«Париж горить» (англ. Paris Is Burning) — американський документальний фільм 1990 року, створений режисеркою Дженні Лівінгстон. Прем'єра стрічки відбулася 13 вересня 1990 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто. На Берлінському кінофестивалі 1990 року фільм удостоєно премії «Тедді» за найкращий документальний фільм .
| Париж горить | |
|---|---|
| англ. Paris Is Burning | |
| | |
| Жанр | документальний |
| Режисер | Дженні Лівінгстон |
| Продюсер | Дженні Лівінгстон |
| Оператор | Пол Гібсон |
| Дистриб'ютор | Miramax Films |
| Тривалість | 78 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США |
| Рік | 1990 |
| Дата виходу | 13 вересня 1990 (МКФ у Торонто) 13 березня 1991 (США) |
| Кошторис | $500 000 |
| Касові збори | $3 779 620 |
| IMDb | ID 0100332 |
| Рейтинг | MPAA: • IMDb: |
| Офіційний сайт |
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare.
Зміст ред.
Фільми розповідає про життя, кохання та мрії нью-йоркських геїв, темношкірих і латиноамериканських трансвеститів і транссексуалів у 1980-х роках. Самі вони називають себе «дітьми» і сподіваються на толерантність оточення до себе. У них два світи: день, який є світом бідності і дискримінації для продавців, кур'єрів, безробітних або повій, та ніч — світ яскравого шоу з танцями, нарядами і свободою власної гей-культури в нічному клубі, у своїй компанії…
У фільмі знімалися ред.
| Андре Крістіан | |
| Доріан Корі | |
| Паріс Дюпре | |
| Пеппер Лабейя | |
| Віллі Нінджа | |
| Сенді Нінджа | |
| Ейлін Форд | |
| Евіс Пендавіс |
Визнання ред.
| Нагороди та номінації фільму «Париж горить» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат |
| 1990 | Міжнародний ЛГБТ-кінофестиваль у Сан-Франциско | Приз глядацьких симпатій | Париж горить | Перемога |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| 1991 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Премія «Тедді» за найкращий документальний фільм | Перемога | |
| Бостонське товариство кінокритиків | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Спільнота кінокритиків Канзас-Сіті | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль в Сіетлі | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Кінофестиваль «Санденс» | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| 1992 | GLAAD Media Awards | Найкращий документальний фільм | Перемога | |
| Національна спілка кінокритиків США | Найкращий документальний фільм | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ Paris Is Burning на сайті Box Office Mojo (англ.)
- The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ). 15.06.2016. Процитовано 16.03.2016.
- Daniel Megarry. . Gay Times (англ). 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- Нагороди та номінації фільму «Париж горить» на сайті IMDb
Посилання ред.
- Офіційний сайт
- Париж горить на сайті IMDb (англ.) (станом на 21.03.2016)
- Париж горить на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Париж горить у соцмережі «Facebook»
| Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |