| Олесь Прудников | |
|---|---|
| Алесь Пруднікаў | |
| Олесь Прудников | |
| Ім'я при народженні | Олександр Трохимович Прудников |
| Народився | 1 (14) квітня 1910 село Старий Дєдін (Климовицький повіт Могилевської губернії) |
| Помер | 5 серпня 1941 (31 рік) село Утукі Кондопожського району Карело-Фінської РСР ·загиблий у бою |
| Громадянство | СРСР |
| Національність | білорус |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка (1933), Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена (1938) і Петрозаводський державний університет (1941) |
| Мова творів | білоруська |
| Роки активності | 1926–1941 |
| Членство | Q17044985? |
| Родичі | Прудніков Павло Івановіч |
| |
Пру́дников Олесь (Олекса́ндр Трохи́мович) (біл. Алесь (Аляксандр Трафімавіч) Пруднікаў; 1 (14) квітня 1910, село Старий Дєдін Климовицького повіту Могилевської губернії — 5 серпня 1941, село Утукі Кондопожського району Карело-Фінської РСР) — білоруський поет у зоні окупації СССР. Двоюрідний брат письменника Павла Прудникова.
Біографія ред.
Народився в селянській родині. Батько Трохим був призваний на фронт під час першої світової війни, був важко поранений і помер. У складний час воєн Алесь довго не міг знайти стабільного місця навчання. У 1924–1930 рр. навчався в семирічній школі в сусідньому селі Мілославіци. У 1930 р. працював на будівництві залізниці Осиповичі — Могильов — Рославль, потім — на новобудовах Мінська, з 1931 р. — на республіканській книжкової базі, у Державному видавництві Білорусі, в БелТА. Навчався на творчому відділенні Мінського педагогічного інституту (1932–1933 рр.). У березні 1933 р. був заарештований, але через вісім місяців був звільнений з в'язниці і відразу ж призваний до лав Червоної Армії, де прослужив до 1935 р. У 1935–1936 рр. був співробітником Климовицькому районної газети «Комуна». Закінчив Ленінградський педагогічний інститут (1938 р.). Працював вчителем, інспектором Петровського (тепер Кондопожського) району Карельської АРСР (у 1940–1956 рр.. — Карело-Фінська РСР), одночасно навчався заочно на філологічному факультеті Карельського університету. З перших днів війни був на фронті розвідником. Загинув 5 серпня 1941 біля села Утуки Кондопозького району в Карелії. Реабілітований у 1956 р.
Творчість ред.
Творчу діяльність почав в 1926 році як шкільний поет разом з Павлом Прудниковим. Розгорнулися час шкільного навчання процеси белорусізаціі в БРСР посприяли тому, що Алесь створював свої вірші білоруською мовою. Паралельно був позаштатним кореспондентом деяких газет. Так, наприклад, коли був знайдений скарб старовинних монет в селі Старий Дєдін, він з Павлом написав про це репортаж в газету «Беларуская вьоска». (Докладніше про це дивіться у статті Старий Дєдін) Перші вірші з'явилися у пресі в 1930 р. У 1932 році окремим виданням вийшла поема «Земні зірки» (біл. «Зямныя зоры»), в якій описав будівництва першої п'ятирічки. Добірка віршів розміщена у збірнику «Кров'ю серця» (біл. «Крывёю сэрца», 1967 р.).
Видання творів ред.
- Пруднікаў, А. Зямныя зоры / Алесь Пруднікаў. — Мн., Дзяржаўнае выдавецтва Беларусі, 1932.
- Крывёю сэрца / укладальнік А. Вялюгін. — Мн., Беларусь, 1967. С. 116—122.
Література ред.
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 13: Праміле — Рэлаксін/ Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — 576 с.: іл. — С. 48.
- Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік / Склад. А. К. Гардзінскі; Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн., Маст. літ., 1994. — С. 441—442.
- Маракоў Л. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. 1794—1991. Том II. — С. 159—160.
- Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Клімавіцк. р-на. — Мн.: Універсітэцкае, 1995. — 645 с.: іл. — С. 624.
- Пруднікаў П. Далёкае, але не забытае: Успаміны. — Мн., Маст. літ., 1988. — 175 с. — С. 149—154.
Посилання ред.
- Пруднікаў, П. Далёкае і блізкае // Вытокі песні. Аўтабіяграфіі беларускіх пісьменнікаў. Мн., Маст. літ., 1973. — С. 227
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 13. — Мн.: БелЭн, 2001. — С. 48.
- . Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 9 червня 2011.
- Памяць. С. 624.