Наро́дні Збо́ри За́хідної Украї́ни (НЗЗУ) — тимчасовий орган влади, утворений з метою правового оформлення нового статусу Західної України після вторгнення на її територію Червоної армії у вересні 1939 р.
1 жовтня 1939 ЦК ВКП(б) видав постанову "По питаннях Західної України і Західної Білорусії", що регламентувала проведення виборів до Народних Зборів Західної України. Відповідальність за проведення виборів покладалася на Тимчасове управління у м. Львів (ТУМЛ). Постанова регламентувала терміни проведення виборів та відкриття засідань, норму представництва (1 депутат від 5 тисяч виборців). Зазначалося, що при організації виборів потрібно керуватися практикою виборів до ВР СРСР та республік зі спрощеною системою виборів з огляду на стислі строки. 4 жовтня 1939 Тимчасове управління Львова звернулося з відозвою до Луцького, Станіславського, Тернопільського "тимчасових управлінь", в якій пропонувалося створити спеціальні комітети з організації виборів. 5 жовтня 1939 було затверджено склад організаційного комітету, а наступного дня – "Положення про вибори до Українських народних зборів".
Виборча кампанія проходила в умовах тотального компартійного контролю та виключала можливість легальної передвиборної боротьби. Незважаючи на те, що правом висувати кандидатів до Народних Зборів Західної України наділялися селянські комітети, тимчасові управління, збори робітників, робітничої гвардії, інтелігенції, вони були заздалегідь підібрані армійськими політпрацівниками та тимчасовими органами радянської влади. Про "робітничу гвардію" у Львові згадував Іван Німчук (головний редактор часопису «Діла»): "Порядку на вулицях та в місті берегла створена на швидку руку міліція з червоними опасками на раменах, що її членами були переважно молоді українські націоналісти з ОУН, які втішалися зрештою, не довго, своїми крісами. Бо большевики розкусили їх при помочі місцевих комуністів дуже скоро і стали замінювати їх більш надійним для себе елементом".
Щоденні мітинги, робота агітаційних пунктів, діяльність міських і повітових тимчасових управлінь координувалися Львівським будинком пропаганди і агітації. Для посилення ідеологічного впливу в 1-й половині жовтня 1939 організовано низку лекцій ("Ленінська національна політика партії більшовиків", "Буржуазно-націоналістичні партії – вороги трудящих", "Партія Леніна – організатор перемог соціалізму в СРСР" та ін.). Тоталітарні методи дій влади викликали опір місцевого населення, який проявлявся в спробах агітації проти окремих кандидатів або ж проведення виборів загалом. Зафіксовані випадки збройних сутичок між військовими підрозділами Червоної армії та оунівським підпіллям під час проведення передвиборних зборів у деяких населених пунктах. Частина виборців прийшла на дільниці через моральний тиск, загрозу репресій, арештів та боязнь потрапити до категорії "ворогів народу".
19 жовтня газета "Вільна Україна" й інші видання опублікувала "Гасла до виборів в Українські Народні Збори", у яких кілька разів згадувався "вождь і учитель, кращий друг українського народу – великий Сталін" та нагадувалося: "Громадяни, пам'ятайте! Неділя, 22 жовтня – день виборів до Українських Народних Зборів! Всі, як один чоловік, візьмемо участь у виборах депутатів до Українських Народних Зборів!".
Вибори до цих Зборів проводилися 22 жовтня 1939 р. Всього було створено 1495 округів, по кожному з яких висувався, як правило, один кандидат узгоджений наперед місцевим керівництвом КП(б)У. Були обрані 1484 депутати. Згідно з офіційними даними, у голосуванні взяли участь 92,83 % виборців, з яких 90,93 % віддали голоси за пропонованих кандидатів. Всього з 4776,3 тисяч виборців взяли участь у голосуванні 4434 тисяч (92,8%). У 325,9 тис. бюлетенів прізвища кандидатів були закреслені. Лише у 8 округах на Волині та у трьох на Львівщині кандидати отримали менше половини голосів і вибори там були визнані недійсними.
Серед відомих депутатів: Ізидор Шурко (від села Глиняни Золочівського району Львівської області), Петро Тронько (від Назовизівського округу Надвірнянського повіту Станиславівського воєводства), Іван Турянський (від села Чайковичі Самбірського району Львівської області), Кирило Студинський (обраний головою Зборів), Олександр Луцький (під чужим прізвищем — від Станиславівського воєводства), Василь Барвінський, Філарет Колесса, Петро Франко, Мар'ян Панчишин, Юрій Пантелюк, Гурська Галина (від Львова), Марія Кіх (від Львова), Василь Бегма (від Луцька), Олександр Гринько (від Лановецького виборчого округу Тернопільського воєводства), Ганна Гоголь (від села Черче Рогатинського повіту, Станиславівського воєводства), Орест Кузьма (від Коломиї), Созонт Букатчук (від Косівського повіту Станиславівського воєводства), Меєр Шпрингер, Феодосій Додь, Степан Тудор (від Золочева), Блажкевич Іванна Омелянівна (від Тернопільщини). Іван Тишик — від Волині. У роботі Народних Зборів брали участь і посланці трудящих Рівного.
Висування кандидатів у депутати та вибори в Народні Збори проходили під пильним оком та з тиском на виборців з боку радянської влади, яка поставила собі за мету обрання прорадянських депутатів. Вибори були безальтернативними, оскільки висували одного прорадянського кандидата. Підготовка до виборів, висування кандидатів у депутати у Народні Збори ЗУ та самі вибори відбувалися в умовах початкового політичного терору з боку НКВД, який ще не встиг набрати обертів, та морального і психологічного тиску від представників радянської влади. Нейтралізовували представників українських та польських партій. За твердженнями деяких свідків тогочасних подій, результати виборів часто були сфальсифіковані, навіть траплялися такі випадки, коли всупереч даних виборчих документів представники сталінської влади оголошували депутатами зовсім інших людей. Один із свідків виборів в Народні Збори Західної України, який негативно ставився до радянської влади і вважав ці вибори фарсом, описував процес виборів наступним чином:
Інший свідок називає ці вибори «пародією плебісциту». Але, за іншим свідченням, вибір, за деяким винятком, був альтернативним і навіть трапився випадок перемоги офіційно не затвердженого депутата, наприклад, О.Гринько. Тоді виборці викреслили з бюлетеня офіційного кандидата і вписали свого.. Стверджується, що вибори були організовані комуністичною владою з метою надання легітимності приєднання до СРСР нових територій. Народні Збори Західної України не були народним, демократичним волевиявленням, а радше добре відпрацьованим політичним фарсом.
Засідання Н33У відбулися у Львові 26–28 жовтня 1939 року в приміщенні Великого міського театру (нині Львівський національий академічний театр опери і балету). 28-30 жовтня подібні заходи пройшли і у Білостоці, Західна Білорусь щодо прєднання останьої до БРСР.
Щоби депутати "правильно" голосували, серед них сиділи у залі Оперного театру перебрані енкаведисти. У Львові було ухвалено 4 декларації:
- про встановлення радянської влади в Західній Україні (доповідач М. Панчишин, очільник відділу охорони здоров'я Львівської області)
- про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання з УРСР (К. Студинський, Доктор філософії, академік ВУАН)
- про конфіскацію поміщицьких і монастирських земель (Ю. М. Шкалубина, колишній підпільник КПЗУ)
- про націоналізацію банків і великої промисловості (В. Садовий, ветеран Першої світової, робітник).
З трибуни зборів виступав і Микита Хрущов, Перший Секретар ЦК КП(б)У. Після завершення Народних Зборів у Львові відбувся парад Червоної армії.
Було обрано делегацію (Повноважну комісію) у складі 66 осіб, яка передала прийняті декларації Верховним Радам СРСР і УРСР. Вже 1. листопада Верховний Совєт збирається на надзвичайну сесію і, „заслухавши заяву Уповноваженої Комісії Народних Зборів Західньої України", ухвалює "задовольнити прохання Народних Зборів Західньої України, включити її до складу СССР" і „пропонувати Верховній Раді УРСР прийняти Західню Україну до складу УРСР". Сталося це в Москві дня 1. листопада 1939 р., в 21-шу річницю Великого Листопада. Після цього акту Народні Збори Західної України припинили свою діяльність.
24 березня 1940 — вибори депутатів Верховних органів державної влади Радянського Союзу і Радянської України на Західних землях України.
Примітки Редагувати
- ↑ . resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 15 липня 2021.
- У комітеті по організації виборів до Українських Народних Зборів. zbruc.eu
- . Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- . Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- Михайло Подворняк Вітер з Волині. Ч.2. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 липня 2013.
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- . Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- Борис Козловський. «Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли...». Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 29 червня 2013.
- Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland's Western Ukraine and Western Belorussia by Jan T. Gross Chapter 2 «Elections» page 71-113
- . Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела та література Редагувати
- О. І. Муравський. Народні Збори Західної України [ 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 194. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання Редагувати
- Положення про вибори до Українських Народних Зборів Західної України. zbruc.eu. (газета «Червона Україна» за 7 жовтня 1939 року)
- Народні Збори Західної України [ 1 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Виступи академіка Кирила Студинського, Марії Перестюк та інших осіб на засіданні Народних Зборів Західної України 26-28 жовтня 1939 р. у Львові. [ 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Вибори до Народних Зборів Західної України[недоступне посилання з липня 2019]
- Народні збори Західної України [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Історія України — Литвин В. М. Радянізація Західної України [ 16 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Початок війни і приєднання Західної України до Української РСР. Радянські репресивні акції 1939–1941 pp. у західних областях Української РСР [ 14 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Народное собрание Западной Украины [ 30 березня 2019 у Wayback Machine.] // yadocent.livejournal.com (рос.)