Дипілідіо́з (лат. Dipylidiasis, також англ. Dog tapeworm infection; Dipylidium caninum infectious disease) — зоонозний біогельмінтоз, який спричинює ціп'як собачий (огірковий або гарбузоподібний) — Dipylidium caninum.
| Дипілідіоз / Інвазія, яку спричинює собачий ціп'як | |
|---|---|
| Статевозріла особина Dipylidium caninum | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби, ветеринарія і гельмінтолог[d] |
| Симптоми | сверблячка, діарея і біль у животі |
| Причини | D. caninum |
| Метод діагностики | оптичний мікроскоп |
| Ведення | альбендазол і празиквантел |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1F72 |
| МКХ-10 | B71.1 |
| DiseasesDB | 31853 |
| MeSH | D002590 |
Актуальність Редагувати
В облігатних хазяїв (собак і котячих) дипілідіоз знаходять у всіх географічних зонах. Серед людей повсюдно в світі реєструють спорадичні випадки, зокрема цю інвазію також зрідка виявляють у людей в Україні.
Етіологія Редагувати
Будова і життєвий цикл Редагувати
Нижні зрілі сегменти тіла Dipylidium caninum (проглотиди) мають форму огіркового насіння або пляшкоподібних сортів гарбуза, звідти й відповідні додаткові назви цього гельмінта. Кінцеві дозрілі проглотиди зайняті повністю маткою, яка відкривається в обидва боки (звідти родова назва цього ціп'яка — лат. Di та лат. pylidium, що означає два проходи) та заповнена значною кількістю овальних капсул, у кожній з яких міститься від 3 до 30 яєць з онкосферами (зародками). Завдяки червонуватому відтінку оболонок яєць, зрілі проглотиди мають характерний рожевий відтінок. Ці проглотиді здатні самостійно рухатися і активно виходити у зовнішнє середовище, де вони руйнуються і вивільняють капсули, заповнені яйцями. Вкрай рідко проглотиди можуть зруйнуватися у кишках і капсули звільняють вже там. Капсули накопичуються в періанальних складках, потім потрапляють у зовнішнє середовище — у підстилку для тварин, на їх шерсть, в щілини підлоги. Після проковтування яйця в проміжному господарі, блохах Ctenocephalides SPP., волосоїдах Ischnocera з неї звільняється онкосфера, яка проникає в стінку кишечника, потім у порожнини тіла комахи, і розвивається в цистицеркоїдну личинку. Кінцевий хазяїн з хребетних заражається при проковтуванні дорослих бліх, що містить цистицеркоїд. У тонкому кишечнику кінцевого хазяїна цистицеркоїд перетворюється на дорослого стрічкового гельмінта, який досягає зрілості приблизно через 1 місяць після зараження. Дорослі особини розміром до 60 см в довжину і 3 мм завширшки живуть в тонкому кишечнику хазяїна, де кожен з них прикріпляється за допомогою сколекса (голівки).
Особливості проглотид Dipylidium caninum Редагувати
На відміну від бичачого ціп'яка, проглотиди якого також здатні до самостійного пересування за межами організму хазяїна у зовнішньому середовищі, проглотиди собачого ціп'яка маленькі (1,2х0,3 см), мають характерне рожеве забарвлення, форму огіркового насіння чи декоративного гарбуза, нездатні на тривалий рух. При тривалому перебуванні на повітрі рожеве забарвлення проглотиди тьмяніє.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Ціп'як собачий.
Епідеміологічні особливості Редагувати
Життєвий цикл собачого ціп'яка пов'язаний зі зміною двох хазяїв. Остаточними хазяями є хижі м'ясоїдні тварини: собака, кішка, лисиці, вовк, шакал, песець, єнот тощо. Собака є основним хазяїном Dipylidium caninum. Проміжними хазяями є численні ектопаразити остаточних хазяїв: блохи, волосоїди тощо. Люди (переважно діти) рідко заражаються при випадковому заковтуванні інвазованих волосоїдів та бліх собак і кішок, може стати при цьому факультативним хазяїном. Зараження їх відбувається при тісному контакті з інфікованими домашніми тваринами. Люди, що не мають безпосереднього контакту з тваринами, практично не хворіють, тому що яйця цього гельмінта дуже нестійкі у зовнішньому середовищі.
Патогенез Редагувати
Провідним патогенетичним чинником є механічне пошкодження слизової оболонки тонкої кишки проглотидами і статевозрілими гельмінтами. Дорослі ціп'яки пошкоджують слизову оболонку своїми присосками й гачками в місцях прикріплення. Має значення сенсибілізація макроорганізму антигенами гельмінтів, розвиток дисбіозу кишечника і дефіциту вітамінів.
Клінічні прояви Редагувати
Часто дипілідіоз у людей має безсимптомний перебіг. При інтенсивній інвазії спостерігають неспецифічні порушення роботи травної системи. Під час активного виповзання проглотид, що може відбуватися в будь-який час доби, хворі скаржаться на свербіж в періанальній ділянці, дратівливість.
Діагностика Редагувати
Заснована на виявленні у свіжих фекаліях проглотид собачого ціп'яка, капсул і яєць цього гельмінта.
Лікування Редагувати
Проводять одноразово. Для дегельмінтизації застосовують празиквантел або альбендазол, як й при інших цестодозах. проводиться і супутня терапія (травні ферменти, вітаміни, пробіотики тощо).
Перебіг інвазії у тварин Редагувати
Зазвичай безсимптомний. Іноді у тварин спостерігають підвищений апетит. Часто собаки через періанальний свербіж внаслідок виповзання проглотид Dipylidium caninum змушені облизувати анальну зону, тертися нею об тверду поверхню. Часто це відбувається зненацька, коли собака різко припиняє свій біг.
Примітки Редагувати
- Такі назви через той факт, що складові частини цього гельмінта — проголотиди нагадують огіркове насіння або форму деяких видів гарбузів.
Джерела Редагувати
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
- CDC. Parasites — Dipylidium Infection (also known as Dog and Cat Flea Tapeworm) [1] [ 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)