www.wikidata.uk-ua.nina.az

Перегузня звичайна Перегузня степова 3 перегузня 4 5 перегузня звичайна 6 Vormela peregusna вид хижих ссавців родини Кун

Перегузня звичайна

Перегузня степова, перегузня, перегузня звичайна (Vormela peregusna) — вид хижих ссавців родини Куницевих (Mustelidae). Єдиний представник свого роду. Ареал простягається від Південно-Східної Європи, через Малу Азію, Близький Схід, Кавказ і Центральну Азію в Північний Китай і Монголію.

Перегузня степова
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Мустелові (Mustelidae)
Підродина: Ictonychinae
Рід: Перегузня (Vormela)
Вид:
Перегузня степова (V. peregusna)
Біноміальна назва
Vormela peregusna
Мапа поширення перегузні
Синоніми

Peregusna peregusna Güldenstädt, 1770

Етимологія Редагувати

Наукова назва виду peregusna походить від назви цієї істоти в Україні. Походження назви не цілком ясне, очевидно пов'язане зі словом гузно.

Перегузня в Україні Редагувати

В Україні перегузня поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської областей. Живе в цілинних степах, у норах, на поверхню вилазить рідко й то вночі або в сутінки. Рідше селиться в чагарниках, долинах річок та окрайках лісових масивів у лісостепу. Перегузні звичайні — дуже корисні тварини. Вчені підрахували, що кожна особина, знищуючи від 300 до 820 гризунів, щороку зберігає тільки таким чином три тонни зеленої трави.

Перегузня звичайна занесена до Червоної книги України. Природоохоронний статус виду: рідкісний. В Україні мешкає близько 100 особин. Причини зміни чисельності: трансформація цілинних степів в агроценози, а також повсюдне зникнення ховрахів та сліпаків — основних жертв хижака. Охороняється в Луганському державному (ділянки «Стрільцівський степ», «Провальський степ») та в Українському державному заповідниках (ділянка «Хомутовський степ»).

Морфологія Редагувати

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 290—380 мм, довжина хвоста: 150—218 мм, вага: 370—715 грам.

Опис. Перегузня нагадує тхора лісового, але вирізняється своїм строкатим забарвленням спини та боків і довгими кігтями. Плями на спині червонувато-коричневі і білі або жовтуваті; хвіст, як правило, білуватий з темним кінчиком. Низ тіла темно-коричневий або чорнуватий. Самиці мають п'ять пар молочних залоз. Морда коротка, вуха великі, округлі і дуже помітні через білий колір. Хвіст довгий з довгим волоссям, тоді як в цілому шерсть коротка (остьове волосся, 13 мм у довжину, підшерстя бл. 5 мм) і гладенька. Ніс чорний оголений. Очі добре розвинені; вібриси малочисельні й довгі (33 мм). Обличчя, відмічене чорним і білим, з широкою чорною смугою через око, а горизонтально на лобі тягнеться жовтувато-біла смуга. Хутро навколо рота біле. Кінцівки короткі, але сильні. Передні ступні більші ніж задні й кігті на передніх довші, ніж на задніх — довжина передніх кігтів 7.4–16.7 мм. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 3/3, M 1/2 = 34 зуба.

Поведінка Редагувати

Це головним чином нічна й сутінкова тварина, але іноді проявляє активність і вдень. Своїми сильними лапами і довгими кігтями вона викопує глибоку, простору нору, хоча також може знайти притулок в норах інших тварин. За допомогою радіостежень встановлено, що перегузня долає до 1 км на добу, рідко повторюючи свій попередній маршрут і змінюючи своє лігво і територію активності кожні 2-3 дні. Полює на гризунів, птахів, рептилій та інших тварин. Живуть перегузні поодинці за винятком сезону розмноження. Покладається перегузня в основному на добре розвинений нюх, її зір слабкий. У неї є два альтернативні методи вбивства жертви. Перший це проникнення в тіло жертви іклами, а щоб убити дрібну здобич, перегузня розчавлює грудну клітку. Між лисицею звичайною (Vulpes vulpes) і перегузнею можуть виникнути спільні полювання. Перегузня може забиратися в тунелі сліпаків під час полювання, а також вона може зберігати надлишок впольованого.

Розмноження Редагувати

Для перегузні характерна латентна фаза розвитку зародка. У квітні — травні спостерігається максимум (53-54 %) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2-14 малят вагою 3,2-4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька — близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків беруть участь обоє батьків.

В Ізраїлі. Шлюбний сезон в Ізраїлі триває з середини квітня до початку червня і деякі самці зазнають зміни кольору: жовті плями хутра переходять у яскраві плями оранжевого кольору. У неволі самиці народжують 1-8 малят, їхні очі залишаються закритими до 40-денного віку, однак вони починають приймати тверду їжу в 30-денному віці. Самиці досягають дорослого розміру та статевої зрілості в 3-місячного віку, але самці у 5-місячному, а досягають статевої зрілості в 1 рік. Тільки мати піклується про молодь, яку виховує в гнізді з трави і листя, розміщеного в норі.

Генетика Редагувати

Vormela peregusna має 2n = 38 хромосом, з основним числом NF=68-72. 5 пар хромосом метацентричних, 12 пар субметацентричних, 1 пара акроцентрична. Х-хромосома невелика і мета- або субметацентрична, тоді як Y-хромосома — акроцентрична.

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Abramov, A.V., Kranz, A. & Maran, T. 2016. Vormela peregusna. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T29680A45203971. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T29680A45203971.en. Процитовано 1 листопада 2018. 
  2. ↑ Vormela peregusna (Guldenstaedt, 1770). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. Процитовано 25.07.2015. 
  3. Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
  4. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 169.
  5. ЧКУ
  6. Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Ссавці України під охороною Бернської конвенції. — 1999. — С. 202–210.
  7. ↑ Wanda A. Gorsuch and Serge Lariviere. Vormela peregusna // Mammalian species. — 2005. — № 779. — С. 1–5. з джерела 28 вересня 2015. Процитовано 2016-04-20.
  8. Болдирєв Р. В., Коломієць В.Т., Критенко А.П, та ін. (укл.). Етимологічний словник української мови. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. Том 4 (Н — П). — С. 340. — ISBN 966-00-0590-4.
  9. ↑ . Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 20 липня 2011. 
  10. ↑ Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 151. — ISBN 0801880327.

Джерела Редагувати


Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pereguznya stepova 3 pereguznya 4 5 pereguznya zvichajna 6 Vormela peregusna vid hizhih ssavciv rodini Kunicevih Mustelidae Yedinij predstavnik svogo rodu Areal prostyagayetsya vid Pivdenno Shidnoyi Yevropi cherez Malu Aziyu Blizkij Shid Kavkaz i Centralnu Aziyu v Pivnichnij Kitaj i Mongoliyu Pereguznya stepovaOhoronnij statusUrazlivij MSOP 3 1 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Mustelovi Mustelidae Pidrodina IctonychinaeRid Pereguznya Vormela Vid Pereguznya stepova V peregusna Binomialna nazvaVormela peregusna Guldenstadt 1770 2 Mapa poshirennya pereguzniSinonimiPeregusna peregusna Guldenstadt 1770 2 Zmist 1 Etimologiya 2 Pereguznya v Ukrayini 3 Morfologiya 4 Povedinka 5 Rozmnozhennya 6 Genetika 7 Galereya 8 Primitki 9 DzherelaEtimologiya RedaguvatiNaukova nazva vidu peregusna pohodit vid nazvi ciyeyi istoti v Ukrayini 7 Pohodzhennya nazvi ne cilkom yasne ochevidno pov yazane zi slovom guzno 8 Pereguznya v Ukrayini RedaguvatiV Ukrayini pereguznya poshirena na teritoriyi Zaporizkoyi Doneckoyi ta Luganskoyi oblastej Zhive v cilinnih stepah u norah na poverhnyu vilazit ridko j to vnochi abo v sutinki Ridshe selitsya v chagarnikah dolinah richok ta okrajkah lisovih masiviv u lisostepu Pereguzni zvichajni duzhe korisni tvarini Vcheni pidrahuvali sho kozhna osobina znishuyuchi vid 300 do 820 grizuniv shoroku zberigaye tilki takim chinom tri tonni zelenoyi travi Pereguznya zvichajna zanesena do Chervonoyi knigi Ukrayini Prirodoohoronnij status vidu ridkisnij V Ukrayini meshkaye blizko 100 osobin Prichini zmini chiselnosti transformaciya cilinnih stepiv v agrocenozi a takozh povsyudne zniknennya hovrahiv ta slipakiv osnovnih zhertv hizhaka Ohoronyayetsya v Luganskomu derzhavnomu dilyanki Strilcivskij step Provalskij step ta v Ukrayinskomu derzhavnomu zapovidnikah dilyanka Homutovskij step 9 Morfologiya RedaguvatiMorfometriya Dovzhina golovi j tila 290 380 mm dovzhina hvosta 150 218 mm vaga 370 715 gram Opis Pereguznya nagaduye thora lisovogo ale viriznyayetsya svoyim strokatim zabarvlennyam spini ta bokiv i dovgimi kigtyami Plyami na spini chervonuvato korichnevi i bili abo zhovtuvati hvist yak pravilo biluvatij z temnim kinchikom Niz tila temno korichnevij abo chornuvatij Samici mayut p yat par molochnih zaloz 10 Morda korotka vuha veliki okrugli i duzhe pomitni cherez bilij kolir Hvist dovgij z dovgim volossyam todi yak v cilomu sherst korotka ostove volossya 13 mm u dovzhinu pidsherstya bl 5 mm i gladenka Nis chornij ogolenij Ochi dobre rozvineni vibrisi malochiselni j dovgi 33 mm Oblichchya vidmichene chornim i bilim z shirokoyu chornoyu smugoyu cherez oko a gorizontalno na lobi tyagnetsya zhovtuvato bila smuga Hutro navkolo rota bile Kincivki korotki ale silni Peredni stupni bilshi nizh zadni j kigti na perednih dovshi nizh na zadnih dovzhina perednih kigtiv 7 4 16 7 mm Zubna formula I 3 3 C 1 1 P 3 3 M 1 2 34 zuba 7 Povedinka RedaguvatiCe golovnim chinom nichna j sutinkova tvarina ale inodi proyavlyaye aktivnist i vden Svoyimi silnimi lapami i dovgimi kigtyami vona vikopuye gliboku prostoru noru hocha takozh mozhe znajti pritulok v norah inshih tvarin Za dopomogoyu radiostezhen vstanovleno sho pereguznya dolaye do 1 km na dobu ridko povtoryuyuchi svij poperednij marshrut i zminyuyuchi svoye ligvo i teritoriyu aktivnosti kozhni 2 3 dni Polyuye na grizuniv ptahiv reptilij ta inshih tvarin Zhivut pereguzni poodinci za vinyatkom sezonu rozmnozhennya 10 Pokladayetsya pereguznya v osnovnomu na dobre rozvinenij nyuh yiyi zir slabkij U neyi ye dva alternativni metodi vbivstva zhertvi Pershij ce proniknennya v tilo zhertvi iklami a shob ubiti dribnu zdobich pereguznya rozchavlyuye grudnu klitku Mizh lisiceyu zvichajnoyu Vulpes vulpes i pereguzneyu mozhut viniknuti spilni polyuvannya Pereguznya mozhe zabiratisya v tuneli slipakiv pid chas polyuvannya a takozh vona mozhe zberigati nadlishok vpolovanogo 7 Rozmnozhennya RedaguvatiDlya pereguzni harakterna latentna faza rozvitku zarodka U kvitni travni sposterigayetsya maksimum 53 54 porodil yaki zagalom traplyayutsya z bereznya po listopad vklyuchno Samicya narodzhuye 2 14 malyat vagoyu 3 2 4 7 g hocha intensivnist vidtvorennya nizka blizko 8 embrioniv na 100 samic Jmovirno u vihovanni nashadkiv berut uchast oboye batkiv 9 V Izrayili Shlyubnij sezon v Izrayili trivaye z seredini kvitnya do pochatku chervnya i deyaki samci zaznayut zmini koloru zhovti plyami hutra perehodyat u yaskravi plyami oranzhevogo koloru U nevoli samici narodzhuyut 1 8 malyat yihni ochi zalishayutsya zakritimi do 40 dennogo viku odnak voni pochinayut prijmati tverdu yizhu v 30 dennomu vici Samici dosyagayut doroslogo rozmiru ta statevoyi zrilosti v 3 misyachnogo viku ale samci u 5 misyachnomu a dosyagayut statevoyi zrilosti v 1 rik Tilki mati pikluyetsya pro molod yaku vihovuye v gnizdi z travi i listya rozmishenogo v nori 10 Genetika RedaguvatiVormela peregusna maye 2n 38 hromosom z osnovnim chislom NF 68 72 5 par hromosom metacentrichnih 12 par submetacentrichnih 1 para akrocentrichna H hromosoma nevelika i meta abo submetacentrichna todi yak Y hromosoma akrocentrichna 7 Galereya Redaguvati nbsp U zooparku Magdeburga nbsp Risunok fon Shrebera 1780 nbsp Marka Kazahstanu nbsp Vuho nis i lapi pereguzni nbsp Moneta vipushena Nacionalnim Bankom UkrayiniPrimitki Redaguvati Abramov A V Kranz A amp Maran T 2016 Vormela peregusna The IUCN Red List of Threatened Species2016 e T29680A45203971 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2016 1 RLTS T29680A45203971 en Procitovano 1 listopada 2018 a b Vormela peregusna Guldenstaedt 1770 Fauna Europaea http www faunaeur org Procitovano 25 07 2015 Zagorodnyuk I V amp Yemelyanov I G Taksonomiya i nomenklatura ssavciv Ukrayini Visnik Nacionalnogo naukovo prirodnichogo muzeyu 2012 Vip 10 S 5 30 Markevich O P Nomenklatura Markevich O P Tatarko K I Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Kiyiv Nauk dumka 1983 S 169 ChKU Zagorodnyuk I Kontrolnij spisok teriofauni Ukrayini Ssavci Ukrayini pid ohoronoyu Bernskoyi konvenciyi 1999 S 202 210 a b v g Wanda A Gorsuch and Serge Lariviere Vormela peregusna Mammalian species 2005 779 S 1 5 Arhivovano z dzherela 28 veresnya 2015 Procitovano 2016 04 20 Boldiryev R V Kolomiyec V T Kritenko A P ta in ukl Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi Kiyiv Naukova dumka 2003 T Tom 4 N P S 340 ISBN 966 00 0590 4 a b Chervona kniga Ukrayini Tvarinnij svit 2009 Arhiv originalu za 17 listopada 2012 Procitovano 20 lipnya 2011 a b v Ronald M Nowak Walker s carnivores of the world JHU Press 2005 S 151 ISBN 0801880327 Dzherela RedaguvatiPereguznya Vormela peregusna Chervona kniga Ukrayini nbsp Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pereguznya zvichajna amp oldid 39124202