Олекса́ндрівський ша́нець, або Олекса́ндр-Ша́нц — укріплення на території сучасного Херсона.
Історія Редагувати
На картах з початку XVII ст. і практично до середини XVIII-го на місці сучасного Херсона розташовувалося місто Bilehowisce (Біліховичи, Білховичи). Незважаючи на те, що Біліховичи на картах позначалося до середини 18 століття, швидше за все, місто до приходу фельдмаршала Мініха в гирло Дніпра, було вже у великому занепаді. У книзі Себастьяна де Учедо «Покажчик відомого світу» 1672 року, в списку Європейської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичи, Качибей, Вінарадна, Крапезаді, Андріїв. У книзі Германа Моля «Система Географії» 1701 року, в списку Очаківської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичи, Качибей, Винарадна Круча.
У 1737 році під час походу на Очаків російською армією фельдмаршала Христофора-Бурхарда фон Мініха, до складу якої входили зокрема і запорізькі козаки, в гирлі Дніпра було зведено укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768—1774, із 1775 р. — поштова станція. У 1776 р. із колишніх запорожців сформовано поселенський Херсонський пікінерський полк. Назву укріплення отримало на честь одного з російських військових начальників Олександра Рум'янцева.
Рум'янцев з 1736 перебував в армії під керівництвом Мініха, брав участь у взятті Очакова, закріпив усі пости української лінії до Києва. 1738 року призначений правителем Малоросії
Російсько-турецька війна, яка тривала виснажливих п'ять років, закінчилась Кучук-Кайнажирським миром, підписанним 1774 року. Згідно з цією угодою, херсонські степи були визнані за Росією та увійшли до складу новоствореного Новоросійського Генерал-Губернаторства. Розпочалась активна діяльність Уряду щодо заселення краю та будівлі міст.
Заснування Херсона Редагувати
11 червня 1778 року імператриця Катериною II видала наказ на ім'я князя Потьомкіна про необхідність знайти у гирлі Дніпра місце, зручне для будівництва міста з фортецею та верфі. Таким місцем і стало напівзруйноване польове укріплення Олександр-Шанц.
8 вересня 1778 року розпочались фортифікаційні роботи. Одночасно з будівництвом фортеці та цивільних будівель розпочалось і прискорене будівництво верфі. Відповідно до наказу Катерини II, місто було названо Херсоном.
Оскільки фортеця знаходилась у безпосередній близькості до володінь татар, її охорону доручили козакам, які перетворили Олександр-Шанц на центр однієї з територіальних дільниць Запоріжжя — Перевізької (Інгульської) паланки. Спочатку тут розміщувались 219 козаків із полковим старшиною. До обов'язків паланки входив контроль над рибними промислами і зимовниками в гирлі Дніпра, частина яких знаходилась в межах сучасного Херсона: на острові Кошовому (нині о. Карантинний), на місці взуттєвої фабрики, в районі Забалки, селищ Антонівка, Кіндійка, Зеленівка[джерело?].
Сучасний Олександр-Шанц Редагувати
Нині на території колишньої фортеці знаходяться Порт-Елеватор та Хлібозавод.
Цікаві факти Редагувати
- На честь легендарного укріплення названо один з ресторанів у центрі Херсона.
Примітки Редагувати
- Цивильский Ф. И. Населенные пункты междуречия Белозерки и Ингульца до основания Херсона // Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка" (16 — 17 вересня 2016 р.): Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції / Упоряд. М. В. Гончар. — Каховка — Херсон: Гілея, 2016. — C. 173—175.
- Sebastián de Ucedo. Índice del mondo conocido. — Milan, 1672. — p. 361.
- Herman Moll, Timothy Childe. A System Of Geography: Or, A New & Accurate Description Of The Earth In All Its Empires, Kingdoms and States. — London, 1701. — p. 442.
- Водотика C.Г., Водотика Т. С. ХЕРСОН, обласний центр // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с.
- Большая энциклопедия / Под ред. Южакова. — СПб, 1904. — Т.16. — С. 593.
Джерела Редагувати
- Большая энциклопедия / Под ред. Южакова. — СПб, 1904. — Т.16. — С. 593.
- (рос.)
Посилання Редагувати
Яворницький Д. Твори у 20 томах. Том 2: Вільності запорізьких козаків: історико-топографічний нарис / Ред. кол.: П. Сохань (гол. ред.), А. Бойко (заст. гол. ред.), В. Брехуненко (відп. секр.), О. Маврін, В. Мільчев, Ю. Мицик. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. Грушевського. — Запоріжжя: ТАНДЕМ-У, 2005. — С. 31; 289. — 382 с. — (Історія, краєзнавство, археологія)