адаскина Н. Л. {{{Заголовок}}}. — 150 прим. — ISBN 978-5-91566-027-3.
Статті Редагувати
- Жадова Л. . — № 11.
- Адаскина Н. Л. . — № 10.
- Адаскина Н. Л. .