| Ореста Осійчук | |
|---|---|
| Псевдонім | Оршуля Фариняк |
| Народилася | 1 червня 1982 (41 рік) Журавно |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | письменниця, юрист |
| Alma mater | ВДУ ім. Лесі Українки |
| Мова творів | Українська |
| Роки активності | з 2009 року |
| Напрямок | Дитяча література |
| Жанр | фентезі |
| Magnum opus | Айхо |
| Премії | Коронація слова 2013 |
| Сайт: facebook.com/oresta.osiychuk | |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Ореста Осійчук (літературний псевдонім — Оршуля Фариняк; 1 червня 1982, смт Журавне, Жидачівський район, Львівська область) — українська письменниця, володарка І премії літературного конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Прозові твори для дітей» за роман-фентезі «Айхо».
Життєпис ред.
Ореста Осійчук народилася на Львівщині в родині лікарів. Дитинство та юність майбутня письменниця провела у містечку Стара Вижівка на Волині.
У 1999 році закінчила Старовижівську загальноосвітню школу.
2005 року здобула вищу освіту на юридичному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки. Захистила дипломну роботу на тему «Правовий статус подружжя».
Працювала юристом Управління праці та соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації. Згодом — помічником судді у Старовижівському районному суді.
Мешкає у Луцьку з 2008 року.
Особисте життя ред.
Одружена. Чоловік — Сергій.
Виховує доньку Божену (2014 р. н.)
Творчість ред.
Айхо ред.
2009 року Ореста згадала про дитячу мрію і почала писати свій перший роман-фентезі про пригоди незвичайного хлопчика Айхо. Написання книги зайняло кілька років, але принесло авторці перемогу в найпрестижнішому літературному конкурсі України «Коронація слова».
Головний герой твору — 14-річний хлопчик Айхо — спокійно живе собі разом з дідом Радо та вірним звірятком радиком, якого врятував від смерті, у затишному будиночку посеред Хрестового лісу Вернакії. Він допомагає дідові доглядати рідкісних тварин, за якими з усіх-усюд з'їжджаються вельможі, мріє колись навчитися приборкувати диких звірів, як дід, і почувається щасливим. Але несподіваний візит дивного гостя в одну мить руйнує цей маленький рай: дід наказує негайно збиратися в дорогу, але втікачів наздоганяють таємничі Воїни Шаку, і дід змушений вступити з ними в бій, даючи Айхо можливість втекти.
На прощання дід Радо наказує хлопцеві тримати курс на загадкову Шанталію, де треба розшукати майстра Каро. Це — єдиний дороговказ, який має Айхо, раптом опинившись сам на сам із невідомим і небезпечним світом, якого він зовсім не знає. Як, зрештою, не знає і себе, бо, як з'ясується пізніше, все, що він знав раніше про себе і батьків — це неправда. І тепер, крім того, щоб вижити й добратися до Шанталії, йому доведеться шукати відповідь іще й на запитання: хто він насправді і яке його призначення у цьому житті.
Друком вже вийшла друга частина «Айхо», авторка планує написати ще кілька книг в серії.
Кіт Персик ред.
Крім пригод Айхо Ореста Осійчук пише сповнені гумору оповідання про пухнастого кота-філософа Персика.
Бібліографія ред.
- Айхо, або Подорож до початку. — Луцьк: Твердиня, 2014. — 336 с. — ISBN 978-617-517-193-6
- Айхо, або Полювання на шпигуна. — Луцьк: Твердиня, 2015.– 224 с. — ISBN 978-617-517-199-8
- Абрикосова книгарня (2021)
Нагороди та почесні відзнаки ред.
- Конкурс «Коронація слова» — 2013, І премія в номінації «Прозові твори для дітей»
- Топ-20 найкращих дитячих та підліткових книжок 2014 року за версією «Рейтинг критика»
- Відзнака літературного порталу «БараБука» за найкращий дебют — 2015
- Лауреат Європейського конвенту наукової фантастики «Єврокон» у номінації "Найкращий дебют" — 2016 р.
Примітки ред.
- ↑ . Слово Волині. 17 червня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 червня 2013.
- ↑ . Україна молода. 21 червня 2013. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 17 вересня 2013.
- Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- . Читомо (укр.). 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 25 червня 2017.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Осійчук Ореста |