Переможці Відкритого чемпіонату Франції з тенісу в одиночному розряді

У списку наведено усіх переможців Ролан Гарросу в одиночному розряді за всю його історію.

Емблема турніру

Відкритий чемпіонат Франції з тенісу, також відомий як Ролан Гаррос, належить до чотирьох турнірів Великого шлема (разом з відкритим чемпіонатом Австралії, Вімблдоном та відкритим чемпіонатом США) і є єдиним ґрунтовим тенісним турніром серед них.

Перший розіграш відбувся 1891 року. Його переможцем став британець Г. Бріггз. Перемога іноземця була дуже незвичною, адже до участі у перших 29 турнірах допускалися виключно члени французьких тенісних клубів, більшість з яких були місцевими громадянами. Через це турнір не був міжнародним і на ньому не виступали зіркові тенісисти того часу (наприклад, Ентоні Уілдінг). Ба більше, певний час паралельно з французьким чемпіонатом відбувався ще один турнір на ґрунтових кортах — Світовий чемпіонат на твердому корті. Він проходив з 1912 по 1923 роки та виконував ту ж функцію, що Ролан Гаррос зараз: разом з Вімблдоном та Світовим чемпіонатом на критих кортах формував трійку найпрестижніших тенісних змагань.

У 1925 році турнір став міжнародним та одразу отримав статус одного з найважливіших від Міжнародної федерації тенісу. Середина 20-х — початок 30-х років XX ст. ознаменувалися гегемонією у світовому тенісі Рене Лакоста, Анрі Коше, Жана Боротра та Жака Бруньйона, яких назвали «чотирма мушкетерами». На честь їхніх успіхів (зокрема вони виграли для Франції усі кубки Девіса з 1927 по 1932 роки) кубок, що вручається на турнірі названий Кубком мушкетерів (створений 1981 року). За винятком Бруньйона, кожен з вище згаданих гравців неодноразово вигравав Ролан Гаррос.

Французька гегемонія пішла на спад в 30-х роках XX ст. Єдиним турніром, який виграв представник країни-господарки чемпіонату в роки аматорської ери, що залишилися, був перший післявоєнний розіграш. Варто зазначити, що протягом Другої світової війни турнір проводився з одобрення окупаційної влади: усі перемоги здобули французи, але ці звитяги не визнаються Французькою федерацією тенісу та організаційним комітетом турніру. З перемог іноземців у довоєнний період варто відзначати тріумф Дона Баджа, який в 1938 році переміг на всіх чотирьох турнірах Великого шлема.

Після війни на турнірі домінували англомовні країни: США та, особливо, Австралія. Паркер, Петті, Роузволл, Траберт, Гоуд, Роуз, Лейвер, Емерсон, Столл та Роше здобули 15 титулів у період з 1948 по 1969. Лейвер у 1962 та 1969 роках здобував перемогу на всіх чотирьох найпрестижніших турнірах.

1969 року Ролан Гаррос став першим турніром Великого шлема, який відкрився для тенісистів-професіоналів. На початку цієї ери домінував Б'єрн Борг, який сумарно здобув шість перемог, чотири з яких підряд. Варто зазначити, що не всі найкращі тенісисти були допущені до турніру. Наприклад, Коннорс підписав контракт з організацією World Team Tennis, яка перебувала у конфлікті з організаторами чемпіонату Франції, тому йому не дозволили змагатися в Парижі з 1974 по 1978 роки (1974 року він переміг на трьох інших турнірах Великого шлема і тільки Ролан Гаррос залишився єдиним непідкореним турніром такого ґатунку, через що він не досяг кар'єрного великого «шлема»).

Остання «французька» перемога датується 1983 роком і належить Янніку Ноа, а кінець 90-х ознаменувався чи не найбільшим тенісним успіхом в історії незалежної України, а саме виходом у фінал Андрія Медведєва, який поступився Андре Агассі.

З 2005 року розпочинається епоха домінування Рафаеля Надаля, який сумарно виграв турнір рекордні 14 раз. У 2017 році, коли він здобув свою десяту перемогу, йому було вручено на постійне володіння копію Кубка мушкетерів. З того ж 2005 року «велика трійка» (Роджер Федерер, Рафаель Надаль та Новак Джокович) перемагала на всіх чемпіонатах, окрім єдиного (2015 року), у фіналі якого звитягу над Джоковичем здобув Стен Ваврінка. Перемогами на Ролан Гарросі Федерер та Джокович оформили кар'єрні «великі шлеми» (перемога на усіх чотирьох турнірах Великого шлема за кар'єру).

Аматорська ера (1891—1967)

Макс Декюжі

Моріс Жермо

Андре Гобер

Анрі Коше

Рене Лакост

Жан Боротра (ліворуч) та Фред Перрі (праворуч)

Готтфрід фон Крамм

Л'ю Гоуд (ліворуч) та Ярослав Дробний (праворуч)

Кен Роузвелл

Мануель Сантана

Род Лейвер

Рой Емерсон

Ян Кодеш

Б'єрн Борг (ліворуч) та Гільєрмо Вілас (праворуч)

Матс Віландер

Іван Лендл

Джим Кур'є

Густаво Куертен

Роджер Федерер

Стен Ваврінка

Новак Джокович

13-разовий переможець турніру Рафаель Надаль

Надаль з Кубком мушкетерів

Внутрішній чемпіонат (1891—1924)

• Називався «Championnat de France»;
• У турніру могли взяти участь виключно гравці-аматори з членством у місцевих тенісних клубах (як французи, так і іноземці);
• Через це турнір не відносили до важливих міжнародних і він не мав статусу одного зі світових чемпіонатів відповідно до Міжнародної федерації тенісу;
• До 1903 року матчі проходили до 2-х переможних сетів, з 1903 — до 3-х;
• Тайбрейки не були передбачені;
• Першим переможцем турніру став британець Г. Бріґґз (ім'я невідоме);
• Він же ж залишився єдиним іноземцем, який виграв турнір, коли він проходив за типом внутрішнього чемпіонату;
• Андре Вашеро переміг у фіналі у віці 40 років та 9 місяців, він досі є найстаршим чемпіоном в історії змагань;
• Найбільше перемог на цьому етапі здобув Макс Декюжі (8).

Рік проведення	Переможець турніру	Країна	Кількість титулів	Рахунок у фіналі	Фіналіст	Посилання
1891	Г. Бріггз	Велика Британія	1	6–3, 6–4	П. Беньєр
1892	Жан Шопфер	Франція	1	6–2, 1–6, 6–2	Френсіс Луїс Фассит
1893	Лоран Рібуле		1	6–3, 6–3	Жан Шопфер
1894	Андре Вашеро		1	1–6, 6–3, 6–3	Жорж Бросселен
1895			2	9–7, 6–2	Лоран Рібуле
1896			3	6–1, 7–5	Жорж Бросселен
1897	Поль Еме		1	4–6, 6–4, 6–2	Арчибальд Ворден
1898			2	5–7, 6–1, 6–2	Поль Лебретон
1899			3	9–7, 3–6, 6–3
1900			4	6–3, 6–0	Андре Прево
1901	Андре Вашеро		4	невідомо	Поль Лебретон
1902	Марсель Вашеро		1	6–4, 6–2	Макс Декюжі
1903	Макс Декюжі		1	6–3, 6–2	Андре Вашеро
1904			2	6–1, 9–7, 6–8, 6–1
1905	Моріс Жермо		1	невідомо
1906			2	5–7, 6–3, 6–4, 1–6, 6–3	Макс Декюжі
1907	Макс Декюжі		3	невідомо	Робер Валле
1908			4	6–2, 6–1, 3–6, 10–8	Моріс Жермо
1909			5	3–6, 2–6, 6–4, 6–4, 6–4
1910	Моріс Жермо		3	6–1, 6–3, 4–6, 6–3	Франсуа Бланші
1911	Андре Гобер		1	6–1, 8–6, 7–5	Моріс Жермо
1912	Макс Декюжі		6	невідомо	Андре Гобер
1913			7	6–1, 6–3, 6–4	Жорж Голь
1914			8	3–6, 6–1, 6–4, 6–4	Жан-П'єр Самазей
Турнір не проводився через Першу світову війну.
1920	Андре Гобер	Франція	2	6–3, 3–6, 1–6, 6–2, 6–3	Макс Декюжі
1921	Жан-П'єр Самазей		1	6–3, 6–3, 2–6, 7–5	Андре Гобер
1922	Анрі Коше		1	8–6, 6–3, 7–5	Жан-П'єр Самазей
1923	Франсуа Бланші		1	1–6, 6–2, 6–0, 6–2	Макс Декюжі
1924	Жан Боротра		1	7–5, 6–4, 0–6, 5–7, 6–2	Рене Лакост

Міжнародний турнір (з 1925)

• Турнір став відкритим для учасників-аматорів різних національностей та перестав бути прив'язаним до членства в місцевих клубах;
• Через це він набув статусу одного з чотирьох найважливіших турнірів (у майбутньому вони отримають назву Великий шлем);
• Назву змінено на «Les Championnats internationaux de France»;
• Гра до трьох переможних сетів, без тайбрейку;
• У 1928 році турнір перебрався на постійній основі на стадіон ім. Ролана Гарроса та отримав його ім'я;
• Результати турніру за часів окупації Франції («Tournoi de France») не враховуються в офіційній статистиці турніру.

Рік проведення	Переможець турніру	Країна	Кількість титулів	Рахунок у фіналі	Фіналіст	Посилання
1925	Рене Лакост	Франція	1	7–5, 6–1, 6–4	Жан Боротра
1926	Анрі Коше		2	6–2, 6–4, 6–3	Рене Лакост
1927	Рене Лакост		2	7–5, 6–1, 6–4	Білл Тілден
1928	Анрі Коше		3	5–7, 6–3, 6–1, 6–3	Рене Лакост
1929	Рене Лакост		3	6–3, 2–6, 6–0, 2–6, 8–6	Жан Боротра
1930	Анрі Коше		4	3–6, 8–6, 6–3, 6–1	Білл Тілден
1931	Жан Боротра		2	2–6, 6–4, 7–5, 6–4	Крістіан Буссю
1932	Анрі Коше		5	6–0, 6–4, 4–6, 6–3	Джорджіо де Стефані
1933	Джек Кроуфорд	Австралія	1	8–6, 6–1, 6–3	Анрі Коше
1934	Готфрід фон Крамм	Німеччина	1	6–4, 7–9, 3–6, 7–5, 6–3	Джек Кроуфорд
1935	Фред Перрі	Велика Британія	1	6–3, 3–6, 6–1, 6–3	Готфрід фон Крамм
1936	Готфрід фон Крамм	Німеччина	2	6–0, 2–6, 6–2, 2–6, 6–0	Фред Перрі
1937	Геннер Генкель		1	6–1, 6–4, 6–3	Банні Остін
1938	Дон Бадж	США	1	6–3, 6–2, 6–4	Родеріх Менцель
1939	Дон Макніл		1	7–5, 6–0, 6–3	Боббі Ріггз
У 1940 році турнір не проводився через Другу світову війну. З 1941 по 1945 роки турнір відбувався, але його результати не визнаються Французькою федерацією тенісу.
1941	Бернар Дестремо	Франція	1	6–4, 2–6, 6–3, 6–4	Робер Рамільйон
1942			2	5–7, 6–4, 6–4, 6–1	Крістіан Буссю
1943	Івон Петра		1	6–3, 6–3, 6–8, 2–6, 6–4	Анрі Коше
1944			2	6–1, 4–6, 4–6, 7–5, 6–2	Марсель Бернар
1945			3	7–5, 6–4, 6–2	Бернар Дестремо
1946	Марсель Бернар	Франція	1	3–6, 2–6, 6–1, 6–4, 6–3	Ярослав Дробний
1947	Йозеф Ашбот	Угорщина	1	8–6, 7–5, 6–4	Ерік Старджесс
1948	Френк Паркер	США	1	6–4, 7–5, 5–7, 8–6	Ярослав Дробний
1949			2	6–3, 1–6, 6–1, 6–4	Бадж Петті
1950	Бадж Петті		1	6–1, 6–2, 3–6, 5–7, 7–5	Ярослав Дробний
1951	Ярослав Дробний	Єгипет	1	6–3, 6–3, 6–3	Ерік Старджесс
1952			2	6–2, 6–0, 3–6, 6–4	Френк Седгмен
1953	Кен Роузволл	Австралія	1	6–3, 6–4, 1–6, 6–2	Вік Сейшес
1954	Тоні Траберт	США	1	6–4, 7–5, 6–1	Артур Ларсен
1955			2	2–6, 6–1, 6–4, 6–2	Свен Давідсон
1956	Л'ю Гоуд	Австралія	1	6–4, 8–6, 6–3
1957	Свен Давідсон	Швеція	1	6–3, 6–4, 6–4	Герберт Флам
1958	Мервін Роуз	Австралія	1	6–3, 6–4, 6–4	Луїс Айяла
1959	Нікола П'єтранджелі	Італія	1	3–6, 6–3, 6–4, 6–1	Ян Вермак
1960			2	3–6, 6–3, 6–4, 4–6, 6–3	Луїс Айяла
1961	Мануель Сантана	Іспанія	1	4–6, 6–1, 3–6, 6–0, 6–2	Нікола П'єтранджелі
1962	Род Лейвер	Австралія	1	3–6, 2–6, 6–3, 9–7, 6–2	Рой Емерсон
1963	Рой Емерсон		1	3–6, 6–1, 6–4, 6–4	П'єр Дармон
1964	Мануель Сантана	Іспанія	2	6–3, 6–1, 4–6, 7–5	Нікола П'єтранджелі
1965	Фред Столл	Австралія	1	3–6, 6–0, 6–2, 6–3	Тоні Роше
1966	Тоні Роше		1	6–1, 6–4, 7–5	Іштван Гуйяш
1967	Рой Емерсон		2	6–1, 6–4, 2–6, 6–2	Тоні Роше

Відкрита ера (з 1968)

• До участі допускаються тенісисти-професіонали;
• Ролан Гаррос став першим турніром Великого шлема, який дозволив участь професіоналів;
• З 1973 року перемога у сеті, за винятком п'ятого, за рахунку 6:6 вирішується на тайбрейку;
• Наймолодшим переможцем турніру став Майкл Чанг (17 років 3 місяці у 1989 році);
• Рафаель Надаль, починаючи з 2005 року здобув 12 перемог у фіналі;
• Він встановив рекорд за кількістю титулів одного і того ж турніру Великого шлема.

Рік проведення	Переможець турніру	Країна	Кількість титулів	Рахунок у фіналі	Фіналіст	Посилання
1968	Кен Роузволл	Австралія	2	6–3, 6–1, 2–6, 6–2	Род Лейвер
1969	Род Лейвер		2	6–4, 6–3, 6–4	Кен Роузволл
1970	Ян Кодеш	Чехословаччина	1	6–2, 6–4, 6–0	Желько Франулович
1971			2	8–6, 6–2, 2–6, 7–5	Іліє Настасе
1972	Андрес Хімено	Іспанія	1	4–6, 6–3, 6–1, 6–1	Патрік Пруасі
1973	Іліє Настасе	Румунія	1	6–3, 6–3, 6–0	Нікола Пилич
1974	Б'єрн Борг	Швеція	1	2–6, 6–7^(4–7), 6–0, 6–1, 6–1	Мануель Орантес
1975			2	6–2, 6–3, 6–4	Гільєрмо Вілас
1976	Адріано Панатта	Італія	1	6–1, 6–4, 4–6, 7–6^(7–3)	Гарольд Соломон
1977	Гільєрмо Вілас	Аргентина	1	6–0, 6–3, 6–0	Браян Готтфрід
1978	Б'єрн Борг	Швеція	3	6–1, 6–1, 6–3	Гільєрмо Вілас
1979			4	6–3, 6–1, 6–7^(6–8), 6–4	Віктор Печчі
1980			5	6–4, 6–1, 6–2	Вітас Ґерулайтіс
1981			6	6–1, 4–6, 6–2, 3–6, 6–1	Іван Лендл
1982	Матс Віландер		1	1–6, 7–6^(8–6), 6–0, 6–4	Гільєрмо Вілас
1983	Яннік Ноа	Франція	1	6–2, 7–5, 7–6^(7–3)	Матс Віландер
1984	Іван Лендл	Чехословаччина	1	3–6, 2–6, 6–4, 7–5, 7–5	Джон Макінрой
1985	Матс Віландер	Швеція	2	3–6, 6–4, 6–2, 6–2	Іван Лендл
1986	Іван Лендл	Чехословаччина	2	6–3, 6–2, 6–4	Мікаель Пернфорс
1987			3	7–5, 6–2, 3–6, 7–6^(7–3)	Матс Віландер
1988	Матс Віландер	Швеція	3	7–5, 6–2, 6–1	Анрі Леконт
1989	Майкл Чанг	США	1	6–1, 3–6, 4–6, 6–4, 6–2	Стефан Едберг
1990	Андрес Гомес	Еквадор	1	6–3, 2–6, 6–4, 6–4	Андре Агассі
1991	Джим Кур'є	США	1	3–6, 6–4, 2–6, 6–1, 6–4
1992			2	7–5, 6–2, 6–1	Петр Корда
1993	Серхі Бругера	Іспанія	1	6–4, 2–6, 6–2, 3–6, 6–3	Джим Кур'є
1994			2	6–3, 7–5, 2–6, 6–1	Альберто Берасатегі
1995	Томас Мустер	Австрія	1	7–5, 6–2, 6–4	Майкл Чанг
1996	Євген Кафельников	Росія	1	7–6^(7–4), 7–5, 7–6^(7–4)	Міхаель Штіх
1997	Густаво Куертен	Бразилія	1	6–3, 6–4, 6–2	Серхі Бругера
1998	Карлос Моя	Іспанія	1	6–3, 7–5, 6–3	Алекс Корретха
1999	Андре Агассі	США	1	1–6, 2–6, 6–4, 6–3, 6–4	Андрій Медведєв
2000	Густаво Куертен	Бразилія	2	6–2, 6–3, 2–6, 7–6^(8–6)	Магнус Норман
2001			3	6–7^(3–7), 7–5, 6–2, 6–0	Алекс Корретха
2002	Альберт Коста	Іспанія	1	6–1, 6–0, 4–6, 6–3	Хуан Карлос Ферреро
2003	Хуан Карлос Ферреро		1	6–1, 6–3, 6–2	Мартін Веркерк
2004	Гастон Гаудіо	Аргентина	1	0–6, 3–6, 6–4, 6–1, 8–6	Гільєрмо Кор'я
2005	Рафаель Надаль	Іспанія	1	6–7^(6–8), 6–3, 6–1, 7–5	Маріано Пуерта
2006			2	1–6, 6–1, 6–4, 7–6^(7–4)	Роджер Федерер
2007			3	6–3, 4–6, 6–3, 6–4
2008			4	6–1, 6–3, 6–0
2009	Роджер Федерер	Швейцарія	1	6–1, 7–6^(7–1), 6–4	Робін Зедерлінг
2010	Рафаель Надаль	Іспанія	5	6–4, 6–2, 6–4
2011			6	7–5, 7–6^(7–3), 5–7, 6–1	Роджер Федерер
2012			7	6–4, 6–3, 2–6, 7–5	Новак Джокович
2013			8	6–3, 6–2, 6–3	Давид Феррер
2014			9	3–6, 7–5, 6–2, 6–4	Новак Джокович
2015	Стен Ваврінка	Швейцарія	1	4–6, 6–4, 6–3, 6–4
2016	Новак Джокович	Сербія	1	3–6, 6–1, 6–2, 6–4	Енді Маррей
2017	Рафаель Надаль	Іспанія	10	6–2, 6–3, 6–1	Стен Ваврінка
2018			11	6–4, 6–3, 6–2	Домінік Тім
2019			12	6–3, 5–7, 6–1, 6–1
2020			13	6—0, 6—2, 7—5	Новак Джокович
2021	Новак Джокович	Сербія	2	6–7^(6–8), 2–6, 6–3, 6–2, 6–4	Стефанос Ціціпас
2022	Рафаель Надаль	Іспанія	14	6–3, 6–3, 6–0	Каспер Рууд
2023	Новак Джокович	Сербія	3	7-6^(7-1), 6-3, 7-5

Статистика

Багаторазові переможці

• Івон Петра та Бернар Дестремо в переліку не наведені;
• Рафаель Надаль окрім найбільшої кількості перемог (12) здобув найдовшу безперервну серію виграшів турніру (5).

Гравець	Аматорська ера (внутрішній чемпіонат)	Аматорська ера (відкритий чемпіонат)	Відкрита ера	Загальна кількість титулів	Роки перемог
Рафаель Надаль	0	0	14	14	2005—2008, 2010—2014, 2017—2020, 2022
Макс Декюжі	8	0	0	8	1903, 1904, 1907—1909, 1912—1914
Б'єрн Борг	0	0	6	6	1974, 1975, 1978—1981
Анрі Коше	1	4	0	5	1922, 1926, 1928, 1930, 1932
Андре Вашеро	4	0	0	4	1894—1896, 1901
Поль Еме	4	0	0	4	1897—1900
Моріс Жермо	3	0	0	3	1905, 1906, 1910
Рене Лакост	0	3	0	3	1925, 1927, 1929
Матс Віландер	0	0	3	3	1982, 1985, 1988
Іван Лендл	0	0	3	3	1984, 1986, 1987
Густаво Куертен	0	0	3	3	1997, 2000, 2001
Новак Джокович	0	0	3	3	2016, 2021, 2023
Андре Гобер	2	0	0	2	1911, 1920
Жан Боротра	1	1	0	2	1924, 1931
/ Готтфрід фон Крамм	0	2	0	2	1934, 1936
Френк Паркер	0	2	0	2	1948, 1949
Ярослав Дробний	0	2	0	2	1951, 1952
Кен Роузвелл	0	1	1	2	1953, 1968
Тоні Траберт	0	2	0	2	1954, 1955
Нікола П'єтранджелі	0	2	0	2	1959, 1960
Мануель Сантана	0	2	0	2	1961, 1964
Род Лейвер	0	1	1	2	1962, 1969
Рой Емерсон	0	2	0	2	1963, 1967
Ян Кодеш	0	0	2	2	1970, 1971
Джим Кур'є	0	0	2	2	1991, 1992
Серхі Бругера	0	0	2	2	1993, 1994

Рейтинг держав

• Ярослав Дробний здобув перемогу на турнірі, будучи підданим Єгипетського королівства;
• Він залишається єдиним єгиптянином, що перемагав на турнірі Великого шлема;
• Ян Кодеш та Іван Лендл перемагали на турнірі, представляючи Чехословаччину, яка припинила існування 1 січня 1993 року.

Країна	Аматорська ера (внутрішній чемпіонат)	Аматорська ера (відкритий чемпіонат)	Відкрита ера	Загальна кількість титулів	Роки перемог
Франція	28	9	1	38	1892—1932, 1946, 1983
Іспанія	0	2	20	22	1961, 1964, 1972, 1993, 1994, 1998, 2002, 2003, 2005—2008, 2010—2014, 2017—2020, 2022
Австралія	0	9	2	11	1933, 1953, 1956, 1958, 1962, 1963, 1965—1969
США	0	7	4	11	1938, 1939, 1948—1950, 1954, 1955, 1989, 1991, 1992, 1999
Швеція	0	1	9	10	1957, 1974, 1975, 1978—1982, 1985, 1988
Чехословаччина	0	0	5	5	1970, 1971, 1984, 1986, 1987
Німеччина	0	3	0	3	1934, 1936, 1937
Італія	0	2	1	3	1959, 1960, 1976
Бразилія	0	0	3	3	1997, 2000, 2001
Сербія	0	0	3	3	2016, 2021, 2023
Велика Британія	1	1	0	2	1891, 1935
Єгипет	0	2	0	2	1951, 1952
Аргентина	0	0	2	2	1977, 2004
Швейцарія	0	0	2	2	2009, 2015
Угорщина	0	1	0	1	1947
Румунія	0	0	1	1	1973
Еквадор	0	0	1	1	1990
Австрія	0	0	1	1	1995
Росія	0	0	1	1	1996

Див. також

• Список переможців турнірів Великого шлема серед чоловіків в одиночному розряді
• Переможці Відкритого чемпіонату Австралії з тенісу в одиночному розряді
• Переможці Вімблдонського турніру в одиночному розряді
• Переможці Відкритого чемпіонату США з тенісу в одиночному розряді

Примітки

1. The first World Clay Court Championships (англ.). Histoire du Tennis. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 срепня 2020.
2. Clark Bensen (Winter 2013—2014). (PDF). Journal of The Tennis Collectors of America. 30. Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2018. Процитовано 4 серпня 2020.
3. Max Robertson (1973). The Encyclopedia of Tennis. The Viking Press. с. 34—35. ISBN 067029408X.
4. The New Musketeers (англ.). Davis Cup. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
5. The Trophies (англ.). Roland Garros. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
6. Don Budge (англ.). Tennis Fame. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
7. The ultimate French Open timeline from 1891 to 2017. Tennis 365. оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
8. Lauren Lynch. Jimmy Connors: Tennis' Greatest Players A-Z, Vol. C (англ.). Bleacher Report. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
9. Nadal Puts Trophy In Special Place (англ.). Tennis Now. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
10. Flashback: Federer Completes Career Grand Slam In Paris (англ.). ATP. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
11. Дмитро Прокопчук. Новак Джокович виграв French Open і зібрав "кар'єрний шолом". Deutsche Welle. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
12. История Roland Garros. Sports.ru. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
13. Ролан Гаррос. История турнира. iSport.ua. оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
14. 126 Years of History. Roland-Garros.com. оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
15. French Open Men's Singles (1891—1903) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
16. French Open - Men's Singles (1904—1923). Grand Slam History (англ.) . оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
17. French Open - Men's Single (1924—1938) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
18. All-Time French Open Venues (англ.) . Grand Slam History. Процитовано 2 срепня 2020. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)
19. Roland Garros (франц.) . Tenis Histoire. оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 2 срепня 2020.
20. Saturday School- 1941-1945: The latent era of Roland Garros (англ.) . Troll Tennis. оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
21. French Open Men's Single (1939—1959) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
22. Le Matin : derniers télégrammes de la nuit du 3 août 1942 (Numéro 21244). gallica.bnf.fr (фр.). BnF. Процитовано 2 серпня 2020.
23. Le Matin : derniers télégrammes de la nuit du 2 août 1943 (Numéro 21551). gallica.bnf.fr (фр.). BnF. Процитовано 2 серпня 2020.
24. Le Matin : derniers télégrammes de la nuit du 7 août 1944 (Numéro 21862). gallica.bnf.fr (фр.). BnF. Процитовано 2 серпня 2020.
25. French Open Men's Single (1960—1974) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
26. Better By The Dozen: Relive Rafa's Reign In Paris (англ.). ATP. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
27. French Open Men's Single (1975—1989) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
28. French Open Men's Single (1990—2004) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
29. French Open Men's Single (2005—) (англ.) . Grand Slam History. оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
30. Peter Bodo. Ranking Rafael Nadal's 12 French Open titles (англ.). ESPN. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
31. Open Era male Grand Slam winners by country: has your country won a Slam? (англ.). Tennis 365. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.

Джерело

• Портал «Теніс»

• Список переможців на офіційному сайті. Roland-Garros. 29 липня 2020. оригіналу за 29 липня 2020.

Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії.