Інгульська паланка— адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734—1775).
| Інгульська паланка | |
|---|---|
| | |
| Паланкове місто | Інгул |
| Країна | Військо Запорозьке Низове |
| Офіційна мова | українська |
| Населення | |
| - повне | |
| Площа | |
| - повна | |
Історичні відомості Редагувати
Центр паланки розташовувався в усті річок Інгул і Кам'янки на місці сучасного с. Інгуло-Кам'янка. Згадується в документах Коша ще 29 березня 1766 року. Відомі відтиски печатки Інгульської паланки на документах 1756 р. — овальні, жовтогарячого кольору, розміром 16×21 мм.
Полковники паланки: 1746 — Недіїд (Недонка) Панас, 1747—49 рр.;— Іванов Петро, 1750 — Великий Марко, 1753 — Топчій Василь, 1754 — Стягайло Дмитро, Чорний Степан, 1757 — Кирилів Павло, 1760 — Могила Дем'ян, 1766 — Кравець Тарас.
Відомі також: полковий писар — Малиновський Данило (1756), полкові осавули — Третяк Андрій (1751), Коропець Омелько (1756).
Ймовірно, паланка в 50—60 рр. 18 ст. мала два центри — основний в мс. Інгул і Перевізку. Після чергової московсько-турецької війни 1768—1774 рр. і встановлення нових кордонів, мс. Інгул втратило своє стратегічне значення і центр був остаточно перенесений в Перевізку, відповідно паланка перейменована в Перевізьку.
За іншою, більш сучасною версією — у вказані роки існувало дві паланки — Інгульська і Перевізька.
Після окупації московитами запорозьких земель, увійшла в новостворений Інгульський повіт (з 1783 — Криворізький) першої Новоросійської губернії.
Джерела Редагувати
- Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775. В 5 томах, Київ.
- Пивовар А. В. Поселення Правобережного Запорожжя в 2-й половині 18 ст. // Інгульський Степ, альманах. Київ, 2016. С.8-36.