Олекса́ндр Боніфатійович Гринько́ (нар. 26 вересня 1919, Грибова. тепер Тернопільська область — пом. 9 вересня 2013, Львів) — український актор, співак (бас), діяч культури, публіцист. Народний артист України (1990). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (1999), орден князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2009.
| Олександр Гринько | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Олександр Боніфатійович Гринько |
| Народився | 26 вересня 1919 с. Грибова, Лановецький район, Тернопільської обл. |
| Помер | 9 вересня 2013 (93 роки) Львів |
| Поховання | |
| Національність | українець |
| Громадянство | СРСР, Україна |
| Діяльність | актор, артист |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Роки діяльності | 1939—2010 |
| Дружина | Оксана Дмитрівна Гринько |
| Діти | Роман, |
| IMDb | nm0342459 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| | |
| Олександр Гринько у Вікісховищі |
Життєпис ред.
У 1938 закінчив гімназію у Тернополі. Від 1938 — студент юридичного факультету університету в м. Вільно (нині Вільнюс, Литва). На початку 2 Світової війни був заарештований польською поліцією, звільнений Червоною Армією. Депутат Народних зборів Західної України (26-28 жовтня 1939) від Лановецького виборчого округу (містечко, нині місто Ланівці, с. Грибова, с. Юськівці).
Від 1939 навчався на медичному факультеті Львівського університету, співав у хоровій капелі «Трембіта» під орудою Дмитра Котка, з 1940 працював у ансамблі пісні і танцю Російської армії імені О. В. Александрова в Москві.
24 червня 1941 Гринька заарештували органи НКВС; засуджено на 10 р. позбавлення волі (Саратовська область, Комі АРСР), потім 5 років заслання (Красноярський край). З 1949 працював у табірному театрі. Звільнений 1955, реабілітований 1965.
З 1956 року незмінний актор Львівського театру імені М.Заньковецької. 1963 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Знімався у кіно. Народний артист УРСР (1990).
Помер 9 вересня 2013 у Львові. Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.
Доробок ред.
Ролі в театрі ред.
Зіграв понад 150 ролей на сцені:
- Командор («Камінний господар» Лесі Українки)
- Мартіян («Адвокат Мартіян» Лесі Українки)
- Карпо («Суєта» Івана Карпенка-Карого)
- Гірей («Маруся Богуславка» М. Старицького)
- Святослав («Сон князя Святослава» І. Франка)
- Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шевченком)
- Клавдій, Лір («Гамлет», «Король Лір» В. Шекспіра)
- Білинський («Сестри Річинські» Ірини Вільде)
- Ярослав («Фауст і смерть» О. Левади)
- Кривоніс («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)
- Платон («Дикий ангел» О. Коломійця)
- Стасов («Марія Заньковецька» І. Рябокляча)
- Капелан («Дами і гусари» А. Фредра)
- Кирило («Князь Данило Галицький» В. Босовича)
- Никодим («Ісус, Син Бога Живого» В. Босовича)
- Дорн («Чайка» А. Чехова)
- Фірс («Вишневий сад» А. Чехова)
- Бризгалов («Кафедра» В. Врублевської)
- Тухачевський («Коли мертві оживають» І. Рачади)
- Старий («Маргаритка» А. Салакру)
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1993 | с | Пастка | президент суду | |
| 1993 | с | Злочин з багатьма невідомими | Прокурор Гіртлер | |
| 1992—1996 | с | Час збирати каміння | суддя Бжезінський | |
| 1983 | тф | Останній доказ королів | генерал Гардесті, очільник штабу військово-повітряних сил | |
| 1983 | ф | Провал операції «Велика ведмедиця» | Левко Завада, редактор емігрантської газети в Мюнхені | |
| 1976 | ф | Дума про Ковпака | Шерберг | |
| 1973 | ф | До останньої хвилини | До последней минуты | священик |
| 1971 | ф | Осяяння | Дружинін | |
| 1971 | ф | Камінний господар | Командор, головна роль |
Літературна діяльність ред.
Автор автобіографічної повісті «Білі ночі, чорні дні» (Львів, 1997), статей на театральні теми в періодиці. Мемуарно-публіцистичного видання «Повернувся я з Сибіру» (2010 р. «Джерело»)
Нагороди ред.
- 1999 — Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
- 2009 — Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Література ред.
- Митці України. К., 1992. — С.187;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 177—178;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — СІЮ.
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6., Б. Мельничук.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |