Павло Якович Головачов (біл. Павел Якаўлевіч Галавачоў; 2 (15) грудня 1917, Кошельово — 2 липня 1972) — радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач, командир ланки, заступник командира ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку. Генерал-майор авіації ВПС СРСР (1957).
| Павло Якович Головачов | |
|---|---|
| біл. Павел Якаўлевіч Галавачоў | |
| | |
| Народження | 2 (15) грудня 1917 Кошельово |
| Смерть | 2 липня 1972 (54 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Східне кладовище |
| Країна | СРСР |
| Вид збройних сил | ВПС СРСР |
| Рід військ | Винищувальна авіація |
| Освіта | Військово-повітряна академія (1951) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1959) |
| Роки служби | 1938–1972 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | Генерал-майор авіації |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Головачов Павло Якович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 2 (15 грудня) 1917 року в селі Кошельовому (нині Буда-Кошельовського району Гомельської області) в селянській родині. Білорус. Закінчив семирічну школу, у 1935 році — школу фабрично-заводського учнівства в Гомелі. Працював токарем і фрезерувальником на лісокомбінаті в робочому селищі Ново-Білиці (нині в межах Гомеля). Був форвардом заводської футбольної команди. Одночасно займався в Гомельському аероклубі.
У 1938 році, за комсомольською путівкою, був направлений в 8-му Одеську військову авіаційну школу пілотів імені П. Д. Осипенко, яку успішно закінчив у 1940 році і був направлений на службу в 168-й винищувальний авіаційний полк, що дислокувався в Криму.
Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. По жовтень 1941 року служив у 168-му винищувальному авіаційному полку, літав на І-16. З жовтня 1941 року — у 69-му винищувальному авіаційному полку, літав на ЛаГГ-3, Як-1, «Аерокобрі» і Ла-7. З лютого по травень 1945 року — в 900-му винищувальному авіаційному полку, літав на Як-9. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, 4-му Українському, 3-му і 1-му Білоруському фронтах. Брав участь в обороні Одеси, Сталінградській битві, відвоюванні Донбасу, Криму, Білорусі, Східно-Прусській і Берлінській операціях. Член ВКП(б) з 1943 року.
До листопада 1943 року командир ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (6-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 8-ма повітряна армія, 4-й Український фронт) гвардії старший лейтенант П. Я. Головачов здійснив 225 бойових вильотів, у 92 повітряних боях збив 17 літаків противника особисто і один в групі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування по прориву сильно укріпленої смуги німців і звільнення міста Мелітополя і проявлені при цьому відвагу і геройство гвардії старшому лейтенантові Головачову Павлу Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1 270).
До березня 1945 року заступник командира ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (303-тя винищувальна авіаційна дивізія, 1-ша повітряна армія, 3-й Білоруський фронт) гвардії капітан П. Я. Головачов здійснив 385 бойових вильотів і особисто збив 26 літаків противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, гвардії капітан Головачов Павло Якович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 58/II).
Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. У 1951 році закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. Генерал-майор авіації з 1957 року. В 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу. Служив на відповідальних посадах у Радянській Армії: командував полком і дивізією, був заступником командувача авіацією військового округу. У мирний час був нагороджений за успіхи в бойовій і політичній підготовці трьома орденами.
Після нетривалої хвороби помер 2 липня 1972 року. Похований на Східному (Московському) кладовищі в Мінську.
Нагороди ред.
Нагороджений двома орденами Леніна, шістьма орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Вшанування пам'яті ред.
На батьківщині Героя, в селі Кошельовому, йому встановлене бронзове погруддя. У місті Гомелі Павлу Головачову встановлений пам'ятник. Його ім'ям названі школа, Гомельське МПТУ № 56, вулиця в Гомелі, радгосп на його батьківщині в Буда-Кошельовському районі.
На Гомельському деревообробному комбінаті, де він почав свій трудовий шлях, встановлена меморіальна дошка. У місті Городоку Львівської області на вулиці його імені було встановлено анотаційну дошку.
Література ред.
- Авиация: Энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994.
- Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 1. — М.: Высшая школа, 1976.
- Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 2. — М.: «Высшая школа», 1986.
- Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980
- В боях за Белоруссию. — Минск: Беларусь, 1974
- Великая Отечественная война 1941–1945: События. Люди. Документы.-Политизд.1990
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.1. М., 1987
- Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973.
- Дриго С. В. За подвигом — подвиг. Калининградское кн.изд.,1984.
- Захаров Г. Н. Я — истребитель. — М.: Воениздат, 1985
- Зильманович Д. Я. На крыльях Родины. — Алма-Ата: Жалын, 1985
- Лавриненков В. Д. Возвращение в небо.- М.: Воениздат, 1983
- Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975
- На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: «Лимб», 1993.
- Новиков А. А. В небе Ленинграда. — М.: Наука, 1970
Посилання ред.
- Біографія П. Я. Головачова на сайті «Герои страны» [Архівовано 19 травня 2012 у WebCite] (рос.)
- Фотографії П. Я. Головачова на сайті «Полки и самолёты» [ 13 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)