www.wikidata.uk-ua.nina.az

Окремий морський курінь ім Сагайдачного Чорноморський Морський курінь імені гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного украї

Окремий морський курінь ім. Сагайдачного

Окремий морський курінь ім. Сагайдачного (Чорноморський / Морський курінь імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного) ― українське військове піхотне утворення, сформоване у середині листопада 1917 року в Севастополі.

Окремий морський курінь ім. Сагайдачного
На службі 1917 — лютий 1918
Країна  УНР
Вид військово-морські сили
Тип піхота
Чисельність 612
Війни/битви Січневе повстання
Командування
Командир підполковник Плещук

Організований 1917 року на основі севастопольського флотського півекіпажу підполковника Володимира Савченка-Більського. Чисельність куреня ― 612 офіцерів та матросів.

Командир ― підполковник Плещук, також у складі куреня були відомі діячі українського руху на Чорному морі: боцман Іван Прокопович, штурман Іван Усенко, прапорщик морської піхоти Дмитро Величко, мічман (або прапорщик) Д. Дежур, голова Севастопольської української чорноморської громади прапорщик Яким Христич, секретар громади однорічник Михайло Михайлик.

У першій половині листопада 1917 року Рада Чорноморської Української Громади міста Севастополя отримала з Генерального секретаріату військових справ УЦР повідомлення за підписом Симона Петлюри про те, що збольшевичений полк донських козаків прямує до Києва з метою повалення УЦР. У відповідь Рада за погодженням із представниками рад військових громад і впливовими членами Севастопольської Ради депутатів армії, флоту та робітників надіслала до президії та Генерального секретаріату військових справ УЦР телеграму з повідомленням про те, що Чорноморський флот висилає до Києва корпус озброєних моряків. Ця телеграма була опублікована у київських часописах, однак про відправку моряків до Києва тоді не йшлося. Незабаром Генеральний секретаріат військових справ УЦР повідомив Раді Чорноморської Української Громади міста Севастополя, що донці змінили свій маршрут. Пізніше на вимогу Ради та її місцевих осередків Севастопольська Рада депутатів армії, флоту та робітників дала згоду на похід моряків на Київ для «охорони УЦР» — у тому числі й за наполяганнями української фракції.

1917 був відправлений до Києва задля посилення військової моці Української Центральної Ради. Разом із куренем до Києва прибули підполковники Савченко-Більский і Вадим Богомолець та прапор, який незадовго до цього піднімали на лінкорі «Воля». На ньому була зображена жінка, як уособлення України, та містився напис «Не плач Мамо, не журися, Твої сини на морі добувають Тобі Волю — усміхнися».

Увечері 18 листопада 1917 року бойовий підрозділ у складі 612 матросів, старшин і підстаршин флоту та морської піхоти, озброєних 600 рушницями і 10 кулеметами «Люїс» із відповідною кількістю набоїв та споряджених зимовою амуніцією, вирушив на Київ ешелоном з 30 товарних вагонів, що формувався три дні. 23 або 24 листопада бійці куреня прибули до Києва, де їх зустрів член Ради Чорноморської Української Громади міста Севастополя Володимир Савченко-Більський, що презентував Українську генеральну морську раду: він допоміг воякам їм облаштуватися в приміщенні «колишньої юнацької школи» на Тимофіївській вулиці (нині — вулиця Михайла Коцюбинського). Ймовірно, це був будинок № 12 — історична будівля колишньої гімназії Ґотліба Валькера, в якій пізніше розташовувалося Друге реальне училище (в наші дні — спеціалізована школа № 135). У пресі також було зафіксовано іншу адресу розташування Чорноморського куреня — будинок № 51 на вулиці Фундуклеївській (нині — Богдана Хмельницького), колишня садиба Г. Міхельсон, у якій до 1913 року діяли Вищі жіночі курси. За переданою Савченком-Більським пропозицією Української генеральної морської ради, вояки Чорноморського куреня зі зброєю та прапорами промаршували вулицями Києва до будівлі УЦР, де їхній парад прийняли голова УЦР Михайло Грушевський, голова Генерального військового комітету Симон Петлюра, прем'єр-міністр уряду Володимир Винниченко та деякі неназвані члени УЦР. Того дня відбувалося засідання Малої Ради УЦР, під час якого Яким Христич привітав його учасників від імені українців-моряків Чорноморського флоту та бійців Чорноморського куреня і повідомив, що загін, який прибув до Києва з Севастополя, віддає себе до послуг УЦР і боронитиме її всіма засобами.

У ніч проти 25 листопада 1917 року Чорноморський курінь під час патрулювання Подолу зазнав перших втрат: двох матросів унаслідок бандитського нападу було поранено, одного — Олександра Костюка — вбито. Про його загибель під час чергового засідання Малої Ради УЦР за матеріалами позачергової заяви комісара куреня Якима Христича повідомив Михайло Грушевський, після чого присутні вшанували пам'ять полеглого чорноморця вставанням та ухвалили оформити вінок на його могилу. Олександра Костюка поховали 27 листопада 1917 року на кладовищі Флорівського жіночого монастиря.

Саме морякам довелося вперше репрезентувати українську збройну силу перед іноземними військовими аташе. Коли 3 грудня 1917 року до Києва прибули військові місії країн Антанти (Англії, Франції, Італії, Японії, Румунії, Сербії та Бельгії), на залізничному вокзалі Києва їх зустрічав комендант міста генерал Олександр Цицович з почесною вартою, до складу якої входив у тому числі Чорноморський курінь у складі 60 матросів під проводом ад'ютанта генерального секретаря військових справ Юрія Гасенка.

Для матросів-чорноморців, що перебували у Києві, у відділі позашкільної освіти при секретаріаті освітніх справ було заплановано організувати загальноосвітні курси, що мали тривати 25 днів — з 3 по 28 грудня 1917 року. Очікувалося проведення систематичних занять з наступних дисциплін: 1) національне питання, 2) історія України, 3) історія української літератури, 4) політична економія, 5) географія України, 6) українська мова. Крім систематичних курсів, планувалася організація деяких епізодичних лекцій.

У другій половині січня 1918 року, коли до Києва підходили більшовицькі збройні формування під командуванням Міхаіла Муравйова, Рада Чорноморської Української Громади міста Севастополя отримала з Києва від коменданта Чорноморського куреня підполковника Плещука повідомлення про те, що місцеві збольшевичені робітники підняли повстання проти уряду УНР і що Чорноморський курінь проголосив себе нейтральним. Комісар куреня Яким Христич, прибувши з Севастополя до Києва, застав підрозділ «здекомплектованим і байдужим до всього, що діється в Києві»: частину бійців куреня охопила паніка через большевицьку антиукраїнську пропаганду та перспективу повстання в Києві, внаслідок чого більш ніж половина матросів «самовільно кудись зникла». Під час таємної наради проводу куреня було прийнято рішення "відпустити в безтермінову відпустку «рожево-почервонілих» матросів, унаслідок чого курінь зменшився приблизно до 225 бійців, беззастережно вірних командуванню. У цьому складі моряки ліквідували «примітивне» повстання збольшевичених робітничих організацій Києва на Єврейському базарі та на Подолі: в боях курінь здобув два кулемети «Максим» та кілька десятків рушниць, але втратив ще трьох бійців — Гната Ониська, Трохима Муху та Якова Перейму, які були поховані з військовими почестями на цвинтарі Флорівського жіночого монастиря.

Під час страйку робітників у Києві, внаслідок якого припинили роботу електростанція, водогін, пекарня та трамваї, по нараді в коменданта міста Михайла Ковенка провідник Чорноморського куреня Плещук на чолі 50 моряків вирушив до міського водогону, де застав чергове засідання 12 членів «страйкового комітету»: всі вони були роззброєні та обшукані, після чого ухвалили рішення про припинення страйку та довели його телефонним зв'язком до відома районних комітетів. Керівника страйкарів Тімофєя Волобуєва було взято в заручники і відпущено лише тоді, коли в Києві було відновлено електро- та водопостачання. На початку лютого 1918 року Симон Петлюра попрохав бійців Чорноморського куреня про допомогу у знешкодженні збройних банд грабіжників на станціях Київ-пасажирський і Київ-товарний. Комендант куреня Плещук сформував два відділи по 50 моряків; на обох станціях бійці куреня спочатку дали попереджувальні постріли в повітря, після чого, не домігшись результатів, за наказом командира відкрили вогонь по мародерах, які розбіглися без опору, покинувши вбитих і поранених. Акція допомогла повернути спокій і порядок на обох станціях на кілька днів, проте обставини її проведення викликали роздратування Петлюри, оскільки бійці куреня, всупереч його поглядам, «не по-людськи поступили, забиваючи збаламучених людей».

У ніч проти 8 лютого 1918 року комендант Києва Михайло Ковенко оголосив евакуацію зі столиці: уряд і міністерства УНР, військова залога та міська міліція виїхали до Житомира, не повідомивши про це деяким не лише військовим одиницям, а й членам уряду. Того ж дня большевики оволоділи містом і незабаром оточили місце розташування бійців Чорноморського куреня, заарештувавшии моряків, за винятком Якима Христича, Тимоша Лучки та Прокопа Манджури, яким вдалося вибратися. Після того як до Києва зайшли більшовицькі війська, вояки підрозділу були замкнуті в Оперному театрі, 12 чи 15 із них (переважно керівників та старшин) згодом були страчені, решту вивезли у невідомому напрямку. Від інших українізованих морських частин, як згадував Святослав Шрамченко, мало що залишилось: «Упали перші вартові українського моря. Кров'ю припечатали відродження княжого й козацького панування на Чорнім морі».

15 лютого Яким Христич дістався Житомира, де на засіданні Малої Ради УЦР під проводом Михайла Грушевського повідомив про події в Києві, у тому числі про долю своїх полонених та розстріляних бійців, обвинувативши в їхній трагічній долі комендатури міліції та військової залоги, а також членів Народного міністерства морських справ УНР.

Примітки ред.

  1. Тинченко, 2012, с. 18—20.
  2. Пилишенко В. Чорноморці в Українській Революції.//Альманах Українського Національного Союзу на 1977 рік. Річник 67-й — Джерсі Ситі — Ню Йорк. — с. 25.
  3. Тинченко, 2012, с. 26.
  4. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2016. 

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Okremij morskij kurin im Sagajdachnogo Chornomorskij Morskij kurin imeni getmana Petra Konashevicha Sagajdachnogo ukrayinske vijskove pihotne utvorennya sformovane u seredini listopada 1917 roku v Sevastopoli Okremij morskij kurin im SagajdachnogoNa sluzhbi 1917 lyutij 1918Krayina UNRVid vijskovo morski siliTip pihotaChiselnist 612Vijni bitvi Sichneve povstannyaKomanduvannyaKomandir pidpolkovnik PleshukOrganizovanij 1917 roku na osnovi sevastopolskogo flotskogo pivekipazhu pidpolkovnika Volodimira Savchenka Bilskogo Chiselnist kurenya 612 oficeriv ta matrosiv Komandir pidpolkovnik Pleshuk takozh u skladi kurenya buli vidomi diyachi ukrayinskogo ruhu na Chornomu mori bocman Ivan Prokopovich shturman Ivan Usenko praporshik morskoyi pihoti Dmitro Velichko michman abo praporshik D Dezhur golova Sevastopolskoyi ukrayinskoyi chornomorskoyi gromadi praporshik Yakim Hristich sekretar gromadi odnorichnik Mihajlo Mihajlik U pershij polovini listopada 1917 roku Rada Chornomorskoyi Ukrayinskoyi Gromadi mista Sevastopolya otrimala z Generalnogo sekretariatu vijskovih sprav UCR povidomlennya za pidpisom Simona Petlyuri pro te sho zbolshevichenij polk donskih kozakiv pryamuye do Kiyeva z metoyu povalennya UCR U vidpovid Rada za pogodzhennyam iz predstavnikami rad vijskovih gromad i vplivovimi chlenami Sevastopolskoyi Radi deputativ armiyi flotu ta robitnikiv nadislala do prezidiyi ta Generalnogo sekretariatu vijskovih sprav UCR telegramu z povidomlennyam pro te sho Chornomorskij flot visilaye do Kiyeva korpus ozbroyenih moryakiv Cya telegrama bula opublikovana u kiyivskih chasopisah odnak pro vidpravku moryakiv do Kiyeva todi ne jshlosya Nezabarom Generalnij sekretariat vijskovih sprav UCR povidomiv Radi Chornomorskoyi Ukrayinskoyi Gromadi mista Sevastopolya sho donci zminili svij marshrut Piznishe na vimogu Radi ta yiyi miscevih oseredkiv Sevastopolska Rada deputativ armiyi flotu ta robitnikiv dala zgodu na pohid moryakiv na Kiyiv dlya ohoroni UCR u tomu chisli j za napolyagannyami ukrayinskoyi frakciyi 1917 buv vidpravlenij do Kiyeva zadlya posilennya vijskovoyi moci Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Razom iz kurenem do Kiyeva pribuli pidpolkovniki Savchenko Bilskij i Vadim Bogomolec ta prapor yakij nezadovgo do cogo pidnimali na linkori Volya Na nomu bula zobrazhena zhinka yak uosoblennya Ukrayini ta mistivsya napis Ne plach Mamo ne zhurisya Tvoyi sini na mori dobuvayut Tobi Volyu usmihnisya 1 Uvecheri 18 listopada 1917 roku bojovij pidrozdil u skladi 612 matrosiv starshin i pidstarshin flotu ta morskoyi pihoti ozbroyenih 600 rushnicyami i 10 kulemetami Lyuyis iz vidpovidnoyu kilkistyu naboyiv ta sporyadzhenih zimovoyu amuniciyeyu virushiv na Kiyiv eshelonom z 30 tovarnih vagoniv sho formuvavsya tri dni 23 abo 24 listopada bijci kurenya pribuli do Kiyeva de yih zustriv chlen Radi Chornomorskoyi Ukrayinskoyi Gromadi mista Sevastopolya Volodimir Savchenko Bilskij sho prezentuvav Ukrayinsku generalnu morsku radu vin dopomig voyakam yim oblashtuvatisya v primishenni kolishnoyi yunackoyi shkoli na Timofiyivskij vulici nini vulicya Mihajla Kocyubinskogo Jmovirno ce buv budinok 12 istorichna budivlya kolishnoyi gimnaziyi Gotliba Valkera v yakij piznishe roztashovuvalosya Druge realne uchilishe v nashi dni specializovana shkola 135 U presi takozh bulo zafiksovano inshu adresu roztashuvannya Chornomorskogo kurenya budinok 51 na vulici Fundukleyivskij nini Bogdana Hmelnickogo kolishnya sadiba G Mihelson u yakij do 1913 roku diyali Vishi zhinochi kursi Za peredanoyu Savchenkom Bilskim propoziciyeyu Ukrayinskoyi generalnoyi morskoyi radi voyaki Chornomorskogo kurenya zi zbroyeyu ta praporami promarshuvali vulicyami Kiyeva do budivli UCR de yihnij parad prijnyali golova UCR Mihajlo Grushevskij golova Generalnogo vijskovogo komitetu Simon Petlyura prem yer ministr uryadu Volodimir Vinnichenko ta deyaki nenazvani chleni UCR Togo dnya vidbuvalosya zasidannya Maloyi Radi UCR pid chas yakogo Yakim Hristich privitav jogo uchasnikiv vid imeni ukrayinciv moryakiv Chornomorskogo flotu ta bijciv Chornomorskogo kurenya i povidomiv sho zagin yakij pribuv do Kiyeva z Sevastopolya viddaye sebe do poslug UCR i boronitime yiyi vsima zasobami U nich proti 25 listopada 1917 roku Chornomorskij kurin pid chas patrulyuvannya Podolu zaznav pershih vtrat dvoh matrosiv unaslidok banditskogo napadu bulo poraneno odnogo Oleksandra Kostyuka vbito Pro jogo zagibel pid chas chergovogo zasidannya Maloyi Radi UCR za materialami pozachergovoyi zayavi komisara kurenya Yakima Hristicha povidomiv Mihajlo Grushevskij pislya chogo prisutni vshanuvali pam yat poleglogo chornomorcya vstavannyam ta uhvalili oformiti vinok na jogo mogilu Oleksandra Kostyuka pohovali 27 listopada 1917 roku na kladovishi Florivskogo zhinochogo monastirya Same moryakam dovelosya vpershe reprezentuvati ukrayinsku zbrojnu silu pered inozemnimi vijskovimi atashe Koli 3 grudnya 1917 roku do Kiyeva pribuli vijskovi misiyi krayin Antanti Angliyi Franciyi Italiyi Yaponiyi Rumuniyi Serbiyi ta Belgiyi na zaliznichnomu vokzali Kiyeva yih zustrichav komendant mista general Oleksandr Cicovich z pochesnoyu vartoyu do skladu yakoyi vhodiv u tomu chisli Chornomorskij kurin u skladi 60 matrosiv pid provodom ad yutanta generalnogo sekretarya vijskovih sprav Yuriya Gasenka 2 Dlya matrosiv chornomorciv sho perebuvali u Kiyevi u viddili pozashkilnoyi osviti pri sekretariati osvitnih sprav bulo zaplanovano organizuvati zagalnoosvitni kursi sho mali trivati 25 dniv z 3 po 28 grudnya 1917 roku Ochikuvalosya provedennya sistematichnih zanyat z nastupnih disciplin 1 nacionalne pitannya 2 istoriya Ukrayini 3 istoriya ukrayinskoyi literaturi 4 politichna ekonomiya 5 geografiya Ukrayini 6 ukrayinska mova Krim sistematichnih kursiv planuvalasya organizaciya deyakih epizodichnih lekcij U drugij polovini sichnya 1918 roku koli do Kiyeva pidhodili bilshovicki zbrojni formuvannya pid komanduvannyam Mihaila Muravjova Rada Chornomorskoyi Ukrayinskoyi Gromadi mista Sevastopolya otrimala z Kiyeva vid komendanta Chornomorskogo kurenya pidpolkovnika Pleshuka povidomlennya pro te sho miscevi zbolshevicheni robitniki pidnyali povstannya proti uryadu UNR i sho Chornomorskij kurin progolosiv sebe nejtralnim Komisar kurenya Yakim Hristich pribuvshi z Sevastopolya do Kiyeva zastav pidrozdil zdekomplektovanim i bajduzhim do vsogo sho diyetsya v Kiyevi chastinu bijciv kurenya ohopila panika cherez bolshevicku antiukrayinsku propagandu ta perspektivu povstannya v Kiyevi vnaslidok chogo bilsh nizh polovina matrosiv samovilno kudis znikla Pid chas tayemnoyi naradi provodu kurenya bulo prijnyato rishennya vidpustiti v bezterminovu vidpustku rozhevo pochervonilih matrosiv unaslidok chogo kurin zmenshivsya priblizno do 225 bijciv bezzasterezhno virnih komanduvannyu U comu skladi moryaki likviduvali primitivne povstannya zbolshevichenih robitnichih organizacij Kiyeva na Yevrejskomu bazari ta na Podoli v boyah kurin zdobuv dva kulemeti Maksim ta kilka desyatkiv rushnic ale vtrativ she troh bijciv Gnata Oniska Trohima Muhu ta Yakova Perejmu yaki buli pohovani z vijskovimi pochestyami na cvintari Florivskogo zhinochogo monastirya Pid chas strajku robitnikiv u Kiyevi vnaslidok yakogo pripinili robotu elektrostanciya vodogin pekarnya ta tramvayi po naradi v komendanta mista Mihajla Kovenka providnik Chornomorskogo kurenya Pleshuk na choli 50 moryakiv virushiv do miskogo vodogonu de zastav chergove zasidannya 12 chleniv strajkovogo komitetu vsi voni buli rozzbroyeni ta obshukani pislya chogo uhvalili rishennya pro pripinennya strajku ta doveli jogo telefonnim zv yazkom do vidoma rajonnih komitetiv Kerivnika strajkariv Timofyeya Volobuyeva bulo vzyato v zaruchniki i vidpusheno lishe todi koli v Kiyevi bulo vidnovleno elektro ta vodopostachannya Na pochatku lyutogo 1918 roku Simon Petlyura poprohav bijciv Chornomorskogo kurenya pro dopomogu u zneshkodzhenni zbrojnih band grabizhnikiv na stanciyah Kiyiv pasazhirskij i Kiyiv tovarnij Komendant kurenya Pleshuk sformuvav dva viddili po 50 moryakiv na oboh stanciyah bijci kurenya spochatku dali poperedzhuvalni postrili v povitrya pislya chogo ne domigshis rezultativ za nakazom komandira vidkrili vogon po maroderah yaki rozbiglisya bez oporu pokinuvshi vbitih i poranenih Akciya dopomogla povernuti spokij i poryadok na oboh stanciyah na kilka dniv prote obstavini yiyi provedennya viklikali rozdratuvannya Petlyuri oskilki bijci kurenya vsuperech jogo poglyadam ne po lyudski postupili zabivayuchi zbalamuchenih lyudej U nich proti 8 lyutogo 1918 roku komendant Kiyeva Mihajlo Kovenko ogolosiv evakuaciyu zi stolici uryad i ministerstva UNR vijskova zaloga ta miska miliciya viyihali do Zhitomira ne povidomivshi pro ce deyakim ne lishe vijskovim odinicyam a j chlenam uryadu Togo zh dnya bolsheviki ovolodili mistom i nezabarom otochili misce roztashuvannya bijciv Chornomorskogo kurenya zaareshtuvavshii moryakiv za vinyatkom Yakima Hristicha Timosha Luchki ta Prokopa Mandzhuri yakim vdalosya vibratisya Pislya togo yak do Kiyeva zajshli bilshovicki vijska voyaki pidrozdilu buli zamknuti v Opernomu teatri 12 chi 15 iz nih perevazhno kerivnikiv ta starshin zgodom buli stracheni reshtu vivezli u nevidomomu napryamku 3 4 Vid inshih ukrayinizovanih morskih chastin yak zgaduvav Svyatoslav Shramchenko malo sho zalishilos Upali pershi vartovi ukrayinskogo morya Krov yu pripechatali vidrodzhennya knyazhogo j kozackogo panuvannya na Chornim mori 15 lyutogo Yakim Hristich distavsya Zhitomira de na zasidanni Maloyi Radi UCR pid provodom Mihajla Grushevskogo povidomiv pro podiyi v Kiyevi u tomu chisli pro dolyu svoyih polonenih ta rozstrilyanih bijciv obvinuvativshi v yihnij tragichnij doli komendaturi miliciyi ta vijskovoyi zalogi a takozh chleniv Narodnogo ministerstva morskih sprav UNR Primitki red Tinchenko 2012 s 18 20 Pilishenko V Chornomorci v Ukrayinskij Revolyuciyi Almanah Ukrayinskogo Nacionalnogo Soyuzu na 1977 rik Richnik 67 j Dzhersi Siti Nyu Jork s 25 Tinchenko 2012 s 26 Lubenec A V Tvorennya ukrayinskogo vijskovogo flotu v dobu Centralnoyi Radi berezen 1917 kviten 1918 rr Avtoref dis Nac akad oboroni Ukrayini K 2002 s 151 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 7 veresnya 2016 Dzherela red Yakim Hristich Ukrayinska revolyuciya v Chornomorskij vijskovij floti Vijskovo istorichnij almanah 2003 Ch 2 7 S 136 159 Tinchenko Ya Vijskovo morski sili Ukrayini 1917 1921 rr K Tempora 2012 116 s ISBN 9786175690161 Anton Bozhuk Triumf i tragediya Chornomorskogo kurenya imeni getmana Sagajdachnogo Ukrayinskij interes 15 11 2022 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Okremij morskij kurin im Sagajdachnogo amp oldid 40798017