? Окулярник сивоспинний |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Zosterops lateralis (Latham, 1801) |
Ареал сивоспинного окулярника |
Підвиди |
| (Див. текст) |
Посилання |
Окулярник сивоспинний (Zosterops lateralis) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae). Мешкає в Австралії, Новій Зеландії та Океанії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11-13 см, вага 10 г. Забарвлення різниться в залежності від підвиду. Спина сіра або оливково-зелена, крила оливково-зелені. Горло світло-жовте або сіре, боки каштанові або жовтуваті, гузка біла або жовта. Навколо очей характерні білі кільця.
Підвиди ред.
Виділяють шістнадцять підвидів:
- Z. l. vegetus Hartert, E, 1899 — півострів Кейп-Йорк;
- Z. l. cornwalli Mathews, 1912 — південний схід Австралії;
- Z. l. chlorocephalus Campbell, AJ & White, SA, 1910 — острови біля східного узбережжя Австралії;
- Z. l. westernensis (Quoy & Gaimard, 1832) — південний схід Австралії;
- Z. l. tephropleurus Gould, 1855 — острів Лорд-Гав;
- Z. l. lateralis (Latham, 1801) — острови Норфолк, Фліндерс, Тасманія, Нова Зеландія, острови Чатем;
- Z. l. ochrochrous Schodde & Mason, IJ, 1999 — острів Кінг;
- Z. l. pinarochrous Schodde & Mason, IJ, 1999 — південь і південний схід Австралії;
- Z. l. chloronotus Gould, 1841 — південь і південний захід Австралії;
- Z. l. griseonota Gray, GR, 1859 — Нова Каледонія;
- Z. l. nigrescens Sarasin, 1913 — острови Луайоте;
- Z. l. melanops Gray, GR, 1860 — острів Ліфу;
- Z. l. tropicus Mees, 1969 — північний захід і північ Вануату;
- Z. l. vatensis Tristram, 1879 — центр і південь Вануату;
- Z. l. valuensis Murphy & Mathews, 1929 — острів Мота-Лава[en] (Вануату);
- Z. l. flaviceps Peale, 1849 — Фіджі.
Поширення і екологія ред.
Сивоспинні окулярники поширені в Австралії, Тасманії, Новій Зеландії, Вануату, Фіджі, Новій Каледонії і Французькій Полінезії. В Новій Зеландії сивоспинні окулярники вперше з'явилися в 1832 році, і у великій кількості в 1865 році. Імовірно, мігруюча зграя була віднесена вітром на схід. Маорійська назва птаха, "tauhou" буквально означає "прибулець". Австралійські популяції є кочівними, а популяції, що мешкають на острівцях, зазвичай є осілими. Сивоспинні окулярники мешкають в різномінітних природних середовищах, за винятком відкритих луків, зокрема в тропічних і мангрових лісах, чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах.
Поведінка ред.
Сивоспинні окулярники харчуються комахами, нектаром і плодами. Сезон розмноження триває навесні і на початку літа, з вересня по грудень. Гніздо чашоподібне, зроблене з трави, моху, шерсті і павутиння, підвішується на гілці. В кладці 2-4 блакитнуватих яйця, за сезон може вилупитися два або три виводки. Інкубаційний період триває 11 днів, пташенята покриваються пір'ям на 10 день. Молоді птахи стають самостійними на 3 тиждень і досягають статевої зрілості у віці 9 місяців.
Напикркінці літа австралійські окулярники починають кочувати на північ, утворюючи великі зграї. Більша частина тасманійських окулярників перетинає Бассову протоку і прилітає в Вікторію, Новий Південний Уельс і на південний захід Квінсленду. Північні популяції, натомість, є осілими.
Галерея ред.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- John Latham: Supplementum Indicis Ornithologici, Sive Systematis Ornithologiae. Londyn: 1801.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 1 вересня 2021.
- Hugh Robertson: Hand Guide to the Birds of New Zealand. Oxford University Press, 2001, s. 148. ISBN 9780198508311.
- . An Encyclopedia of New Zealand. Te Ara – The Encyclopedia of New Zealand. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. . Процитовано 2012-09-06.
- . TerraNature Trust. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 6 вересня 2012.
- Moon, Lynnette; Moon, Geoff (2006). Know your New Zealand birds. Auckland, N.Z.: New Holland. с. 148. ISBN 9781869660895. OCLC 166309733.
- Helen L. Puckey, Alan Lill, Dennis J O’Dowd. Fruit color choices of captive Silver-Eyes (Zosterops lateralis). „Condor”. 98, 1996. doi:10.2307/1369858.
- Shane Parker. Some eggs from the New Hebrides, south-west Pacific. „British Ornithologists' Club”, 1967. Londyn.
- J. Sansom and M. Blythman. From Perth to Rottnest and back again:Silvereye movements across open water. The Western Australian Naturalist 30 (1): 53.
Посилання ред.
- Videos, photos and sounds [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.] - Internet Bird Collection
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |