Палажченко Олексій Овсійович

Олексій Овсійович Палажченко (нар. 23 березня 1924, Вікторове — пом. 28 березня 1979, Київ) — український радянський поет, письменник.

Палажченко Олексій Овсійович
Народився	23 березня 1924(1924-03-23) Вікторове, Глухівський район, Новгород-Сіверська округа, Чернігівська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	28 березня 1979(1979-03-28) (55 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	письменник
Alma mater	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка і Київський інститут політології та соціального управління
Роки активності	з 1939
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Палажченко.

Біографія

Народився 23 березня 1924 року в селі Вікторовому Глухівської округи УСРР (тепер Шосткинський район Сумської області, Україна) в бідній селянській сім'ї.

Під час німецько-радянської війни був підпільником, партизаном у з'єднанні Сидора Ковпака. 1943 року був важко поранений і евакуйонований у Москву. Після одужання і до кінця війни в Червоній армії. Член ВКП(б) з 1944 року.

В 1949 році закінчив Глухівський учительський інститут, в 1958 році — відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України. Працював відповідальним секретарем журналу «Радянська Україна», викладачем української мови та літератури, редактором Ямпільської районної газети «Шлях соціалізму», у редакції журналу «Радуга», у Міністерстві освіти УРСР.

Могила Олексія Палажченка.

Помер у Києві 28 березня 1979 року. Похований на Байковому старому кладовищі (стара частина). Автори надгробного пам'ятника — скульптор Орлов М. Д. і син — Палажченко В. О.

Творчість

• збірки віршів:
  • «Путивляночка» (1956);
  • «Зелений гомін» (1958);
  • «На полі честі» (1971);
• повість «Подвиг комісара» (1970);
• нариси:
  • «Марія Савченко» (1960);
  • «Там, де жили Кайдаші» (1961);
  • «З вогнем Прометея у серці» (1966);
  • «Серце мужнє і пісенне» (1973).

Нагороди

Нагороджений

• орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (8 травня 1944);
• медалями «За відвагу» (15 лютого 1945), «Партизанові Вітчизняної війни» І-го ступеня, «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За взяття Відня», «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За визволення Праги».

Перший лауреат Сумської обласної премії імені Пилипа Рудя (1969).

Примітки

1. Пам'ять народу.(рос.)

Література

• Алексей Палажченко // «Писатели Советской Украины», Радянський письменник, Київ, 1960, сторінка 366 (рос.);
• Дем'янівська Л. С. Палажченко Олексій Овсійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Жадько В. О. Український Некрополь. Київ. 2005. IBSN 966-8567-01-3. сторінка 257.