Павел Філіп

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Філіп.

Павел Філіп (рум. Pavel Filip; нар. 10 квітня 1966, Пенешешть) — прем'єр-міністр Молдови 20 січня 2016 — 8 червня 2019 року.

Павел Філіп рум. Pavel Filip
Прапор прем'єр-міністр Молдови
20 січня 2016 — 8 червня 2019
Попередник:	в.о. Георгій Брега
Спадкоємець:	Мая Санду (оспорюється)
Прапор Міністр інформаційних технологій і зв'язку Молдови
2011 — 2016
Попередник:	Олександр Олейник
Спадкоємець:	Василь Ботнар
Народження:	10 квітня 1966(1966-04-10) (57 років) Пенешешть, Страшенський район, Молдавська РСР
Країна:	Молдова
Освіта:	Технічний університет Молдови
Партія:	Європейська соціал-демократична партія
Шлюб:	Тетяна Філіп
Нагороди:	Орден Республіки Орден «Трудова слава» (Молдова)
Медіафайли у Вікісховищі

2011—2016 був міністром інформаційних технологій і зв'язку Молдови. Віцепрезидент Демократичної партії Молдови.

У червні 2019 року в Республіці Молдова розгорнулася політична криза. 9 червня 2019 року Конституційний суд Республіки Молдова усунув від посади президента Ігоря Додона, призначивши Павла Філіпа виконуючим обов'язки президента.

Біографія

Народився 10 квітня 1966 року в селі Пенешешть, Страшенський район, Молдавська РСР.

1983 поступив у Кишинівський політехнічний інститут імені Лазо, який закінчив у 1990 році, отримавши диплом інженера-механіка. При цьому в 1984—1986 роках проходив службу в армії. Освіту продовжив в Міжнародному інституті менеджменту (1991—1996).

Кар'єру почав на кишинівській цукерковій фабриці «Букурія». У 1991—1993 роках працював там начальником компресорного відділу; в 1993—1994 роках був директором відділу виробництва. У 1998—2001 роках обіймав посаду головного інженера АТ «Букурія», поєднуючи її з постом заступника гендиректора з проблем виробництва і технології. У 2001—2008 роках був генеральним директором фабрики.

У 2008—2011 роках був генеральним директором тютюнової фабрики АТ «TUTUN-CTC» (колишній Кишинівський тютюновий комбінат).

У політику прийшов у 2011 році, коли був призначений на посаду міністра інформаційних технологій і зв'язку Молдови в кабінеті Влада Філата. Надалі зберіг посаду в кабінетах Юрія Лянке, Кирила Габуріча та Валерія Стрельця. За його ініціативою розроблена стратегія «Цифрова Молдова-2020».

Особисте життя

Одружений із Тетяною Філіп. Є двоє дорослих дітей. Крім рідної румунської мови, володіє російською й англійською.

Нагороди

У грудні 2013 нагороджений медаллю Міжнародного союзу електрозв'язку за внесок в створення в регіоні сучасного інформаційного суспільства.

У грудні 2014 року президентом Молдови Ніколає Тімофті нагороджений національним орденом «Трудова слава».

Кабінет Філіпа

Павлом Філіпом з Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман

• Прем'єр-міністр
  • Павел Філіп
• Віцепрем'єр
  • Георгій Брега
• Перший віце-прем'єр, міністр закордонних справ і європейської інтеграції
  • Андрій Ґалбур
• Віцепрем'єр, міністр економіки
  • Октавіан Калмик
• Віцепрем'єр з реінтеграції
  • Георгій Балан
• Міністр внутрішніх справ
  • Олександр Жіздан
• Міністр юстиції
  • Володимир Чеботар
• Міністр праці, соціального захисту і сім'ї
  • Стелла Ґриґораш
• Міністр сільського господарства
  • Едуард Грама
• Міністр інформаційних технологій і комунікацій
  • Василь Ботнар
• Міністр молоді та спорту
  • Віктор Зубку
• Міністр оборони
  • Анатолій Шалар
• Міністр транспорту і дорожньої інфраструктури
  • Юрій Кірінчук
• Міністр навколишнього середовища
  • Валерій Мунтяну
• Міністр освіти
  • Коріна Фусу
• Міністр охорони здоров'я
  • Руксанди Ґлаван
• Міністр фінансів
  • Октавіан Армашу
• Міністр регіонального розвитку та будівництва
  • Василь Битків
• Міністр культури
  • Моніка Бабук
• Президент академії наук Республіки Молдова
  • Георгій Дука
• Глава АТО Гагаузія (Башкан Гагауз Ері)
  • Ірина Влах

Примітки

1. (рум.). realitatea.md. 20 січня 2016. Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
2. (рум.). Ziarul Naţional. 15 січня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
3. (рум.). Guvernul Republicii Moldova. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
4. . РІА Новини. 20 січня 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
5. Ion Surdu (15 січня 2016). (рум.). Adevarul Holding. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
6. . publika.md. 11 грудня 2013. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
7. Микита Звєрєв (24 грудня 2014). . Комсомольская правда. Архів [http: //www.kp.md/online/news/1933427 оригіналу] за 15 липня 2020. Процитовано 17 січня 2016.  Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)