Василь Оробко (1882, с. Долішні Станівці, нині Кіцманський район, Чернівецька область — 1932, місце невідоме) — капітан армії Австро-Угорщини, учасник Першої світової війни, український військовик, сотник, потім отаман УГА.
| Василь Оробко | |
|---|---|
| Отаман | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1882 с. Долішні Станівці, (тепер Кіцманський район, Чернівецька область) |
| Смерть | 1932 ? |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Рід військ | УГА |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
| Командування | |
| 14-та бригада УГА | |
| Нагороди та відзнаки | |
| Оробко Василь у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в селі Долішні Станівці (нині Кіцманського району Чернівецької області) на Буковині в сім’ї православного священика, члена-засновника 1869 першої української громадської організації на Буковині - товариства "Руська бесіда" О. Оробка та О. Тарасевич. 1893-99 навчався в державній гімназії міста Радівці, 1899-1902 - у 1-й державній гімназії міста Чернівці. Матури не складав, вступив на військову службу. У січні 1904 іменований кадетом резерву піхоти - заступник офіцера, з листопада 1905 - лейтенантом, з листопада 1911 - обер-лейтенантом, з травня 1915 - капітаном 95-го Галицького полку піхоти. З 1916 нагороджений кількома військовими орденами і медалями.
Брав участь у встановленні влади української держави — ЗУНР — в Чорткові та повіті у жовтні—листопаді 1918 року, розброєнні неукраїнської залоги. Командант Чортківської військової округи ЗУНР. У червні—листопаді 1919 року — командант 14-ї Чортківської бригади (чи 16-ї) Третього корпусу УГА. В листопаді 1919 — на початку 1920 р. — командант Збірної станиці в м. Одеса.
На його пропозицію, Державний секретаріят Військових справ призначив Корнила Кізюка організатором саперного вишколу УГА в Чорткові.
Примітки Редагувати
- Гуцуляк М. Перший листопад 1918… — C. 395.
- Гуцуляк М. Перший листопад 1918… — C. 395—396.
- означає командир
- Литвин М. (Львів). Чортківська окружна військова команда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 609. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Дуда І. Оробко Василь… — С. 685.
- Інж. Кохановський З. Останній салют // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 409.
Джерела Редагувати
- Гуцуляк М. Перший листопад 1918. — К.: Либідь, 1993. — 408 с.
- Дуда І. Оробко Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 685. — ISBN 966-528-199-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 5. — С. 1878.
- Остапкевич, О. Чортків у постатях. Василь Оробко // У круговерті часу (Сторінками історії Чорткова (1918—1991 рр.). Книга третя / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — С. 9. — ISBN 978-966-07-4050-1.
Посилання Редагувати
- Від Сараєва до Парижа, лист число 162 [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.].
- Оробко Василь (світлина) [ 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Літопис Червоної Калини. — 1930. — Ч. 6 (червень). — С. 21.