www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пауль Вальден Батько Посада Діти Дружина Мати Чоловік латис Pauls Valdens нім Paul WaldenНародився 14 липня 1863 1863 07

Пауль Вальден

Пауль Вальден
латис. Pauls Valdens; нім. Paul Walden
Народився 14 липня 1863(1863-07-14)
Розульська волость, Російська імперія
Помер 22 січня 1957(1957-01-22) (93 роки)
Гаммертінген,  Німеччина
Місце проживання Росія
Країна  Німеччина
 Латвія
 Російська імперія
 Російська СФРР
Національність латиш
Діяльність хімік, винахідник, професор
Alma mater Ризький політехнікум
Галузь хімія
Заклад Ростоцький університет
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Вільгельм Оствальд
Членство Петербурзька академія наук
Академія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Російська академія наук
Леопольдина
Нагороди

August Wilhelm von Hofmann Medald (1942)

Gmelin-Beilstein-Medald (1954)

Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1934)

 Пауль Вальден у Вікісховищі

Пауль Вальден, Павло Іванович Вальден (латис. Pauls Valdens; нім. Paul Walden; 14 (26) липня 1863 року, Розульська волость, Ліфляндської губернії Російської імперії — 22 січня 1957 року, Гаммертінген, Німеччина) — російський, латвійський, потім німецький хімік, професор Ризького політехнічного інституту (1894–1918), ординарний академік Петербурзької академії наук (з 1910 року), іноземний почесний член АН СРСР (1927). Найвідоміші праці присвячені електрохімії розчинів, оптичній ізомерії (відкрив так звану Вальденівську інверсію), історії хімії.

Біографія Редагувати

Пауль Вальден народився 26 липня (за старим стилем) 1863 року в маєтку Розенбек поблизу Вендена Розульській волості Ліфляндської губернії, Російської імперії у великій селянській родині. Він був 13-ю дитиною у родині Яніса й Анни. У віці чотирьох років він втратив батька, а пізніше й мати. Завдяки фінансовій підтримці двох своїх старших братів, які жили в Ризі (один був купцем, а інший служив і мав звання лейтенанта), Вальден зумів завершити свою освіту — спочатку 1876 року з відзнакою закінчив повітове училище в місті Цесіс, а потім, 1882 року, Ризьку технічну школу. У грудні 1882 року він вступив до Ризького політехнікума і серйозно зацікавився хімією. Вже в 1886 році він публікує перші власні наукові дослідження з кольорових реакцій азотної і азотистої кислот з різними реагентами, встановлення меж чутливості кольорового методу виявлення азотної кислоти. У квітні 1887 року був обраний членом Російського фізико-хімічного товариства. У цей час Вальден розпочав співпрацю з Вільгельмом Оствальдом (лауреатом Нобелівської премії з хімії 1909 року), що значно вплинуло на його розвиток як вченого. Їх перша спільна робота була опублікована в 1887 році і присвячена залежності електропровідності водних розчинів солей від їх молекулярної маси.

У 1888 році Пауль Вальден закінчив університет за спеціальністю хімічна технологія і продовжив працювати на хімічному факультеті асистентом професора С. Бішофа. Під його керівництвом Вальден почав складати «Керівництво з стереохімії», яке було видане в 1894 році. У ході підготовки цього видання Вальденом були виконані численні хімічні синтези і описи, в результаті яких тільки по стереохімії з'явилися 57 наукових статей в журналах, опублікованих в період між 1889 і 1900 роками в російських та іноземних виданнях. Він також продовжував свої дослідження в області фізичної хімії, встановивши в 1889 році, що іонізуюча здатність неводних розчинників прямо пропорційна діелектричній сталій. Під час літніх канікул у 1890 та 1891 роках Вальден відвідав Вільгельма Оствальда в Лейпцизькому університеті, а у вересні 1891 року захистив там магістерську дисертацію «Про величини спорідненості деяких органічних кислот». Оствальд запропонував йому залишитися в Лейпцизі приват-доцентом, але Вальден відмовився, сподіваючись на більш успішну кар'єру в Ризі.

Влітку 1892 року він був призначений доцентом кафедри фізичної хімії. Через рік захистив магістерську дисертацію про осмотичні явища в осадових плівках в Одеському університеті. У вересні 1894 року став професором аналітичної і фізичної хімії в Ризькому політехнікумі. Пропрацював там до 1911 року, в 1902–1905 роках займав пост ректора цього університету. У 1895 році Вальден зробив своє найвизначніше відкриття, яке пізніше назвали Вальденівською інверсією. Воно полягає в тому, що різні стереоізомери однієї хімічної сполуки можуть бути отримані одна з одної за допомогою послідовних реакцій обміну. Сам Пауль Вальден вивчав перетворення L- і R-яблучної кислоти за послідовного впливу пентахлориду фосфору в ефірі і вологому окисі срібла. Ця тема лягла в основу його докторської дисертації, захищеної в березні 1899 року в Санкт-Петербурзькому університеті. Після цього Вальден зацікавився електрохімією неводних розчинів. У 1902 році він запропонував теорію автодисоціації неорганічних і органічних розчинників. У 1905 році він виявив зв'язок між питомою провідністю і в'язкістю в рідких електролітах; в 1906 році ввів термін «сольватація». Разом зі стереохімічними роботами ці результати принесли йому популярність, зокрема, він номінувався на Нобелівську премію з хімії 7 разів, особливо активно в 1913 і 1914 роках.

Хімічна формула нітрату етиламонію

У 1896 році в Ризькому технічному університети російська мова отримує статус офіційної мови викладання поряд із німецькою, що дозволило отримати субсидії від уряду й допомогу випускникам при отриманні позицій в Росії. Пауль Вальден взявся за перебудову хімічного факультету, і Вільгельм Оствальд надіслав йому креслення Лейпцізької хімічної лабораторії як приклад. У травні 1910 року Вальден був обраний членом Петербурзької академії наук (на місце Фрідріха Конрада Бейльштейна) і вже 1911 року був запрошений до Санкт-Петербурга очолити Хімічну лабораторію академії, засновану в 1748 році Михайлом Ломоносовим. Як виняток йому дозволили залишитися жити й працювати в Ризі, де у нього були кращі можливості для досліджень, але майже щотижня до 1919 року він їздив на потязі до Санкт-Петербурга для керівництва дослідженнями, на академічні збори. У 1911–1915 роках Вальденом було опубліковано 14 статей в «Известиях Академии Наук» з електрохімії неводних розчинів. Зокрема, в 1914 році Пауль Вальден отримав першу йонну рідину з температурою плавлення нижче кімнатної — нітрат етиламонію (C2H5)NH+NO3-, який має температуру плавлення +12 °C. Після 1915 року через труднощі, пов'язані з Першою світовою війною, політичними заворушеннями в Росії, а потім громадянською війною, Вальден скоротив власну науково-дослідну діяльність і зосередився на викладанні та адміністративній роботі, займаючи провідні позиції в науці.

Пауль Вальден у часи роботи в Ростоцькому університеті

Через політичні заворушення в Латвії і громадянську війну в Росії Вальден з родиною емігрував до Німеччини, де був призначений професором неорганічної хімії в Ростоцькому університеті, де працював до виходу на пенсію в 1934 році. У 1924 році Вальдена запросили до Риги, де він виступив з серією лекцій. Йому пропонували провідні позиції в галузі хімії в Ризі і в Ленінграді, але він відмовився. Незважаючи на еміграцію, Вальден зберіг популярність в Росії, і в 1927 році був обраний іноземним членом Російської академії наук. Пізніше, у 1928 році він також став членом Шведської академії наук, а в 1932 році й Фінської.

Наприкінці життя Пауль Вальден зосередився на історії хімії і зібрав унікальну бібліотеку (більш ніж 10 тис. томів). Будинок і бібліотека були знищені під час британської бомбардування Ростока в 1942 році. Вальден переїхав до Берліна, а потім до Франкфурта-на-Майні, де він став запрошеним професором історії хімії в місцевому університеті. Кінець Другої світової війни він зустрів у французькій зоні окупації, відрізаний від Ростокського університету, який знаходився в радянській зоні. Пауль Вальден залишився без засобів до існування, жив ​​на скромну пенсію, надану німецькими хіміками, іноді читав лекції в Тюбінгені і писав мемуари, які були видані тільки в 1974 році. У 1949 році Вальден опублікував свою найвідомішу книгу «Історія хімії». Помер 1957 року в Гаммертінгені (Німеччина) у віці 93 років.

Викладання Редагувати

Пауль Вальден був також відомим талановитим викладачем хімії. У своїх мемуарах він писав:

Моя аудиторія зазвичай буває переповнена, і доброзичлива реакція слухачів дає мені сили... в моїх лекціях я імпровізував, щоб привнести свіжість у виклад... Я ніколи не вважав викладання тягарем.

Значний період життя (30 років) Пауль Вальден присвятив викладацькій роботі в Ризькій політехниці: у 1906–1916 роках обіймав посаду декана хімічного факультету; двічі, у 1902–1906 і 1916–1918 роках, був ректором університету.

Наукові праці Редагувати

Марка Латвії, присвячена Паулю Вальдену
  • (рос.) Очерк истории химии в России // Ладенбург А., «Лекции по истории развития химии от Лавуазье до нашего времени», пер. с нем. — Одесса, 1917.
  • (нім.) Optische Umkehrerscheinungen (Waldensche Umkehrung), Braunschweig, 1919.
  • (рос.) Теории растворов в их исторической последовательности. — П., 1921.
  • (нім.) Elektrochemie nichtwässeriger Lösungen, Lpz., 1924.
  • (нім.) Geschichte der Organischen Chemie seit 1880, Julius Springer Verlag 1941, Reprint 1972 (Geschichte der Organischen Chemie, Band 2).
  • (нім.) Drei Jahrtausende Chemie, Berlin: Limpert 1944.
  • (нім.) Geschichte der Chemie, Bonn: Athenäum Verlag, 2. Auflage 1950.
  • (нім.) Chronologische Übersichtstabellen zur Geschichte der Chemie von den ältesten Zeiten bis zur Gegenwart, Springer Verlag 1952.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Вальден Пауль // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  2. ↑ (латис.) Jānis Stradiņš Pauls Valdens — latviešu nācijas pazaudētais un Ķīmijas gadā jaunatrastais dēls. — Zinātnes Vēstnesis — 2011.g. 26.septembris
  3. ↑ (англ.) Mihkel Koel (2008). Ionic Liquids in Chemical Analysis. CRC Press. p. xxvii. ISBN 1-4200-4646-2.
  4. (англ.) Trevor M. Letcher (2004). Chemical thermodynamics for industry. Royal Society of Chemistry. p. 82. ISBN 0-85404-591-0.
  5. ↑ (рос.) Волков В. А., Раскин Н. М., Страдынь Я. П. Новые материалы к биографии П. И. Вальдена // Известия Академии наук Латвийской ССР № 9 за 1987 год.
  6. ↑ (англ.) John Daintith (1994). Biographical encyclopedia of scientists, Volume 1. CRC Press. p. 921. ISBN 0-7503-0287-9.
  7. (рос.) Нейланд О. Я. Органическая химия: Учеб. для хим. спец. вузов. — Москва: Высшая школа, 1990. — 751 с.
  8. (нім.) P. Walden (1896). «Ueber die gegenseitige Umwandlung optischer Antipoden». Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 29 (1): 133–138. doi:10.1002/cber.18960290127.
  9. (нім.) P. Walden (1914). «Molecular weights and electrical conductivity of several fused salts». Bull. Russian Acad. Sci.: 405–422.

Література Редагувати

  • (нім.) Paul Walden (1950). «Aus den Erinnerungen eines alten chemischen Zeitgenossen». Naturwissenschaften 37 (4): 73-81. Bibcode:1950NW…..37…73W. doi:10.1007/BF00631950.
  • (нім.) Georg Lockemann (1953). «Paul von Walden, dem Nestor der Chemie, zum 90. Geburtstage am 26. Juli 1953». Naturwissenschaften 40 (14): 373–374. Bibcode:1953NW…..40..373L. doi:10.1007/BF00589294.
  • (нім.) P. Günther (1933). «Paul Walden zum 70. Geburtstag». Angewandte Chemie 46 (30): 497–498. doi:10.1002/ange.19330463002.
  • (рос.) Материалы для биографического словаря действительных членов императорской Академии наук, часть 1. — П., 1915.
  • (рос.) Из истории естествознания и техники Прибалтики, Том 1 (7). — Рига, 1968. с. 157—67.
  • (рос.) Страдынь Я. П., Соловьев Ю. И. Павел Иванович (Пауль) Вальден: 1863–1957. — М., 1988.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пауль Вальден
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Batko Posada Diti Druzhina Mati Cholovik Paul Valdenlatis Pauls Valdens nim Paul WaldenNarodivsya 14 lipnya 1863 1863 07 14 Rozulska volost Rosijska imperiyaPomer 22 sichnya 1957 1957 01 22 93 roki Gammertingen NimechchinaMisce prozhivannya RosiyaKrayina Nimechchina Latviya Rosijska imperiya Rosijska SFRRNacionalnist latishDiyalnist himik vinahidnik profesorAlma mater Rizkij politehnikumGaluz himiyaZaklad Rostockij universitetNaukovij stupin doktor naukNaukovij kerivnik Vilgelm OstvaldChlenstvo Peterburzka akademiya nauk Akademiya nauk SRSR Shvedska korolivska akademiya nauk Rosijska akademiya nauk LeopoldinaNagorodi August Wilhelm von Hofmann Medald 1942 Gmelin Beilstein Medald 1954 Pochesnij doktor Madridskogo universitetu Komplutensed 1934 Paul Valden u VikishovishiPaul Valden Pavlo Ivanovich Valden 1 latis Pauls Valdens nim Paul Walden 14 26 lipnya 1863 roku Rozulska volost Liflyandskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi 22 sichnya 1957 roku Gammertingen Nimechchina rosijskij latvijskij potim nimeckij himik profesor Rizkogo politehnichnogo institutu 1894 1918 ordinarnij akademik Peterburzkoyi akademiyi nauk z 1910 roku inozemnij pochesnij chlen AN SRSR 1927 2 Najvidomishi praci prisvyacheni elektrohimiyi rozchiniv optichnij izomeriyi vidkriv tak zvanu Valdenivsku inversiyu istoriyi himiyi 3 4 Zmist 1 Biografiya 2 Vikladannya 3 Naukovi praci 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiPaul Valden narodivsya 26 lipnya za starim stilem 1863 roku v mayetku Rozenbek poblizu Vendena Rozulskij volosti Liflyandskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi u velikij selyanskij rodini Vin buv 13 yu ditinoyu u rodini Yanisa j Anni U vici chotiroh rokiv vin vtrativ batka a piznishe j mati Zavdyaki finansovij pidtrimci dvoh svoyih starshih brativ yaki zhili v Rizi odin buv kupcem a inshij sluzhiv i mav zvannya lejtenanta Valden zumiv zavershiti svoyu osvitu spochatku 1876 roku z vidznakoyu zakinchiv povitove uchilishe v misti Cesis a potim 1882 roku Rizku tehnichnu shkolu 2 U grudni 1882 roku vin vstupiv do Rizkogo politehnikuma i serjozno zacikavivsya himiyeyu Vzhe v 1886 roci vin publikuye pershi vlasni naukovi doslidzhennya z kolorovih reakcij azotnoyi i azotistoyi kislot z riznimi reagentami vstanovlennya mezh chutlivosti kolorovogo metodu viyavlennya azotnoyi kisloti U kvitni 1887 roku buv obranij chlenom Rosijskogo fiziko himichnogo tovaristva U cej chas Valden rozpochav spivpracyu z Vilgelmom Ostvaldom laureatom Nobelivskoyi premiyi z himiyi 1909 roku sho znachno vplinulo na jogo rozvitok yak vchenogo Yih persha spilna robota bula opublikovana v 1887 roci i prisvyachena zalezhnosti elektroprovidnosti vodnih rozchiniv solej vid yih molekulyarnoyi masi 5 6 U 1888 roci Paul Valden zakinchiv universitet za specialnistyu himichna tehnologiya i prodovzhiv pracyuvati na himichnomu fakulteti asistentom profesora S Bishofa Pid jogo kerivnictvom Valden pochav skladati Kerivnictvo z stereohimiyi yake bulo vidane v 1894 roci U hodi pidgotovki cogo vidannya Valdenom buli vikonani chislenni himichni sintezi i opisi v rezultati yakih tilki po stereohimiyi z yavilisya 57 naukovih statej v zhurnalah opublikovanih v period mizh 1889 i 1900 rokami v rosijskih ta inozemnih vidannyah Vin takozh prodovzhuvav svoyi doslidzhennya v oblasti fizichnoyi himiyi vstanovivshi v 1889 roci sho ionizuyucha zdatnist nevodnih rozchinnikiv pryamo proporcijna dielektrichnij stalij 1 Pid chas litnih kanikul u 1890 ta 1891 rokah Valden vidvidav Vilgelma Ostvalda v Lejpcizkomu universiteti a u veresni 1891 roku zahistiv tam magistersku disertaciyu Pro velichini sporidnenosti deyakih organichnih kislot Ostvald zaproponuvav jomu zalishitisya v Lejpcizi privat docentom ale Valden vidmovivsya spodivayuchis na bilsh uspishnu kar yeru v Rizi 5 Vlitku 1892 roku vin buv priznachenij docentom kafedri fizichnoyi himiyi Cherez rik zahistiv magistersku disertaciyu pro osmotichni yavisha v osadovih plivkah v Odeskomu universiteti U veresni 1894 roku stav profesorom analitichnoyi i fizichnoyi himiyi v Rizkomu politehnikumi Propracyuvav tam do 1911 roku v 1902 1905 rokah zajmav post rektora cogo universitetu U 1895 roci Valden zrobiv svoye najviznachnishe vidkrittya yake piznishe nazvali Valdenivskoyu inversiyeyu 5 Vono polyagaye v tomu sho rizni stereoizomeri odniyeyi himichnoyi spoluki mozhut buti otrimani odna z odnoyi za dopomogoyu poslidovnih reakcij obminu Sam Paul Valden vivchav peretvorennya L i R yabluchnoyi kisloti za poslidovnogo vplivu pentahloridu fosforu v efiri i vologomu okisi sribla 7 8 Cya tema lyagla v osnovu jogo doktorskoyi disertaciyi zahishenoyi v berezni 1899 roku v Sankt Peterburzkomu universiteti 1 Pislya cogo Valden zacikavivsya elektrohimiyeyu nevodnih rozchiniv U 1902 roci vin zaproponuvav teoriyu avtodisociaciyi neorganichnih i organichnih rozchinnikiv U 1905 roci vin viyaviv zv yazok mizh pitomoyu providnistyu i v yazkistyu v ridkih elektrolitah v 1906 roci vviv termin solvataciya Razom zi stereohimichnimi robotami ci rezultati prinesli jomu populyarnist zokrema vin nominuvavsya na Nobelivsku premiyu z himiyi 7 raziv osoblivo aktivno v 1913 i 1914 rokah 5 2 nbsp Himichna formula nitratu etilamoniyuU 1896 roci v Rizkomu tehnichnomu universiteti rosijska mova otrimuye status oficijnoyi movi vikladannya poryad iz nimeckoyu sho dozvolilo otrimati subsidiyi vid uryadu j dopomogu vipusknikam pri otrimanni pozicij v Rosiyi Paul Valden vzyavsya za perebudovu himichnogo fakultetu i Vilgelm Ostvald nadislav jomu kreslennya Lejpcizkoyi himichnoyi laboratoriyi yak priklad U travni 1910 roku Valden buv obranij chlenom Peterburzkoyi akademiyi nauk na misce Fridriha Konrada Bejlshtejna i vzhe 1911 roku buv zaproshenij do Sankt Peterburga ocholiti Himichnu laboratoriyu akademiyi zasnovanu v 1748 roci Mihajlom Lomonosovim Yak vinyatok jomu dozvolili zalishitisya zhiti j pracyuvati v Rizi de u nogo buli krashi mozhlivosti dlya doslidzhen ale majzhe shotizhnya do 1919 roku vin yizdiv na potyazi do Sankt Peterburga dlya kerivnictva doslidzhennyami na akademichni zbori U 1911 1915 rokah Valdenom bulo opublikovano 14 statej v Izvestiyah Akademii Nauk z elektrohimiyi nevodnih rozchiniv Zokrema v 1914 roci Paul Valden otrimav pershu jonnu ridinu z temperaturoyu plavlennya nizhche kimnatnoyi nitrat etilamoniyu C2H5 NH NO3 yakij maye temperaturu plavlennya 12 C 3 5 9 1 Pislya 1915 roku cherez trudnoshi pov yazani z Pershoyu svitovoyu vijnoyu politichnimi zavorushennyami v Rosiyi a potim gromadyanskoyu vijnoyu Valden skorotiv vlasnu naukovo doslidnu diyalnist i zoseredivsya na vikladanni ta administrativnij roboti zajmayuchi providni poziciyi v nauci nbsp Paul Valden u chasi roboti v Rostockomu universitetiCherez politichni zavorushennya v Latviyi i gromadyansku vijnu v Rosiyi Valden z rodinoyu emigruvav do Nimechchini de buv priznachenij profesorom neorganichnoyi himiyi v Rostockomu universiteti de pracyuvav do vihodu na pensiyu v 1934 roci U 1924 roci Valdena zaprosili do Rigi de vin vistupiv z seriyeyu lekcij Jomu proponuvali providni poziciyi v galuzi himiyi v Rizi i v Leningradi ale vin vidmovivsya Nezvazhayuchi na emigraciyu Valden zberig populyarnist v Rosiyi i v 1927 roci buv obranij inozemnim chlenom Rosijskoyi akademiyi nauk Piznishe u 1928 roci vin takozh stav chlenom Shvedskoyi akademiyi nauk a v 1932 roci j Finskoyi 5 Naprikinci zhittya Paul Valden zoseredivsya na istoriyi himiyi i zibrav unikalnu biblioteku bilsh nizh 10 tis tomiv Budinok i biblioteka buli znisheni pid chas britanskoyi bombarduvannya Rostoka v 1942 roci Valden pereyihav do Berlina a potim do Frankfurta na Majni de vin stav zaproshenim profesorom istoriyi himiyi v miscevomu universiteti Kinec Drugoyi svitovoyi vijni vin zustriv u francuzkij zoni okupaciyi vidrizanij vid Rostokskogo universitetu yakij znahodivsya v radyanskij zoni Paul Valden zalishivsya bez zasobiv do isnuvannya zhiv na skromnu pensiyu nadanu nimeckimi himikami inodi chitav lekciyi v Tyubingeni 1 i pisav memuari yaki buli vidani tilki v 1974 roci 6 U 1949 roci Valden opublikuvav svoyu najvidomishu knigu Istoriya himiyi Pomer 1957 roku v Gammertingeni Nimechchina u vici 93 rokiv Vikladannya RedaguvatiPaul Valden buv takozh vidomim talanovitim vikladachem himiyi U svoyih memuarah vin pisav nbsp Moya auditoriya zazvichaj buvaye perepovnena i dobrozichliva reakciya sluhachiv daye meni sili v moyih lekciyah ya improvizuvav shob privnesti svizhist u viklad Ya nikoli ne vvazhav vikladannya tyagarem 5 nbsp Znachnij period zhittya 30 rokiv Paul Valden prisvyativ vikladackij roboti v Rizkij politehnici u 1906 1916 rokah obijmav posadu dekana himichnogo fakultetu dvichi u 1902 1906 i 1916 1918 rokah buv rektorom universitetu 2 Naukovi praci Redaguvati nbsp Marka Latviyi prisvyachena Paulyu Valdenu ros Ocherk istorii himii v Rossii Ladenburg A Lekcii po istorii razvitiya himii ot Lavuaze do nashego vremeni per s nem Odessa 1917 nim Optische Umkehrerscheinungen Waldensche Umkehrung Braunschweig 1919 ros Teorii rastvorov v ih istoricheskoj posledovatelnosti P 1921 nim Elektrochemie nichtwasseriger Losungen Lpz 1924 nim Geschichte der Organischen Chemie seit 1880 Julius Springer Verlag 1941 Reprint 1972 Geschichte der Organischen Chemie Band 2 nim Drei Jahrtausende Chemie Berlin Limpert 1944 nim Geschichte der Chemie Bonn Athenaum Verlag 2 Auflage 1950 nim Chronologische Ubersichtstabellen zur Geschichte der Chemie von den altesten Zeiten bis zur Gegenwart Springer Verlag 1952 Primitki Redaguvati a b v g d Valden Paul Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros a b v g latis Janis Stradins Pauls Valdens latviesu nacijas pazaudetais un kimijas gada jaunatrastais dels Zinatnes Vestnesis 2011 g 26 septembris a b angl Mihkel Koel 2008 Ionic Liquids in Chemical Analysis CRC Press p xxvii ISBN 1 4200 4646 2 angl Trevor M Letcher 2004 Chemical thermodynamics for industry Royal Society of Chemistry p 82 ISBN 0 85404 591 0 a b v g d e zh ros Volkov V A Raskin N M Stradyn Ya P Novye materialy k biografii P I Valdena Izvestiya Akademii nauk Latvijskoj SSR 9 za 1987 god a b angl John Daintith 1994 Biographical encyclopedia of scientists Volume 1 CRC Press p 921 ISBN 0 7503 0287 9 ros Nejland O Ya Organicheskaya himiya Ucheb dlya him spec vuzov Moskva Vysshaya shkola 1990 751 s nim P Walden 1896 Ueber die gegenseitige Umwandlung optischer Antipoden Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft 29 1 133 138 doi 10 1002 cber 18960290127 nim P Walden 1914 Molecular weights and electrical conductivity of several fused salts Bull Russian Acad Sci 405 422 Literatura Redaguvati nim Paul Walden 1950 Aus den Erinnerungen eines alten chemischen Zeitgenossen Naturwissenschaften 37 4 73 81 Bibcode 1950NW 37 73W doi 10 1007 BF00631950 nim Georg Lockemann 1953 Paul von Walden dem Nestor der Chemie zum 90 Geburtstage am 26 Juli 1953 Naturwissenschaften 40 14 373 374 Bibcode 1953NW 40 373L doi 10 1007 BF00589294 nim P Gunther 1933 Paul Walden zum 70 Geburtstag Angewandte Chemie 46 30 497 498 doi 10 1002 ange 19330463002 ros Materialy dlya biograficheskogo slovarya dejstvitelnyh chlenov imperatorskoj Akademii nauk chast 1 P 1915 ros Iz istorii estestvoznaniya i tehniki Pribaltiki Tom 1 7 Riga 1968 s 157 67 ros Stradyn Ya P Solovev Yu I Pavel Ivanovich Paul Valden 1863 1957 M 1988 Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Paul Valden ros Oficijnij profil Valdena Pavla Ivanovicha na sajti RAN ros Borisov V P i dr Valden Paul Pavel Ivanovich Rossijskie uchenye i inzhenery emigranty 1920 50 e gody stattya na sajti Institutu istoriyi prirodoznavstva j tehniki RAN Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Paul Valden amp oldid 35162391