Пир (прасл. *pirъ від *piti) — стародавня слов'янська назва бенкету, учти.
На перших етапах розвитку Русі багатство князя мало суто престижний характер: чим багатшим був князь, тим більше було у нього «слави», чим щедріше він ділився багатствами, тим більше було у підвладних честі і сили. Однією з форм щедрого наділення власною харизмою був князівський пир («учта», «бенкет»). Пир, як скандинавська вейцла, — не просто бенкет, а ритуал кормління князем підданих, за що вони мали «годувати» його даниною. Об'їжджаючи свої володіння (система «полюддя»), князь не тільки збирав данину, але й «годував» і поїв (обов'язково!) своїх підданих, ніби ділився з ними харизмою. «Співати славу», або «хвалити» означало не простий мовно-поетичний акт, а сакральну передачу-послання співцем правителю слави, чи хвали — благодатної харизми. На заході існувала формула, що чітко розмежовувала повноваження і сакральні функції сеньйора і васала: сеньйору належала слава, васалові — честь. При цьому честь — це і духовна субстанція, і прозаїчна військова здобич, якою воїн завдячує і власній мужності, і силі, і харизмі-славі свого сюзерена. В руському матеріалі ця формула простежується лише як тенденція, нерідко славу беруть собі і піддані. Це може означати неусталеність на слов'янському сході тих чітких відносин «сеньйор — васал», які панували на заході.
Для стародавніх слов'ян пирування із щедрим пригощанням було звичайним явищем. У дохристиянські часи пири сприймалися як своєрідний обряд, жертвопринесення богам, з огляду на це сучасні домашні бенкети можна вважати відлунням жертвоприношень хатнім божкам. Згідно з найпоширенішою етимологічною версією, до пир сходить і слово пиріг: для урочистих бенкетів готували особливі хліби. Пир супроводжувався піснями і танцями.
У народнопоетичній творчості пиром у переносному значенні називали і битву, війну, кровопролиття. Використовувалася ця метафора і письменниками: «Допировали хоробрі русичі той пир» — використовує її Т. Г. Шевченко у вірші «З передсвіта до вечора», своєму наслідуванні «Слова о полку Ігоревім».
Мовні звороти Редагувати
- Пир на весь мир — надзвичайно людний і щедрий бенкет
Примітки Редагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- Пир // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87. Доступ: http://litopys.org.ua/popovych/narys06.htm
Джерела Редагувати
- Жайворонок В. В. Пир // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 450.
Посилання Редагувати
- Частування // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2043. — 1000 екз.