Паразити людини — це паразити, до зараження якими схильна людина. Загальне визначення слова «паразит» стосується не тільки багатоклітинних тварин і найпростіших, які живуть за рахунок свого господаря і на шкоду останньому, але також вірусів, бактерій та грибів. Відповідно до історичної традиції, і з погляду медичної паразитології, паразитами прийнято називати будь-які істоти, які ведуть паразитичний спосіб життя, крім вірусів та бактерій з подібними якостями.
Паразитизм становить лише окремий випадок симбіозу (у широкому значенні цього слова), між паразитизмом та іншими видами співжиття (байдужим, обопільно та однобічно корисним), існують поступові переходи і їх іноді не можна різко розмежувати. За місцем проживання в організмі господаря паразитів ділять на зовнішніх, або ектопаразитів (наприклад, комахи, що кровосмочуть, деякі п'явки та інші), і внутрішніх, або ендопаразитів (наприклад, найпростіші, гельмінти), що живуть у внутрішніх органах, тканинах і клітинах господаря.
Цисти та яйця ендопаразитів можуть бути знайдені при лабораторному аналізі калу, крові, зорової експертизи, які допомагають у виявленні та ідентифікації паразитів. Хоча є безліч шляхів, якими людина може заразитися паразитарними інфекціями, дотримання основ особистої та суспільної гігієни зменшує її ймовірність.
Людські паразити у давній історії Редагувати
Археологічні відомості Редагувати
Дослідження паразитів у древніх людях ґрунтується на дослідженні калу та іншого скам'янілого матеріалу. Найбільш ранніми зі знайдених паразитів у людині були яйця Paragonimus westermani (збудник парагонімозу) з північного Чилі, виявлені в скам'янілому калі, і датовані приблизно 5900 роком до н. е. У Бразилії було виявлено також яйця анкілостоми від 5000 р. до н. е., в Перу — яйця нематод від 2330 до н. е. А єгипетські мумії, що відносяться до 2000, 1250, та 1000 рр. до н. е. містили яйця солітера, поряд з особиною глиста жіночої статі, що добре збереглася .
Письмові джерела Редагувати
Перші письмові свідоцтва про паразитів наводяться в давньоєгипетських папірусних сувоях від 3000 до 400 років. до н. е. Вони ідентифікують таких паразитів, як круглі черв'яки, Dracunculus medinensis (збудника дракункулезу), гостриків і деяких солітерів невідомих видів. Папірус Еберса містить одну з перших приміток про анкілостомозі у стародавніх текстах. Ця хвороба не має явних специфічних симптомів і була згадана у загальних рисах, проте папірус безумовно пов'язує хворобу з паразитом . Описана і слонова хвороба, симптоми якої дуже видимі, оскільки вона викликає надзвичайне набухання ніг, грудей та геніталій. Особливості статуй фараона Ментухотепа II свідчать про те, що він, ймовірно, постраждав від слонової хвороби. Те, що хвороба шистосомоз була надзвичайно поширена в Стародавньому Єгипті, відзначено в результаті досліджень мумій, але в текстах того часу шистосомоз як окрема хвороба не відзначений. Єдиним дійсно визначальним симптомом є кривава сеча, але кілька інших хвороб показують той самий симптом. Однак, мабуть, головною причиною у відсутності ідентифікації шистосомозу як окремої хвороби є його широка поширеність. Так само древні греки і римляни не визнавали існування застуди через її часту появу у людей .
У Стародавній Греції кілька паразитів були описані в "Corpus Hippocraticus ". У цій книзі Гіппократ та Аристотель зареєстрували наявність хробаків та інших паразитів у рибі, одомашнених тваринах та людях. Наприклад, було показано наявність свинячого ціп'яка (Taenia Solium) у свиней разом з його личинковими стадіями. Яйця солітера також були описані Арістотелем у секції про хвороби свині в його книзі «Історія Тварин», також були згадані у постановці Арістофана як «градини». Цисти ехінококо були також відомі в древніх культурах, головним чином, через їх наявність у печінці жертовних тварин .
Невелика кількість паразитарних хвороб, зазначених у давньогрецьких та римських текстах, викликана віднесенням їх симптомів до грипу, нежиті та дизентерії. Однак, кілька хвороб, таких як дракункулез, анкілостомоз, слонова хвороба, шистосомоз, малярія та амебіаз, викликають унікальні та ясні симптоми, тому й зареєстровані. Найбільш описаним, безумовно, був дракункулез, головним чином, тому що дорослий черв'як жіночої статі з'являється зі шкіри ноги, а сильне роздратування та виразка, спричинена ним, не можуть бути просто проігноровані. Цю хворобу згадували Гіппократ, Пліній Старший, Гален, Аецій з Аміди та Павло Егінський. Цікаво, але ця хвороба ніколи не відзначалася в Греції навіть при тому, що була докладно описана .
Стародавні китайці переважно реєстрували хвороби, а не паразитів, пов*язаних з ними. Китайські тексти, наприклад, містять посилання на анкілостомоз, але не простежують жодного зв'язку з анкілостомою малярії (2700 до н. е.) перераховує озноб, головний біль та лихоманку, як головні симптоми, і відрізняє хворобу від інших видів лихоманок.
. Імператор Цінь-Ши-Хуаньді зробив запис про малярію у своєму тексті Ней Чинг. Це рання відома згадкаІндійські тексти Чарака Самхіта та Сусрута Самхіта виділяють малярію та перераховують її головні симптоми — лихоманку та збільшення селезінки. Бригу Самхіта від 1000 до н. е. містить раннє виділення амебіазу, як хвороби з ознакою кривавої діареї.
Статистика та боротьба з паразитами Редагувати
Стьожкові черви Редагувати
У Берліні у період 1866—1875 рр. 16 % всіх розкритих трупів містили личинки глистів. Бичачий ціп'як (Taeniarhynchus saginatus) був особливо поширений там, де вживали в їжу сире м'ясо рогатої худоби. У Петербурзі, за Кесслером, цим солітером страждало 3,66 % досліджених ним осіб (1888). Свинячий ціп'як (Taenia solium) водиться повсюдно там, де їдять сире або напівсире свиняче м'ясо. Коли почали уникати вживання сирого м'яса, відсоток захворювань надзвичайно знизився — наприклад, у Данії з 53 до 20 % протягом 10-12 років. Dypilidium caninum (збудник дипілідіозу) мешкає в кишечнику собак і котів і рідко в кишечнику дітей. Випадки зараження дітей наприкінці XIX століття були відомі з Англії, Німеччини, Данії — зараження відбувається виключно при ковтанні бліх.
Антипаразитні препарати Редагувати
- Тіабендазол
- Пірантелла памоат
- Мебендазол
- Празіквантел
- Ніклозамід
- Бітіонол
- Оксаміхін
- Івермектин
- Альбендазол
- Бензнідазол
- Ніфуртімокс
- Метронідазол
Примітки Редагувати
- БСЭ, статья «Паразитизм»
- Медицинская Энциклопедия, статья «Паразит (Parasite)». оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 16 серпня 2011.
- Карл Циммер «Паразиты: Тайный мир», — М: Альпина нон-фикшн, 2011, с. 11. ISBN 978-5-91671-081-6
- ЭСБЕ, статья «Паразитизм»
- ↑ (англ.) Cox, Francis E. G. PhD, DSc. «History of human parasitic diseases.» Infectious Disease Clinics of North America June 2004
Література Редагувати
- Книпович Н. М. Глисты // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.