Понте Санта Триніта (італ. Ponte Santa Trìnita, Міст Святої Трійці) — один з найелегантніших мостів через річку Арно у Флоренції, побудований в епоху Відродження за проектом архітектора Бартоломео Амманаті.
| Понте Санта Триніта | |
|---|---|
| Понте Санта Триніта, вигляд з мосту Понте Веккіо. | |
| 43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д.Координати: 43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д. | |
| Офіційна назва | Ponte Santa Trìnita |
| Країна | Італія |
| Розташування | Флоренція Італія |
| Перетинає | Арно |
| Тип конструкції | еліптичний арковий міст за проектом Бартоломео Амманаті |
| Матеріал | камінь |
| Основний проліт | 32 |
| Загальна довжина | 108 м |
| Ширина | 29 |
| Відкрито | 1569 |
| Конструктор, архітектор | Бартоломео Амманаті і Riccardo Gizdulichd |
| Понте Санта Триніта Понте Санта Триніта (Італія) | |
| Понте Санта Триніта у Вікісховищі |
Історія мосту ред.
Міст Святої Трійці, названий так на честь однойменної церкви, був побудований у 1566—1569 за проектом Бартоломео Амманаті на місці, де раніше спочатку був дерев'яний міст (1252—1259), а згодом після його руйнації від повені - кам'яний п'ятиарковий міст, побудований за проектом відомого художника і архітектора Таддео Гадді у 1333, який у 1557 також був зруйнований після повені.
Понте Санта Триніта є найстарішим еліптичним овим мостом у світі, його елегантний зовнішній вигляд утворюють три плоскі еліпсоподібні прольоти різної довжини (центральний проліт 32 метри, інші — по 29 метрів), потужні гранчасті підвалини, мармурові картуші і скульптура.
Прикрасою мосту є чотири декоративні статуї «Пори року», які були встановлені в 1608 у рамках весільних урочистостей Козімо II Медічі з Марією Магдаленою Австрійською[ru], — «Весна» П'єтро Франкавілла, «Літо» і «Осінь» Джованні Каччіні[en] і «Зима» Таддео Ландіні[en].
8 серпня 1944 міст був зруйнований нацистами. Його реконструкція була здійснена в 1959 під керівництвом архітектора Riccardo Gizdulich і інженера Emilio Brizzi з використанням кам'яних фрагментів, що збереглися, і каменів, взятих з того ж кар'єра, що й оригінальні.
При реконструкції було відновлено підняті з вод Арно фрагменти скульптур, причому голова «Весни» була знайдена і відновлена лише у жовтні 1961.
Сусідніми мостами є Понте Веккіо (на схід) і Понте алла Каррайя (на захід).
Галерея ред.
Примітки ред.
- archINFORM — 1994.
- TCI Firenze e Dintorni, eo. loc.(італ.)
- Bridges: Stone arch bridges. Encyclopædia Britannica. 2007.(англ.)
- . fssweb.berry.edu. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.(англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Понте Санта Триніта |
- Віртуальний тур по мосту [ 24 березня 2014 у Wayback Machine.]