www.wikidata.uk-ua.nina.az

Останній день Помпеї рос Последний день Помпеи великоформатна картина російського художника Карла Брюллова 1799 1852 роб

Останній день Помпеї

«Останній день Помпеї» (рос. «Последний день Помпеи») — великоформатна картина російського художника Карла Брюллова (1799—1852), робота над якою була завершена в 1833 році. Зберігається в Державному російському музеї в Санкт-Петербурзі (інв. Ж-5084). Розмір — 456,5 × 651 см. На картині зображені події в Помпеях під час катастрофічного виверження Везувію, яке відбулось 24 серпня 79 року.

Останній день Помпеї
рос. Последний день Помпеи

Автор Карл Брюллов
Час створення 1833
Розміри 465,5 × 651 см
Матеріал полотно
Техніка олія
Місцезнаходження Російський музей (Санкт-Петербург,  Росія)

Карл Брюллов побував на розкопках Помпеї влітку 1827 року під час своєї поїздки до Неаполя, там же йому і спало на думку написати велике полотно, присвячени гибелі Помпеї. Замовником став князь Анатолій Демідов[ru]. Загалом робота над картиною зайняла близько шести років — з 1827 року, коли Брюллов створив перші начерки й ескізи, до 1833 року. Остаточна версія великого багатофігурного полотна створювалась у 1830—1833 роках.

Після завершення роботи над картиною Карл Брюллов почав показувати її у своїй майстерні в Римі. Популярність картини та її автора стрімко зростала: письменник Микола Рожалін[ru] повідомляв, що в Римі «найважливішою подією була виставка картини Брюллова в його студії», «все місто стікалось дивуватись нею». З Рима полотно перевезли до Мілана, де воно експонувалось на Міланській художній виставці 1833 року. Надхненний успіхом картини в Італії, її власник Анатолій Демідов добився включення твору до експозиції Паризького салону, що відкрився в березні 1834 року, де твір Брюллова здобув велику золоту медаль.

Улітку 1834 року картину «Останній день Помпеї» було відправлено з Франції до Санкт-Петербурга, де Демідов подарував її імператорові Миколі I. У серпні 1834 року картину було поміщено в Ермітажі, а наприкінці вересня того ж року полотно було переміщено в окремий зал Академії мистецтв для загального огляду. Картина мала великий успіх, їй присвятив свій вірш «Везувій зів відкрив» поет Олександр Пушкін, а письменник Микола Гоголь написав статтю, в якій він назвав «Останній день Помпеї» одним із яскравих явищ XIX століття та «світлим воскресінням живопису, що перебував довгий час у якомусь напівлетаргічному стані». У 1851 році картина надійшла до Ермітажу, а в 1897 році її передали до створюваного в той час Російського музею імператора Олександра III (нині — Державний російський музей).

Мистецтвознавиця Галина Леонтьєва писала, що монументальне історичне полотно «Останній день Помпеї» було «найвищою вершиною» творчості Брюллова. За словами мистецтвознавиці Світлани Степанової, цей твір став «не просто одним із чергових досягнень національної школи, а явищем, що прискорило еволюцію мистецтва».

Історія ред.

Передущі події ред.

У 1821 році Карл Брюлло закінчив Академію мистецтв, здобувши велику золоту медаль. Через розбіжності щодо того, хто повинен був стати його керівником, Брюлло відмовився від продовження роботи в Академії. Наступного року художнику разом із його братом — архітектором Олександром Брюлло — було запропоновано стати пенсіонерами Товариства заохочення художників строком на чотири роки. Прийнявши цю пропозицію, в серпні 1822 року брати покинули Петербург і подалися в зарубіжну поїздку — спершу до Німеччини, а відтак, у 1823 році, до Італії, де вони поселились у Римі. Перед від'їздом із Росії прізвище братів Брюлло було офіційно змінене на російський лад: Олександр I подарував їм «въ», і вони стали Брюлловими.

Луїджі Россіні[it]. Вулиця Гробниць у Помпеях (офорт, 1830)

Того ж часу було вельми популярної тема, пов'язана з розкопками древніх міст — Помпей і Геркуланума, похованих під шаром попелу унаслідок виверження Везувію, яке відбулось 24 серпня 79 року нашої ери. Хоча систематичні розкопки Помпей почались у 1748 році, вони тривали і на початку XIX століття. Створювались твори мистецтва, пов'язані з цією темою. Наприклад, у 1822 році англійський художник Джон Мартін написав велике полотно «Руйнування Помпеї та Геркуланума[en]» (полотно, олія, 161,6 × 253,0 см, нині в галереї Тейт), а в 1824 році з'явилась опера італійського композитора Джованні Пачіні[it] «Останній день Помпеї[it]», декорації до якої створив Алессандро Санкіріко[it].

Джон Мартін. "Руйнування Помпеї та Геркуланума[en] (полотно, олія, 161,6 × 253,0 см, 1822, Тейт)
Алессандро Санкіріко[it]. Виверження Везувію (декорація до опери Джованні Пачіні[it] «Останній день Помпеї[it]»)

Першим із братів на розкопках у 1824 році побував Олександр Брюллов, який, вочевидь, розповів своєму братові багато цікавого. У листі до батьків від 8 травня 1824 року Олександр писав, що «вигляд цих руїн невільно змусив мене перенестись у той час, коли ці стіни були ще заселені, коли цей форум, на якому ми стояли одні, і де тиша переривалась якою-небудь ящіркою, був наповнений народом». У другому листі до матері, датованому 6 грудня 1825 року, він так описував свої враження: «Я бачу вогняні ріки, що вириваються із його [Везувію] жерла», «дощ піску, золи та кменів засипає пишну Помпею; Помпея зникає перед моїми очима».

У липні 1827 року в подорож із Рима до Неаполя подався Карл Брюллов. Художник пробув у Неаполі та його околицях із початку липня до кінця серпня, присвятивши чотири дні огляду руїн міста Помпеї, які справили на нього глибоке враження. Серед тих, хто міг супроводжувати Карла Брюллова в цій поїздці, згадуються імена графині Марії Разумовської[ru], майбутнього сенатора Іпполіта Подчасського[ru] (Подчацького), а також графині Юлії Самойлової та князя Анатолія Демідова[ru]. Роберт Вінспіер[ru], що був чиновником при російському посольстві в Римі, 6 липня 1827 року повідомляв Олександру Брюллову: «Ваш братусь Карл вивезений був до Неаполя графинею Разумовською»; вона ж йому потім виступала замовницею ескіза майбутньої картини. З графинею Юлією Самойловою Брюллов познайомився в 1827 році в Римі, в художньому салоні княгині Зінаїди Волконської, як наслідок Самойлову та Брюллова пов'язувала багаторічна близька дружба. Мистецтвознавиця Галина Леонтьєва писала, що однією з причин поїздки художника до Неаполя було те, що туди ж їхала і Самойлова, з якою він познайомився недавно перед тим.

Художник Михайло Желєзнов у своїх пізніших спогадах писав, що Карл Брюллов розповідав йому про те, що в Неаполі він зустрівся з Анатолієм Демідовим, який і повіз його до Помпей. За словами Желєзнова, «під час огляду цього міста в голові Брюллова виблиснула думка написати велику картину та показати на ній гибель Помпеї», і художник поділився цією думкою з Демідовим, який «дав йому слово придбати задуману ним картину, якщо він її напише». Зауваживши, що «з цього, ймовірно, нічого б не вийшло», далі Желєзнов писав, що одна дама, ім'я якої залишилось йому невідомим, за обідом, на якому був присутній і Брюллов, завела з Демідовим розмову про поїздку до Помпеї та «зуміла поставити його в такий стан, що він, із догоджання своїй співрозмовниці, замовив у Брюллова написати „Останній день Помпеї“». Зіставляючи ці відомості, дослідники творчості Брюллова висновують, що цією дамою могла бути Разумовська, яка, тим самим, ніби поступилась своїм початковим замовленням Демідову. Ураховуючи те, що в 1828 році (коли був готовий ескіз для Разумовської) Демідову було всього лиш 15 років, журналіст Микола Прожогін висловлював припущення, що передання замовлення могло відбутись дещо пізніше. Сам же не виключав, що «дамою, що підштовхнула Демідова на замовлення» могла бути інша графиня — Юлія Самойлова.

Робота над картиною ред.

Загалом робота над картиною зайняла близько шести років — з 1827 року, коли Карл Брюллов відвідав Помпеї та створив перші начерки й ескізи, до 1833 року, коли великоформатне полотно було показане в Римі та Мілані. Мистецтвознавці поділяють період створення картини на два етапи. До першого з них (1827—1830) належить підготовча робота, до якої входило створення етюдів і перших ескізів, а до другого (1830—1833) — написання великого багатофігурного полотна.

Карл Брюллов. Автопортрет (1833, ДРМ)

Розпочинаючи роботу над картиною, Карл Брюллов старанно вивчив історичні документи, пов'язані з виверженням Везувію. Зокрема, він прочитав свідчення очевидця подій, древньоримсього письменника (навпісля також політичного діяча й адвоката) Плінія Молодшого, який у своїх листах до історика Тацита писав: «Уже перша година дня, а світ невірний, ніби хворий. Удома довкола трясе, на відритому вузькому майданчику дуже страшно; ось-ось вони поваляться. Вирішено, нарешті, йти з міста; за нами йде натовп людей, що втратили голову. <…> З іншого боку чорна страшна хмара, яку проривали в різних місцях перебіжні вогняні зигзаги; вона розчахнулась широкими палахкочучими смугами, схожами на блискавки, але великими. <…> Тоді мати просить, умовляє, наказує, щоб я втік: для юнака це можливо; вона, обтяжена роками та хворобами, спокійно помре, знаючи, що не була причиною моєї смерті».

Дослідники творчості Брюллова вважають, що найраніша письмова згадка художника про роботу над новою картиною датується березнем 1828 року: у листі до свого брата Федора[ru] Карл Брюллов писав: «Ескіз для картини, замовленої в мене граф[инею] Разумовською, доведений до ладу; твір такий: „Останній день Помпеї“». У тому ж листі художник повідомляє, що місцем дії ним була вибрана вулиця Гробниць (Strada dei Sepolcri або Via dei Sepolcri), а картинна лінія проходить від гробниці Скавра (Sepolcro di Scauro) до гробниці сина жриці Церери. Далі художник пише: «Декорацію цю я взяв з натури, не відступаючи нітрохи та не додаючи, стоячи до міських воріт спиною, щоби бачити частину Везувію як головну причину, — без чого схоже хіба було б на пожежу?» У тому ж листі Карл Брюллов детально описує групи дійових осіб, яких він гадав зобразити на полотні.

Див. також ред.

Література ред.

  • Ацаркина Э. Н.. Карл Павлович Брюллов. Жизнь и творчество. — М. : Искусство, 1963. — 536 с. — (Русские художники. Монографии).
  • Ацаркина Э. Н.. К. П. Брюллов // В книге «История русского искусства», т. 8, кн. 2, ред. И. Э. Грабарь, В. С. Кеменов, В. Н. Лазарев. — Наука, 1964. — С. 43—109.
  • Бенуа А. Н. Русский музей императора Александра III. — М. : Издание И. Н. Кнебеля, 1906.
  • Бенуа А. Н. Мои воспоминания. — М. : Наука, 1980. — Т. 2 (книги 4, 5).
  • Бенуа А. Н. История русской живописи в XIX веке. — М. : Республика, 1995. — 448 с. — ISBN 5-250-02524-2.
  • Бёмиг М.. Живописный текст как источник словесного. «Последний день Помпеи» К. Брюллова и русская литература XIX века / перевод с итальянского О. Лебедевой // Вопросы литературы. — 2010. — № 6. — С. 261—293.
  • Бочаров И. Н., Глушакова Ю. П. Карл Брюллов. Итальянские находки. — М. : Знание, 1984. — 192 с.
  • Верещагина А. Г. Художник. Время. История. Очерки русской исторической живописи XVIII — начала XX века. — Л. : Искусство (Ленинградское отделение), 1973. — 204 с.
  • Верещагина А. Г. Фёдор Антонович Бруни. — Л. : Художник РСФСР, 1985. — 255 с.
  • Гоголь Н. В. Последний день Помпеи. // В книге: Полное собрание сочинений в 14 томах, том 8. Статьи. — Издательство Академии наук СССР, 1952. — С. 107—114.
  • Греков В. Н.. «Последний день Помпеи» глазами Н. В. Гоголя и В. Ф. Одоевского: от разрушения идиллии к разрушению космоса // В книге «Гоголь как явление мировой литературы», ред. Ю. В. Манн. — ИМЛИ РАН, 2003. — С. 321—326.
  • Железнов М. И.. Заметка о К. П. Брюллове // Живописное обозрение. — 1898. — № 27—33.
  • Калугина Н. А.. Карл Брюллов. «Всадница». — М. : Государственная Третьяковская галерея, 2014. — 24 с. — (История одного шедевра). — ISBN 978-5-89580-060-7.
  • Леонтьева Г. К.. Карл Брюллов. — Л. : Искусство, 1983. — 336 с. — (Жизнь в искусстве).
  • Леонтьева Г. К.. Картина К. П. Брюллова «Последний день Помпеи». — Л. : Художник РСФСР, 1985. — 72 с.
  • Леонтьева Г. К.. Карл Павлович Брюллов. — Л. : Художник РСФСР, 1991. — 196 с. — (Русские живописцы XIX века). — ISBN 5-7370-0250-0.
  • Леонтьева Г. К.. Карл Брюллов. — М. : Терра, 1997. — 462 с. — (Великие мастера живописи). — ISBN 9785300006754.
  • Лясковская О. А. Карл Брюллов. — М.—Л. : Искусство, 1940. — 204 с.
  • Медовой М. И.. Кто автор хвалебной песни К. Брюллову? // Русская литература. — 2007. — № 3. — С. 116—120.
  • Микац О. В.. Копирование в Эрмитаже как школа мастерства русских художников XVIII—XIX вв. — СПб. : Государственный Эрмитаж, 1996. — 78 с.
  • Петинова Е. Ф.. Русские художники XVIII — начала XX века. — СПб. : Аврора, 2001. — 345 с. — ISBN 978-5-7300-0714-7.
  • Пикулева Г. И.. Брюллов. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2004. — 125 с. — ISBN 9785948495941.
  • Порудоминский В. И. Брюллов. — М. : Молодая гвардия, 1979. — 350 с. — (Жизнь замечательных людей).
  • Прожогин Н. П.. Карл Брюллов и Анатолий Демидов (К истории меценатства) // Альманах Международного Демидовского фонда. — Классика, 2003. — Вип. 2. — С. 64—69.
  • Ракова М. М.. Брюллов — портретист. — М. : Искусство, 1956. — 160 с.
  • Ракова М. М.. Русская историческая живопись середины девятнадцатого века. — М. : Искусство, 1979. — 244 с.
  • Ракова М. М.. Карл Брюллов. — М. : Изобразительное искусство, 1988. — 274 с.
  • Савинов А. Н. Карл Павлович Брюллов. — М. : Искусство, 1966. — 132 с.
  • Сомов А. И. Карл Павлович Брюллов и его значение в русском искусстве. — СПб. : Типография А. М. Котомина, 1876. — 29 с.
  • Стасов В. В. Избранные сочинения / С. Н. Гольдштейн. — М. : Искусство, 1937. — Т. 1.
  • Степанова С. С.. Русская живопись эпохи Карла Брюллова и Александра Иванова. Личность и художественный процесс. — СПб. : Искусство-СПб, 2011. — 352 с. — ISBN 978-5-210-01638-6.
  • Шумова М. Н.. Русская живопись первой половины XIX века. — М. : Искусство, 1978. — 168 с.
  • Яковлева Н. А.. Историческая картина в русской живописи. — М. : Белый город, 2005. — 656 с. — (Энциклопедия мирового искусства). — ISBN 5-7793-0898-5.
  • А. И. Герцен об искусстве. — М. : Искусство, 1954. — 446 с.
  • Архив Брюлловых / И. А. Кубасов. — СПб. : Русская старина, 1900. — 195 с.
  • Государственная Третьяковская галерея — каталог собрания / Я. В. Брук, Л. И. Иовлева. — М. : СканРус, 2005. — Т. 3: Живопись первой половины XIX века. — 484 с. — ISBN 5-93221-081-8.
  • Государственная Третьяковская галерея — каталог собрания / Я. В. Брук, Л. И. Иовлева. — М. : СканРус, 2007. — Т. 2: Рисунок XIX века, книга 1, А—В. — 560 с. — ISBN 978-5-93221-122-9.
  • Государственный Русский музей — Живопись, XVIII — начало XX века (каталог). — Л. : Аврора и Искусство, 1980. — 448 с.
  • Государственный Русский музей — каталог собрания / Г. Н. Голдовский. — СПб. : Palace Editions, 2002. — Т. 2: Живопись первой половины XIX века (А—И). — 256 с. — ISBN 978-5-935298-25-0.
  • Государственный Русский музей. Живопись XII — начала XX века / В. А. Пушкарёв. — М. : Изобразительное искусство, 1993. — 216 с. — (Музеи мира). — ISBN 5-85200-133-3.
  • Государственный Русский музей. Отчёт 1993—1997 / А. В. Лакс. — СПб. : Palace Editions, 1998. — 96 с. — ISBN 5-900872-78-5.
  • К. П. Брюллов в письмах, документах и воспоминаниях современников / Н. Г. Машковцев. — М. : Издательство Академии художеств СССР, 1961. — 319 с.
  • Карл Павлович Брюллов. Живопись, рисунки и акварели из собрания Русского музея / Г. Н. Голдовский, Е. Н. Петрова. — СПб. : Palace Editions, 1999. — 198 с. — ISBN 5-93332-011-0.
  • 100 лет Русского музея в фотографиях. 1898—1998 / Г. А. Поликарпова. — СПб. : Palace Editions, 1998. — 120 с. — ISBN 5-900872-72-6.
  • Hamilton G. H. The art and architecture of Russia. — New Haven : Yale University Press, 1983. — 482 p. — (Pelican History of Art). — ISBN 0-300-05327-4.
  • Moormann E.. Pompeii's ashes: the reception of the cities buried by Vesuvius in literature, music, and drama. — Boston, Berlin, Munich : Walter de Gruyter, 2015. — 497 p. — ISBN 978-1-61451-885-3.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Останній день Помпеї


Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ostannij den Pompeyi ros Poslednij den Pompei velikoformatna kartina rosijskogo hudozhnika Karla Bryullova 1799 1852 robota nad yakoyu bula zavershena v 1833 roci Zberigayetsya v Derzhavnomu rosijskomu muzeyi v Sankt Peterburzi inv Zh 5084 Rozmir 456 5 651 sm Na kartini zobrazheni podiyi v Pompeyah pid chas katastrofichnogo viverzhennya Vezuviyu yake vidbulos 24 serpnya 79 roku Ostannij den Pompeyi ros Poslednij den PompeiAvtor Karl BryullovChas stvorennya 1833Rozmiri 465 5 651 smMaterial polotnoTehnika oliyaMisceznahodzhennya Rosijskij muzej Sankt Peterburg Rosiya Karl Bryullov pobuvav na rozkopkah Pompeyi vlitku 1827 roku pid chas svoyeyi poyizdki do Neapolya tam zhe jomu i spalo na dumku napisati velike polotno prisvyacheni gibeli Pompeyi Zamovnikom stav knyaz Anatolij Demidov ru Zagalom robota nad kartinoyu zajnyala blizko shesti rokiv z 1827 roku koli Bryullov stvoriv pershi nacherki j eskizi do 1833 roku Ostatochna versiya velikogo bagatofigurnogo polotna stvoryuvalas u 1830 1833 rokah Pislya zavershennya roboti nad kartinoyu Karl Bryullov pochav pokazuvati yiyi u svoyij majsterni v Rimi Populyarnist kartini ta yiyi avtora strimko zrostala pismennik Mikola Rozhalin ru povidomlyav sho v Rimi najvazhlivishoyu podiyeyu bula vistavka kartini Bryullova v jogo studiyi vse misto stikalos divuvatis neyu Z Rima polotno perevezli do Milana de vono eksponuvalos na Milanskij hudozhnij vistavci 1833 roku Nadhnennij uspihom kartini v Italiyi yiyi vlasnik Anatolij Demidov dobivsya vklyuchennya tvoru do ekspoziciyi Parizkogo salonu sho vidkrivsya v berezni 1834 roku de tvir Bryullova zdobuv veliku zolotu medal Ulitku 1834 roku kartinu Ostannij den Pompeyi bulo vidpravleno z Franciyi do Sankt Peterburga de Demidov podaruvav yiyi imperatorovi Mikoli I U serpni 1834 roku kartinu bulo pomisheno v Ermitazhi a naprikinci veresnya togo zh roku polotno bulo peremisheno v okremij zal Akademiyi mistectv dlya zagalnogo oglyadu Kartina mala velikij uspih yij prisvyativ svij virsh Vezuvij ziv vidkriv poet Oleksandr Pushkin a pismennik Mikola Gogol napisav stattyu v yakij vin nazvav Ostannij den Pompeyi odnim iz yaskravih yavish XIX stolittya ta svitlim voskresinnyam zhivopisu sho perebuvav dovgij chas u yakomus napivletargichnomu stani U 1851 roci kartina nadijshla do Ermitazhu a v 1897 roci yiyi peredali do stvoryuvanogo v toj chas Rosijskogo muzeyu imperatora Oleksandra III nini Derzhavnij rosijskij muzej Mistectvoznavicya Galina Leontyeva pisala sho monumentalne istorichne polotno Ostannij den Pompeyi bulo najvishoyu vershinoyu tvorchosti Bryullova Za slovami mistectvoznavici Svitlani Stepanovoyi cej tvir stav ne prosto odnim iz chergovih dosyagnen nacionalnoyi shkoli a yavishem sho priskorilo evolyuciyu mistectva Zmist 1 Istoriya 1 1 Peredushi podiyi 1 2 Robota nad kartinoyu 2 Div takozh 3 Literatura 4 PosilannyaIstoriya red Peredushi podiyi red U 1821 roci Karl Bryullo zakinchiv Akademiyu mistectv zdobuvshi veliku zolotu medal Cherez rozbizhnosti shodo togo hto povinen buv stati jogo kerivnikom Bryullo vidmovivsya vid prodovzhennya roboti v Akademiyi Nastupnogo roku hudozhniku razom iz jogo bratom arhitektorom Oleksandrom Bryullo bulo zaproponovano stati pensionerami Tovaristva zaohochennya hudozhnikiv strokom na chotiri roki Prijnyavshi cyu propoziciyu v serpni 1822 roku brati pokinuli Peterburg i podalisya v zarubizhnu poyizdku spershu do Nimechchini a vidtak u 1823 roci do Italiyi de voni poselilis u Rimi Pered vid yizdom iz Rosiyi prizvishe brativ Bryullo bulo oficijno zminene na rosijskij lad Oleksandr I podaruvav yim v i voni stali Bryullovimi nbsp Luyidzhi Rossini it Vulicya Grobnic u Pompeyah ofort 1830 Togo zh chasu bulo velmi populyarnoyi tema pov yazana z rozkopkami drevnih mist Pompej i Gerkulanuma pohovanih pid sharom popelu unaslidok viverzhennya Vezuviyu yake vidbulos 24 serpnya 79 roku nashoyi eri Hocha sistematichni rozkopki Pompej pochalis u 1748 roci voni trivali i na pochatku XIX stolittya Stvoryuvalis tvori mistectva pov yazani z ciyeyu temoyu Napriklad u 1822 roci anglijskij hudozhnik Dzhon Martin napisav velike polotno Rujnuvannya Pompeyi ta Gerkulanuma en polotno oliya 161 6 253 0 sm nini v galereyi Tejt a v 1824 roci z yavilas opera italijskogo kompozitora Dzhovanni Pachini it Ostannij den Pompeyi it dekoraciyi do yakoyi stvoriv Alessandro Sankiriko it nbsp Dzhon Martin Rujnuvannya Pompeyi ta Gerkulanuma en polotno oliya 161 6 253 0 sm 1822 Tejt nbsp Alessandro Sankiriko it Viverzhennya Vezuviyu dekoraciya do operi Dzhovanni Pachini it Ostannij den Pompeyi it Pershim iz brativ na rozkopkah u 1824 roci pobuvav Oleksandr Bryullov yakij vochevid rozpoviv svoyemu bratovi bagato cikavogo U listi do batkiv vid 8 travnya 1824 roku Oleksandr pisav sho viglyad cih ruyin nevilno zmusiv mene perenestis u toj chas koli ci stini buli she zaseleni koli cej forum na yakomu mi stoyali odni i de tisha pererivalas yakoyu nebud yashirkoyu buv napovnenij narodom U drugomu listi do materi datovanomu 6 grudnya 1825 roku vin tak opisuvav svoyi vrazhennya Ya bachu vognyani riki sho virivayutsya iz jogo Vezuviyu zherla dosh pisku zoli ta kmeniv zasipaye pishnu Pompeyu Pompeya znikaye pered moyimi ochima U lipni 1827 roku v podorozh iz Rima do Neapolya podavsya Karl Bryullov Hudozhnik probuv u Neapoli ta jogo okolicyah iz pochatku lipnya do kincya serpnya prisvyativshi chotiri dni oglyadu ruyin mista Pompeyi yaki spravili na nogo gliboke vrazhennya Sered tih hto mig suprovodzhuvati Karla Bryullova v cij poyizdci zgaduyutsya imena grafini Mariyi Razumovskoyi ru majbutnogo senatora Ippolita Podchasskogo ru Podchackogo a takozh grafini Yuliyi Samojlovoyi ta knyazya Anatoliya Demidova ru Robert Vinspier ru sho buv chinovnikom pri rosijskomu posolstvi v Rimi 6 lipnya 1827 roku povidomlyav Oleksandru Bryullovu Vash bratus Karl vivezenij buv do Neapolya grafineyu Razumovskoyu vona zh jomu potim vistupala zamovniceyu eskiza majbutnoyi kartini Z grafineyu Yuliyeyu Samojlovoyu Bryullov poznajomivsya v 1827 roci v Rimi v hudozhnomu saloni knyagini Zinayidi Volkonskoyi yak naslidok Samojlovu ta Bryullova pov yazuvala bagatorichna blizka druzhba Mistectvoznavicya Galina Leontyeva pisala sho odniyeyu z prichin poyizdki hudozhnika do Neapolya bulo te sho tudi zh yihala i Samojlova z yakoyu vin poznajomivsya nedavno pered tim Hudozhnik Mihajlo Zhelyeznov u svoyih piznishih spogadah pisav sho Karl Bryullov rozpovidav jomu pro te sho v Neapoli vin zustrivsya z Anatoliyem Demidovim yakij i poviz jogo do Pompej Za slovami Zhelyeznova pid chas oglyadu cogo mista v golovi Bryullova viblisnula dumka napisati veliku kartinu ta pokazati na nij gibel Pompeyi i hudozhnik podilivsya ciyeyu dumkoyu z Demidovim yakij dav jomu slovo pridbati zadumanu nim kartinu yaksho vin yiyi napishe Zauvazhivshi sho z cogo jmovirno nichogo b ne vijshlo dali Zhelyeznov pisav sho odna dama im ya yakoyi zalishilos jomu nevidomim za obidom na yakomu buv prisutnij i Bryullov zavela z Demidovim rozmovu pro poyizdku do Pompeyi ta zumila postaviti jogo v takij stan sho vin iz dogodzhannya svoyij spivrozmovnici zamoviv u Bryullova napisati Ostannij den Pompeyi Zistavlyayuchi ci vidomosti doslidniki tvorchosti Bryullova visnovuyut sho ciyeyu damoyu mogla buti Razumovska yaka tim samim nibi postupilas svoyim pochatkovim zamovlennyam Demidovu Urahovuyuchi te sho v 1828 roci koli buv gotovij eskiz dlya Razumovskoyi Demidovu bulo vsogo lish 15 rokiv zhurnalist Mikola Prozhogin vislovlyuvav pripushennya sho peredannya zamovlennya moglo vidbutis desho piznishe Sam zhe ne viklyuchav sho damoyu sho pidshtovhnula Demidova na zamovlennya mogla buti insha grafinya Yuliya Samojlova Robota nad kartinoyu red Zagalom robota nad kartinoyu zajnyala blizko shesti rokiv z 1827 roku koli Karl Bryullov vidvidav Pompeyi ta stvoriv pershi nacherki j eskizi do 1833 roku koli velikoformatne polotno bulo pokazane v Rimi ta Milani Mistectvoznavci podilyayut period stvorennya kartini na dva etapi Do pershogo z nih 1827 1830 nalezhit pidgotovcha robota do yakoyi vhodilo stvorennya etyudiv i pershih eskiziv a do drugogo 1830 1833 napisannya velikogo bagatofigurnogo polotna nbsp Karl Bryullov Avtoportret 1833 DRM Rozpochinayuchi robotu nad kartinoyu Karl Bryullov staranno vivchiv istorichni dokumenti pov yazani z viverzhennyam Vezuviyu Zokrema vin prochitav svidchennya ochevidcya podij drevnorimsogo pismennika navpislya takozh politichnogo diyacha j advokata Pliniya Molodshogo yakij u svoyih listah do istorika Tacita pisav Uzhe persha godina dnya a svit nevirnij nibi hvorij Udoma dovkola tryase na vidritomu vuzkomu majdanchiku duzhe strashno os os voni povalyatsya Virisheno nareshti jti z mista za nami jde natovp lyudej sho vtratili golovu lt gt Z inshogo boku chorna strashna hmara yaku prorivali v riznih miscyah perebizhni vognyani zigzagi vona rozchahnulas shirokimi palahkochuchimi smugami shozhami na bliskavki ale velikimi lt gt Todi mati prosit umovlyaye nakazuye shob ya vtik dlya yunaka ce mozhlivo vona obtyazhena rokami ta hvorobami spokijno pomre znayuchi sho ne bula prichinoyu moyeyi smerti Doslidniki tvorchosti Bryullova vvazhayut sho najranisha pismova zgadka hudozhnika pro robotu nad novoyu kartinoyu datuyetsya bereznem 1828 roku u listi do svogo brata Fedora ru Karl Bryullov pisav Eskiz dlya kartini zamovlenoyi v mene graf ineyu Razumovskoyu dovedenij do ladu tvir takij Ostannij den Pompeyi U tomu zh listi hudozhnik povidomlyaye sho miscem diyi nim bula vibrana vulicya Grobnic Strada dei Sepolcri abo Via dei Sepolcri a kartinna liniya prohodit vid grobnici Skavra Sepolcro di Scauro do grobnici sina zhrici Cereri Dali hudozhnik pishe Dekoraciyu cyu ya vzyav z naturi ne vidstupayuchi nitrohi ta ne dodayuchi stoyachi do miskih vorit spinoyu shobi bachiti chastinu Vezuviyu yak golovnu prichinu bez chogo shozhe hiba bulo b na pozhezhu U tomu zh listi Karl Bryullov detalno opisuye grupi dijovih osib yakih vin gadav zobraziti na polotni Div takozh red Spisok kartin Karla BryullovaLiteratura red Acarkina E N Karl Pavlovich Bryullov Zhizn i tvorchestvo M Iskusstvo 1963 536 s Russkie hudozhniki Monografii Acarkina E N K P Bryullov V knige Istoriya russkogo iskusstva t 8 kn 2 red I E Grabar V S Kemenov V N Lazarev Nauka 1964 S 43 109 Benua A N Russkij muzej imperatora Aleksandra III M Izdanie I N Knebelya 1906 Benua A N Moi vospominaniya M Nauka 1980 T 2 knigi 4 5 Benua A N Istoriya russkoj zhivopisi v XIX veke M Respublika 1995 448 s ISBN 5 250 02524 2 Byomig M Zhivopisnyj tekst kak istochnik slovesnogo Poslednij den Pompei K Bryullova i russkaya literatura XIX veka perevod s italyanskogo O Lebedevoj Voprosy literatury 2010 6 S 261 293 Bocharov I N Glushakova Yu P Karl Bryullov Italyanskie nahodki M Znanie 1984 192 s Vereshagina A G Hudozhnik Vremya Istoriya Ocherki russkoj istoricheskoj zhivopisi XVIII nachala XX veka L Iskusstvo Leningradskoe otdelenie 1973 204 s Vereshagina A G Fyodor Antonovich Bruni L Hudozhnik RSFSR 1985 255 s Gogol N V Poslednij den Pompei V knige Polnoe sobranie sochinenij v 14 tomah tom 8 Stati Izdatelstvo Akademii nauk SSSR 1952 S 107 114 Grekov V N Poslednij den Pompei glazami N V Gogolya i V F Odoevskogo ot razrusheniya idillii k razrusheniyu kosmosa V knige Gogol kak yavlenie mirovoj literatury red Yu V Mann IMLI RAN 2003 S 321 326 Zheleznov M I Zametka o K P Bryullove Zhivopisnoe obozrenie 1898 27 33 Kalugina N A Karl Bryullov Vsadnica M Gosudarstvennaya Tretyakovskaya galereya 2014 24 s Istoriya odnogo shedevra ISBN 978 5 89580 060 7 Leonteva G K Karl Bryullov L Iskusstvo 1983 336 s Zhizn v iskusstve Leonteva G K Kartina K P Bryullova Poslednij den Pompei L Hudozhnik RSFSR 1985 72 s Leonteva G K Karl Pavlovich Bryullov L Hudozhnik RSFSR 1991 196 s Russkie zhivopiscy XIX veka ISBN 5 7370 0250 0 Leonteva G K Karl Bryullov M Terra 1997 462 s Velikie mastera zhivopisi ISBN 9785300006754 Lyaskovskaya O A Karl Bryullov M L Iskusstvo 1940 204 s Medovoj M I Kto avtor hvalebnoj pesni K Bryullovu Russkaya literatura 2007 3 S 116 120 Mikac O V Kopirovanie v Ermitazhe kak shkola masterstva russkih hudozhnikov XVIII XIX vv SPb Gosudarstvennyj Ermitazh 1996 78 s Petinova E F Russkie hudozhniki XVIII nachala XX veka SPb Avrora 2001 345 s ISBN 978 5 7300 0714 7 Pikuleva G I Bryullov M OLMA PRESS 2004 125 s ISBN 9785948495941 Porudominskij V I Bryullov M Molodaya gvardiya 1979 350 s Zhizn zamechatelnyh lyudej Prozhogin N P Karl Bryullov i Anatolij Demidov K istorii mecenatstva Almanah Mezhdunarodnogo Demidovskogo fonda Klassika 2003 Vip 2 S 64 69 Rakova M M Bryullov portretist M Iskusstvo 1956 160 s Rakova M M Russkaya istoricheskaya zhivopis serediny devyatnadcatogo veka M Iskusstvo 1979 244 s Rakova M M Karl Bryullov M Izobrazitelnoe iskusstvo 1988 274 s Savinov A N Karl Pavlovich Bryullov M Iskusstvo 1966 132 s Somov A I Karl Pavlovich Bryullov i ego znachenie v russkom iskusstve SPb Tipografiya A M Kotomina 1876 29 s Stasov V V Izbrannye sochineniya S N Goldshtejn M Iskusstvo 1937 T 1 Stepanova S S Russkaya zhivopis epohi Karla Bryullova i Aleksandra Ivanova Lichnost i hudozhestvennyj process SPb Iskusstvo SPb 2011 352 s ISBN 978 5 210 01638 6 Shumova M N Russkaya zhivopis pervoj poloviny XIX veka M Iskusstvo 1978 168 s Yakovleva N A Istoricheskaya kartina v russkoj zhivopisi M Belyj gorod 2005 656 s Enciklopediya mirovogo iskusstva ISBN 5 7793 0898 5 A I Gercen ob iskusstve M Iskusstvo 1954 446 s Arhiv Bryullovyh I A Kubasov SPb Russkaya starina 1900 195 s Gosudarstvennaya Tretyakovskaya galereya katalog sobraniya Ya V Bruk L I Iovleva M SkanRus 2005 T 3 Zhivopis pervoj poloviny XIX veka 484 s ISBN 5 93221 081 8 Gosudarstvennaya Tretyakovskaya galereya katalog sobraniya Ya V Bruk L I Iovleva M SkanRus 2007 T 2 Risunok XIX veka kniga 1 A V 560 s ISBN 978 5 93221 122 9 Gosudarstvennyj Russkij muzej Zhivopis XVIII nachalo XX veka katalog L Avrora i Iskusstvo 1980 448 s Gosudarstvennyj Russkij muzej katalog sobraniya G N Goldovskij SPb Palace Editions 2002 T 2 Zhivopis pervoj poloviny XIX veka A I 256 s ISBN 978 5 935298 25 0 Gosudarstvennyj Russkij muzej Zhivopis XII nachala XX veka V A Pushkaryov M Izobrazitelnoe iskusstvo 1993 216 s Muzei mira ISBN 5 85200 133 3 Gosudarstvennyj Russkij muzej Otchyot 1993 1997 A V Laks SPb Palace Editions 1998 96 s ISBN 5 900872 78 5 K P Bryullov v pismah dokumentah i vospominaniyah sovremennikov N G Mashkovcev M Izdatelstvo Akademii hudozhestv SSSR 1961 319 s Karl Pavlovich Bryullov Zhivopis risunki i akvareli iz sobraniya Russkogo muzeya G N Goldovskij E N Petrova SPb Palace Editions 1999 198 s ISBN 5 93332 011 0 100 let Russkogo muzeya v fotografiyah 1898 1998 G A Polikarpova SPb Palace Editions 1998 120 s ISBN 5 900872 72 6 Hamilton G H The art and architecture of Russia New Haven Yale University Press 1983 482 p Pelican History of Art ISBN 0 300 05327 4 Moormann E Pompeii s ashes the reception of the cities buried by Vesuvius in literature music and drama Boston Berlin Munich Walter de Gruyter 2015 497 p ISBN 978 1 61451 885 3 Posilannya red Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ostannij den PompeyiBryullov K P Poslednij den Pompei 1833 HTML Virtualnyj Russkij muzej rusmuseumvrm ru Procitovano 03 08 2018 ros Interaktivnij viglyad zalu Derzhavnogo rosijskogo muzeyu v yakomu rozmishena kartina Ostannij den Pompeyi HTML Virtualnyj tur po Russkomu muzeyu virtual rusmuseumvrm ru Procitovano 03 08 2018 ros Interaktivnij viglyad zalu Derzhavnogo rosijskogo muzeyu v yakomu rozmishena kartina Ostannij den Pompeyi potribno perejti livoruch ros nbsp Ce nezavershena stattya z mistectva Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ostannij den Pompeyi amp oldid 38371087