| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Плантагене́ти (англ. Plantagenets [plænˈtædʒənɪt]) — одна з гілок Анжуйської династії, основні володіння якої (графство Анжу) спочатку перебували у Франції, але згодом значно розширилися. Таким чином, Плантагенети стали правителями Королівства Англія (1154—1485 роки), Нормандії (1144—1204, 1346—1360 і 1415—1450), а також Гасконі й Гієні (1153—1453). Щоправда, в ході конфліктів з французькими королями 1206 року Плантагенети були змушені поступитися саме графством Анжу Франції.
| Плантагенети | |
|---|---|
| Країна: | |
| Родоначальний дім: | Гатіне-Анжу |
| Засновник: | Жоффруа V |
| Останній правитель: | Річард II |
| Рік заснування: | 1126 |
| Припинення роду: | 1400 |
| Зміщення: | 1399 |
| Молодші лінії: |
|
Плантагенети у Вікісховищі | |
Ім'я «Плантагенет» походить від рокитника (лат. Planta genista) — квітки, яка була емблемою Генріха II, першого англійського короля з цієї династії.
Останнім королем династії був Річард II. Ланкастери і Йорки, які правили опісля, були представниками бічних гілок дому Плантагенетів.
Термінологія Редагувати
Плантагенет Редагувати
Річард, 3-й герцог Йоркський почав використовувати «Плантагенет» як прізвище в XV столітті. У XII столітті ім'я «Plantegenest» (або «Plante Genest») використовувалося як прізвисько його предка, Жоффруа. Причини вибору цього імені невідомі, хоча під час Війни Червоної та Білої троянд воно підкреслювало статус Річарда як прямого нащадка Жоффруа по чоловічій лінії. Використання прізвища для всіх нащадків Жоффруа стало нормою під час правління наступної королівської династії — Тюдорів, можливо, для більшої легітимації правнука Річарда Генріха VIII. В історичній науці це ім'я набуло загального вжитку наприкінці XVII сторіччя.
Анжуйська династія Редагувати
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Анжуйська династія.
Анжуйська (отримала свою назву від французької провінції Анжу) династія складалася з трьох королів: Генріха II, Річарда I та Іоанна Безземельного. Багато істориків вважають Анжуйську династію окремим англійським королівським домом. Термін «Анжуйський» може застосовуватися до будь-якого правителя або уряду, що походить з Анжу, зокрема, до анжуйських графів і князів, включаючи нащадків трьох королів, їхніх кузенів — королів Єрусалиму, а також до членів французької королівської родини, які отримали титули пізніше і сформували різні династії, як то Анжуйська династія Капетингів або Анжуйська династія Валуа. Таким чином, існують різні точки зору, одна з яких вважає першим королем з династії Плантагенетів Генріха III, інша, яка не визнає різниці між Анжуйською династією та Плантагенетами, вважає першим королем Генріха II.
Походження Редагувати
Пізні представники анжуйських графів та князів, включаючи Плантагенетів, були нащадками Жоффруа II, графа Гатіне, та його дружини Ерменгарди Анжуйської. У 1060 році подружжя успадкувало титул від анжуйської родини, предком якої був франкський вельможа Інгельгер, дані про якого датуються 870 роком.
На початку XII століття Жоффруа Анжуйський, правнук Жоффруа II, одружився з дочкою англійського короля Генріха I Матильдою, яка на той час залишилася єдиною легітимною спадкоємницею англійського трону. У результаті цього шлюбу син Жоффруа Генріх II успадкував англійський трон, а також анжуйський та норманський титули, таким чином, започаткувавши Анжуйську династію та династію Плантагенетів.
Представники Редагувати
- Генрі Гросмонтський (1310—1361), герцог Ланкастерський (1351—1361)
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2017) |