Пам'ятник Магдебурзькому праву в Києві (Колона Магдебурзького права, також Пам'ятник хрещення Русі; нижній пам'ятник святому Володимиру) — пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права, розташований в історичному урочищі Хрещатик. Монумент традиційно вважається найстарішим з існуючих пам'ятників у Києві.
| Пам'ятник Магдебурзькому праву | |
|---|---|
| | |
| 50°27′21″ пн. ш. 30°31′46″ сх. д. / 50.45600833002777819° пн. ш. 30.52947500002778014° сх. д.Координати: 50°27′21″ пн. ш. 30°31′46″ сх. д. / 50.45600833002777819° пн. ш. 30.52947500002778014° сх. д. | |
| Тип | споруда і пам'ятка історії |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ Набережне шосе, 6 |
| Архітектурний стиль | ампір |
| Автор проєкту | А. Меленський |
| Засновано | 1802 |
| Пам'ятник Магдебурзькому праву (Київ) (Київ) | |
| Пам'ятник Магдебурзькому праву у Вікісховищі |
Загальні та історичні дані Редагувати
Пам'ятник Магдебурзькому праву розташований на Дніпровських схилах, біля Набережного шосе на київському Подолі, в урочищі Хрещатик.
Пам'ятник був поставлений на честь повернення місту в 1802 році Магдебурзького права, яке воно вперше дістало ще у XV столітті. Цю подію кияни святкували три дні ілюмінаціями й балами, а пізніше зібрали 10 тис. руб. на будівництво каплиці й пам'ятника з фонтаном. Автором пам'ятника вважають київського архітектора Андрія Меленського, проте існує версія, що автором був київський губернський архітектор Олексій Ельдезін. Цегляний павільйон над джерелом було освячено 15 серпня 1802 року.
Друга назва монументу — нижній пам'ятник святому Володимиру — пояснюються тим, що за легендою на цьому місці князь святий рівноапостольний князь Володимир хрестив дванадцятьох своїх синів. Існує версія, що у Петербурзі посвяту на монументі зі згадкою про князя зрозуміли так, що і сама колона є пам'ятником Володимиру, або ж кияни навмисне представили споруду саме так — щоб не викликати монаршого гніву. Імператор Олександра I і справді був обурений тим, що його завчасно не сповістили про спорудження монумента. Генерал-губернатора Андрія Фенша[ru] пізніше навіть було зміщено з посади.
Офіційно «Магдебурзьку колону» надалі іменували саме пам'ятником Володимиру. З 1804 року митрополит Серапіон проводив хресні ходи до пам'ятника з метою освячення води. Але традиція ця тривала недовго = поки в Києві зберігалося магдебурзьке право. Таблицю, яка викликала плутанину, залишили на пам'ятнику — як своєрідye «епітафію міській свободі».
Опис Редагувати
Являє собою колону тосканського ордеру, висота монумента — 18 м, завершенням служить куля з хрестом. Постамент — три арки на цегляній основі, над ним колона перехоплена трьома рустами, вище — пояс декоративний у вигляді колони. Зразок монумента доби класицизму.
Поступово колона прийшла в аварійний стан, вода в джерелі була непридатна для вживання. У 1843–1849 хресні ходи не проводилися. Історик Микола Закревський писав: «Залишилася тільки самотня обідрана колона у пам'ять про вже не існуючі права».
У 1861 році було покладено початок відновленню пам'ятника — на гроші скрипаля М. Демиденка очистили колодязь. У 1863 році пам'ятник переведено у відомство Києво-Печерської лаври. Закревський залишив спогади про те, що в той час довкола басейну були розташовані сім лебедів, із дзьобів яких струменіла вода.
У 1867 році провели ремонт пам'ятника. У 1881 році Лавра офіційно відмовилася від володіння каплицею — через те, що вона розташована далеко від території самої Лаври. За рік монумент передали Подільській Хрестовоздвиженській церкві, у 1906 році — Братському монастирю. У 1912 року складено акт-огляд пам'ятника, огляд навколишньої території — пам'ятник знову перебував у аварійному стані. Попри це, путівники досі запрошували до нього туристів і паломників.
У 1914–1915 роках спорудили сходи, що з'єднали Олександрівський узвіз і набережну Дніпра.
Капітальний ремонт проводився у 1913 році під керівництвом Михайла Бобрусова, у 1963 році — Валентини Корнєєвої, у 1987 році — Ірини Малакової, Віталія Отченашка, Марії Кадомської.
У радянський час хрест з монумента було знято. Нині його відновлено.
Зображення Редагувати
Примітки Редагувати
- Кадомська, 2013.
- ↑ Олексій Мустафін. Епітафія свободі. Як знищували київське самоврядування. Київ24. 2023-06-12.
- Указ императора Александра І № 20499 от 7 ноября 1802 года. Именной, данный киевскому военному губернатору Феншу «О сооружении в в Киеве памятника Великому Князю Владимиру» // Полное собрание законов Российской империи. Первое собрание (1649—1825). — Т. 27 (1802—1803). — С. 342. (рос. дореф.) [ 1 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Возницький О. В. Памятник Магдебугскому праву (Святое Место и Нижний памятник князю Владимиру) // archunion.format.com.ua (оригінальна публикація — archunion.com.ua) (рос.) [ 27 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Вортман Д. Ю., Касяненко Ю. Я. Колона магдебурзького права в Києві, пам'ятник хрещення Русі, нижній пам'ятник князю Володимиру // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 460. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8. [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Кадомська Марія. Найдавніший київський монумент // Київ і кияни: матеріали щорічної наук.-практ. конференції. — Вип. 12. — Київ: Видавництво Кий, 2013. — С. 25–43. [Архівовано з першоджерела 3 вересня 2022.]
- Памятники Св. Владиміру // Описание Киева. Вновь обработанное и значительно умноженное / Н. В. Закревский. — Т. 1. — М. : Тип. В. Грачева и К°, 1868. — С. 421—426. (рос.) [ 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — С. 361.
- Толочко Л. І., Грибовська О. В. Пам'ятник святому князю Володимиру в Києві. — К. : Техніка, 2007.
- Про історію відкриття [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Колона магдебурзького права // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6. [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.]