Перепоховання Тараса Шевченка відбулося 10 (22) травня 1861 року на Чернечій горі у Каневі.
Хвороба і смерть Редагувати
Останні роки свого життя Тарас Шевченко страждав від ревматизму, яким захворів вперше 1847 року, перебуваючи у засланні в Орській фортеці. З 1860 року за свідченнями Олександра Лазаревського поет страждав на болі у, спричинені ускладненнями після застуди.
Зі спогадів Лазаревського 25 лютого (9 березня) 1861 Шевченко перебував вже у тяжкому стані, про що засвідчував лікар:
| Вислухавши груди, лікар сказав, що водянка перекинулась у легені. Муки страдника були невимовні; кожне слово коштувало йому страшних зусиль. Мушка, покладена на груди, трохи полегшила страждання. |
Останню ніч Шевченко майже не спав через біль у грудях. Близько 5 ранку 26 лютого (10 березня) 1861, випивши чашку чаю, він побажав спуститися з другого поверху своєї квартири на перший, у якому розміщувалась його майстерня. Спустившись униз, поет впав і помер. У лікарському свідоцтві про смерть за підписом доктора Едуарда Барі зазначено:
| Свидетельство Копия дано сие в том, что Академик Тарас Шевченко, 47 лет от роду, давно уже одержим органическим расстройством печени й сердца (vitium organicum hepatis et cordis); в последнее время развилась водяная болезнь (Hydrops), от которой он умер сего 26 февраля. |
Похорони Редагувати
Протягом трьох днів після смерті тіло Тараса Шевченка перебувало у церкві Академії мистецтв. Труну з тілом поета на Смоленське кладовище Санкт-Петербурга несли студенти.
Шлях в Україну Редагувати
26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.
Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».
Перепоховання Редагувати
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору[джерело?], але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
згадував Григорій Честахівський.
Річниці Редагувати
У 2011 році виповнилося 150 років від дня перепоховання Кобзаря. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2011 № 3126-VI зобов'язано відзначити цю подію на державному рівні.
Національний банк України з цієї нагоди випустив ювілейну монету.
Примітки Редагувати
- Кроми — населений пункт Росії. Розміщений на березі річки Кроми, 36 км до міста Орел . Через селище проходить дорога державного значення. В період другої поїздки Тараса Шевченка в Україну (1845) — повітове містечко, в якому налічувалось 5 церков. Пізніше занепало і в 1924 році стало селом. Зараз — це селище міського типу, районний центр Орловської області, біля семи тисяч жителів.(Кроми (рос.) [ 2015-07-10 у Wayback Machine.])
- "Наумова Н. Образ Києва та його околиць у 1959 році // Науково-популярний журнал «Чумацький шлях». — 2009. — № 3. — С. 10-16.
- 22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка в Україні, на Чернечій горі
Посилання Редагувати
- Смерть, похорон і перепоховання Шевченка в Україні // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 852-862.
- Жадько, В. Київська земля - Тарасова колиска. — Київ, 2017. — 640 с.
- КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ ХВОРОБИ І ПРИЧИНА СМЕРТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
- СМЕРТЬ І ПОХОРОН