Пакуль Па куль село в Україні у Чернігівському районі Чернігівської області Орган місцевого самоврядування ська сільська

51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д. / 51.40667; 30.80111Координати: 51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д. / 51.40667; 30.80111

Середня висота
над рівнем моря

131 м

Місцева влада

Адреса ради

15543, с. Пакуль

Карта

Пакуль

Мапа

Населення становить 845 осіб.

Назва ред.

Старі люди ще й досі згадують розповіді своїх пращурів, про те, що назва села виникла від слів: «Покуль поживемо тут» та «Покуль почекаємо інших», які сказали перші поселенці села, коли проходили цією місцевістю. Так і виникла назва села Пакуль та річки Пакульки.

Цими першими поселенцями були або люди, які тікали від монголо-татар, або монахи з Печерських гір Києва, на яких розгнівався київський князь, або ж ті, які добиралися човнами з Києва до Чернігова (або ж навпаки — з Чернігова по річці Білоус, входячи в її притоку Стругу, яка з'єднувалась волоком з річкою Пакулькою, можна було вийти човнами в Дніпро), і в районі сучасного Пакуля влаштовувались на відпочинок: «покуль жили» або «покуль чекали» інших.

Історія ред.

Час заснування ред.

За переказами, село Пакуль належало преподобному князеві Миколі Святоші (помер 1143), синові Чернігівського князя Давида Святославича. Коли ж Святоша оселився у Києво-Печерському монастирі, то згодом Пакуль та село Навози (з 1962 року — Дніпровське) перейшли до монастирського володіння. Однак в літературі зустрічаємо твердження, що село виникло у другій половині XIV ст., а перша письмова згадка відноситься до 1609 року.

Литовсько-Польська доба ред.

Село зазнало литовського і польського утисків. Після Люблінської унії 1569 року у Пакулі отримали маєтності представники роду Посудевських-Унучко. Окрім поляків, тут оселилися вихідці з Литви, Білорусі, Росії, інших країв. Поселенці тодішнього Пакуля розмовляли руською мовою.

Троїцька церква, 1710 р.,
зруйнована у 1930-х роках

Козаччина ред.

3 1628 року Пакуль залишався промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. Починає відроджуватися господарське життя: рудня, гутний промисел, цегельня, дьогтярний промисел, бортництво, паперовий завод.

Намісник Києво-Печерської лаври отець Модест та отець Діонісій 29 березня 1710 року заснували церкву святої Трійці, а ієромонах Погребинський 8 вересня 1713 року подарував храмові срібний келих з дарчим написом. 1755 року в Описі села Пакуль зустрічаємо запис про те, що в селі є школа та шпиталь.

За Генеральним переписом Лівобережної України 1765-1769 років, село перебувало у складі Любецької сотні Чернігівського полку. Козацько-шляхетські роди Татаренків-Міхнових, Унучок-Посудевських, Гаркуш, Міхневичів, Черниченків, Стародубів також мали у Пакулі маєтності.

Імперський період ред.

Наприкінці XVIII ст. промислова вотчина Києво-Печерського монастиря перейшла до державної казни. Відповідно до указу імператора Павла І «Про поділ казенних сіл на волості і про порядок їх внутрішнього управління» у 1797 р. утворилася Пакульська волость Чернігівського повіту з волосним управлінням. З 1806 р. село належало поміщикам Грабовським.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 1160 осіб (555 чоловічої статі та 605 — жіночої), налічувалось 193 дворових господарств, існували православна церква, приходське училище, сільська управа, відбувалось 2 щорічних ярмарки.

Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі, центрі Пакульської волості мешкало 1295 осіб, налічувалось 157 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, водяний і 13 вітряних млини, маслобійний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1041 особи (526 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1041 — православної віри.

Радянський період ред.

У 1917—1920 роках влада у селі змінювалась кілька разів.

На території сіл Пакульської сільської ради діяв партизанський загін ім. Коцюбинського. Нацистські окупанти за зв'язок з партизанами 6 травня 1943 спалили село, як і багато інших населених пунктів Чернігівщини та сусідньої Білорусі. З с. Семенягівка Пакульської сільської ради Герой Радянського Союзу Йосип Андрійович Конюша, з с. Пакуль учасник Параду Перемоги в червні 1945 року в Москві Федір Іванович Цибуля.

Під час визволення сіл Чернігівського району німці робили спроби затримати просування військ генерала Пухова — село Пакуль в вересні 1943 року зазнало німецького авіабомбардування. У вересні-жовтні 1943 року до лав армії вступають юнаки призивного віку, партизани, які продовжують громити німецькі війська на Правобережній Україні.

Святині ред.

Троїцька церква (1710 р.) — чудова пам'ятка української церковної архітектури. Церква була дерев'яною, п'ятиверхою, хрещатою.

Основні споруди ред.

На тер. П. в урочищі Попова Гора виявлено городище і поселення часів Київської Русі (XI—XIII ст.). 1955 встановлено пам'ятний знак на братській могилі рад. воїнів, полеглих 1943, при визволення села; 1973 — пам'ятний знак на місці, де 20 — 23.09.1943 р. воїнів 13-ї армії під командуванням генерала М. П. Пухова форсували р. Дніпро. Знак — гранітний камінь (висота — 2,6 м), на яку закріплено меморіальну дошку з пам'ятним написом.

Відділення зв'язку, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Пакульське лісництво, Будинок культури на 350 місць.

2003 — освячено нове приміщення Троїцької церкви села Пакуль.

11 жовтня 2011 — село газифіковане. Символічний факел у Пакулі урочисто запалили перший заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Станіслав Прокопенко, голова Чернігівської РДА Микола Кудрик.

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Література ред.

Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990.
Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво).- К.,2004.-172 с.
Курданов А. Голос пам'яті. Історія села Пакуль та його околиць. — 1998. 327с.
Пакуль поживемо тут. Збірник статей і матеріалів з історії села Пакуль. — 2010. — 700с.

Посилання ред.

Погода в селі Пакуль
Збірник матеріалів по історії українсько-руського роду
Топографічна карта Пакуля
Історія міст та сіл^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
punkt.html Населені пункти Любецької округи

Примітки ред.

Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. – К.: Дух і Літера, 2016.
рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 166)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-265)

Це незавершена стаття про Чернігівську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. – К.: Дух і Літера, 2016.

[2] рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 166)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)

[4] рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-265)