Парк імені Тараса Шевченка (т. зв. Зелений корпус КНУ) — парк, розташований навпроти головного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, що по вул. Володимирській, 60. Має статус «Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення».
| Парк Шевченка | |
|---|---|
| | |
| Пам'ятник Тарасові Шевченку | |
| 50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д.Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д. | |
| Назва на честь | Шевченко Тарас Григорович |
| Тип | парк |
| Відкрито | 1860-ті |
| Колишні назви | Університетський, Миколаївський, імені Воровського |
| Площа | 5,6 га |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Парк Шевченка Парк Шевченка (Україна) | |
| Парк імені Тараса Шевченка у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Парк заснований 1860 року під назвою Університетський сквер. 1896 року у парку відкрито пам'ятник Миколі I, який був знесений більшовиками 1920 року.
1939 року, з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, на місці колишнього пам'ятника Миколі I було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку, роботи скульптора Матвія Манізера. На 1938 рік скульптором з учнями була створена скульптура, про яку Лазар Каганович сказав, що «цей Шевченко буде закликати до повалення колгоспного ладу» і авторові довелося виконати скульптуру за ідеєю більшовицьких керівників.
«Садочок» Редагувати
«Садочок» — південний куточок парка з боку вулиці Льва Толстого, де кияни й гості столиці грають у шахи, шашки, доміно, нарди і карти. Після Другої світової війни радянські чоловіки, не маючи можливості, як мешканці західних країн, відвідувати нічні клуби й казино, облаштовували майже по всіх великих містах СРСР кутки для гри, переважно, у доміно.
У Києві у 1950-х роках одним із таких місць, де місцеві традиційно «забивали козла», став парк Шевченка. 1962 року поруч із ними присусідилися київські шахісти й шашкісти, яких витурили із Золотоворітського скверу у зв'язку із будівництвом довкола посольств. У 1970-х роках у куточку відремонтували лавочки та поставили спеціальні дерев'яні столики. У 2000-х роках провели черговий ремонт, замінили столи, звели навіси від дощу.
У киян куток зажив недоброї слави, оскільки там під виглядом гравців часто збираються шахраї та безпритульні.
Зображення Редагувати
Примітки Редагувати
- Зелений корпус. КНУ wiki. 28 січня 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2016.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 березня 1972 року № 363 «Про віднесення пам’яток природи місцевого значення в м. Києві, згідно з новою класифікацією». [Архівовано з першоджерела 9 липня 2022.]
- Рішення Київської міської ради від 17 лютого 1994 року № 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві»
- Головко Тарас. Новий погляд на релігійність Тараса Шевченка // День. — 2013. — № 194. — 25 жовтня. [ 25 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ У шахматистов своя валюта — спички. // Сегодня. — 2000. — № 538. — 26 лютого. (рос.) [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Короли и джокеры парка Шевченко [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
- В парке Шевченка много туниядцев — шахматист [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
Посилання Редагувати
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Джерела Редагувати
- Серія «Перлини Києва» №5: парк Шевченка [ 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 06.10.2021