Операція «Вілфред» (англ. Operation Wilfred) — морська військова операція з постановки мінних загороджень у територіальних водах Норвегії між берегами та її островами, що проводилася у квітні 1940 року силами британського флоту під час Другої світової війни. Операція Королівського флоту мала за мету запобігання транспортування стратегічно важливої шведської залізної руди (з неї вироблялось понад 40 % озброєння та військової техніки вермахту) через порти Норвегії морем до Третього Рейху. Усвідомлюючи, що такий крок викликає певну реакцію з боку гітлерівського керівництва, британське командування розробило окремий план вторгнення до нейтральної Норвегії — план R 4.
| Операція «Вілфред» Operation Wilfred | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Битва за Атлантику | ||||||
Британський легкий крейсер HMS «Бірмінгем», що залучався до проведення операції «Вілфред» для постановки загороджень поблизу селища Бад. | ||||||
| Координати: 61° пн. ш. 8° сх. д. / 61° пн. ш. 8° сх. д. | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Союзники: Велика Британія | Країни Осі: Третій Рейх | |||||
| Військові формування | ||||||
| 1 лінійний крейсер, 1 легкий крейсер, флотилія есмінців |
Історія Редагувати
3 квітня 1940 року чотири крейсери «Бервік», «Йорк», «Девоншир» та «Глазго» прибули до порту Росайт для завантаження морського десанту — Королівського лінкольширського полку[en], який мав висадитись, у разі необхідності за планом R 4, в Норвегії, у разі загрози вторгнення німецького вермахту до країни. Решта сил морського десанту завантажувалась на десантно-транспортні судна в Клайді й перебували в готовності до операції.
5 квітня велика група кораблів британського флоту на чолі з лінійним крейсером «Рінаун» та крейсером «Бірмінгем» та десантною групою з формуваннями, що мали висаджуватись на норвезький берег, вийшли з військово-морської бази Скапа-Флоу та попрямували на Норвегію.
За планом британці передбачали встановлення двох мінних полів. Перше у затоці Вестфіорд, поза Лофотенських островів, де проходив прямий шлях до порту Нарвік, звідкіля здійснювалось перевезення шведської залізної руди. Друге — на 3/4 загальної довжини маршруту поздовж західного норвезького узбережжя неподалік від півострову Стад, приблизно на півшляху між Фарерськими островами та Ісландією. Для імітації постановки мінного поля замислювалось провести демонстраційні заходи поблизу Бад, Крістіансунн.
7 квітня сили розділилися, й розійшлись за своїми напрямками, де згодом міноносці встановили мінні поля.
Склад груп мінування Редагувати
- лінійний крейсер «Рінаун»
- ескадрений міноносець «Глоувом»
- есмінець «Грейгаунд»
- есмінець «Імпульсів»
- есмінець «Еск»
- есмінець «Ікарус»
- есмінець «Айвенго»
- есмінець «Гарді»
- есмінець «Хавок»
- есмінець «Хотспар»
- есмінець «Хантер»
- легкий крейсер «Бірмінгем»
- есмінець «Гіперіон»
- есмінець «Хіроу»
- мінний загороджувач «Тевіот Бенк»
- есмінець «Інглефілд»
- есмінець «Аймоген»
- есмінець «Айлекс»
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Література Редагувати
- Derry, T. K. (2004). У Butler, J. R. M. The Campaign in Norway. History of the Second World War, United Kingdom Military Series (вид. Naval & Military Press). London: HMSO. ISBN 1-845740-57-2. Процитовано 7 лютого 2016.
- Roskill, S. W. (1957). У Butler, J. R. M. The Defensive. History of the Second World War United Kingdom Military Series: The War at Sea 1939–1945 I (вид. 4th impr.). London: HMSO. OCLC 881709135. Процитовано 7 лютого 2016.