Озеро Щастя лат Lacus Felicitatis маленька морська ділянка на видимому боці Місяця в межах Землі Снігів трикутної област

Озеро Щастя (лат. Lacus Felicitatis) — маленька морська ділянка на видимому боці Місяця, в межах «Землі Снігів» — трикутної області між морями Ясності, Парів та Дощів. Розмір — близько 100 км. Назва цього озера з'явилася на карті, виданій 1974 року Військовим картографічним агентством США для НАСА, і 1976 року була затверджена Міжнародним астрономічним союзом.

Озеро Щастя
лат. Lacus Felicitatis
Озеро Щастя. Праворуч угорі — Озеро Ненависті. Мозаїка знімків «Клементини».
Координати центра	18°30′ пн. ш. 5°24′ сх. д. / 18.5° пн. ш. 5.4° сх. д. / 18.5; 5.4
Розмір	100 км
Епонім	щастя
Назву затверджено	1976
Озеро Щастя на Вікісховищі

Іна. Маленький кратер ліворуч угорі — Даґ, унизу — Осама; найбільший пагорб у правій частині Іни — гора Агнес. Ширина знімку — 3,5 км

Карта Озера Щастя та околиць

Розташування й суміжні об'єкти Редагувати

Координати центру Озера Щастя — 18°30′ пн. ш. 5°24′ сх. д. / 18.5° пн. ш. 5.4° сх. д. / 18.5; 5.4. На північному сході воно межує з Озером Ненависті. На південному сході від Озера Щастя лежить Озеро Смутку, на півдні — Море Парів, а на заході — Затока Вірності.

У 70–80 кілометрах на північний схід від Озера Щастя простягнулися Гемські гори (кільцевий хребет басейну Моря Ясності), а в 100 кілометрах на північний захід — Апенніни (аналогічний хребет басейну Моря Дощів). На півдні від Озера Щастя (на його межі з Морем Пари) розташований 8-кілометровий кратер Янгель, а біля північно-східного берега озера — 6-кілометровий кратер Конон A.

Опис Редагувати

Озеро Щастя має форму бумеранга, кінці якого спрямовані на північний захід і на схід. Його розмір — близько 100 км, а разом із нечітким північно-західним кінцем — до 140 км. Поверхня озера лежить на 0,3–1,1 км нижче за місячний рівень відліку висот.

Східна третина озера — це сильно зруйнований та залитий лавою 50-кілометровий кратер Манілій E. Центральна третина лежить на плато (горсті) шириною близько 30 км і висотою 200–600 м, що тягнеться з півночі на південь і виходить за межі озера. На цьому плато є округле підняття висотою 300 м і діаметром 17 км — ймовірно, давній вулкан. На верхівці цього підняття знаходиться об'єкт дуже незвичного вигляду і загадкового походження — западина шириною 3×2 км і глибиною близько 30 м, всіяна амебоподібними пагорбами. Вона отримала назву Іна. Це найбільший із кількох десятків подібних об'єктів на Місяці; схожі западини відомі також на Меркурії. Разом з Іною імена отримали два звичайні кратери поблизу (Даґ та Осама) та один пагорб усередині неї (гора Агнес). Інших найменованих деталей в Озері Щастя станом на 2015 рік нема.

Кратер	Координати	Діаметр	Джерело назви
Даґ (Dag)	18°43′ пн. ш. 5°16′ сх. д. / 18.71° пн. ш. 5.26° сх. д. / 18.71; 5.26 (Даґ)	0,4 км	Скандинавське чоловіче ім'я
Іна (Ina)	18°40′ пн. ш. 5°18′ сх. д. / 18.66° пн. ш. 5.30° сх. д. / 18.66; 5.30 (Іна)	3 км	Латинське жіноче ім'я
Осама (Osama)	18°37′ пн. ш. 5°16′ сх. д. / 18.61° пн. ш. 5.27° сх. д. / 18.61; 5.27 (Осама)	0,4 км	Арабське чоловіче ім'я

Примітки Редагувати

Sheet LTO-41C4: Yangel' // NASA Lunar Topographic Orthophotomap (based on Apollo 15 and 17 photos). Scale 1:250,000. — ed. 2. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, October 1974.
↑ Lacus Felicitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
[1] / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 341. — ISBN 90-277-0836-3. з джерела 11 березня 2015
За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
↑ Наведено за довідником МАС
Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). The geology and morphology of Ina. Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, March 17-21, 1980 3: 2437–2446. Bibcode:1980LPSC...11.2437S.
↑ Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Zimbelman, J. R.; Bleacher, J. E.; Hawke, B. R.; Crumpler, L. S.; Braden, S. E.; Sato, H. (November 2012). . Journal of Geophysical Research 117: E00H31. Bibcode:2012JGRE..117.0H31G. doi:10.1029/2011JE003981. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014. (міні-версія, Bibcode: 2011LPI....42.2605G, )
Chan, N. W.; Vaughan, W. M.; Head, J. W. (March 2014). Lunar Ina-Like Features: Maps and Morphometry. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.1001. Bibcode:2014LPI....45.1001C. ()
Stooke, P. J. (March 2012). Lunar Meniscus Hollows. 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S.
Sheet 41C3S1(10) Ina // NASA lunar topophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:10,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, 1974.

Посилання Редагувати

Карта з актуальними назвами деталей поверхні
Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Щастя
Озеро Щастя на The-Moon Wiki

[LTO_1974-1] Sheet LTO-41C4: Yangel' // NASA Lunar Topographic Orthophotomap (based on Apollo 15 and 17 photos). Scale 1:250,000. — ed. 2. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, October 1974.

[gazetteer-2] Lacus Felicitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.

[Transactions_16B_1977-3] [1] / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 341. — ISBN 90-277-0836-3. з джерела 11 березня 2015

[JMARS-4] За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS

[gazetteer_0-5] Наведено за довідником МАС

[Strain_1980-6] Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). The geology and morphology of Ina. Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, March 17-21, 1980 3: 2437–2446. Bibcode:1980LPSC...11.2437S.

[Garry_2012-7] Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Zimbelman, J. R.; Bleacher, J. E.; Hawke, B. R.; Crumpler, L. S.; Braden, S. E.; Sato, H. (November 2012). . Journal of Geophysical Research 117: E00H31. Bibcode:2012JGRE..117.0H31G. doi:10.1029/2011JE003981. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014. (міні-версія, Bibcode: 2011LPI....42.2605G, )

[Chan_2014-8] Chan, N. W.; Vaughan, W. M.; Head, J. W. (March 2014). Lunar Ina-Like Features: Maps and Morphometry. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.1001. Bibcode:2014LPI....45.1001C. ()

[Stooke_2012-9] Stooke, P. J. (March 2012). Lunar Meniscus Hollows. 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S.

[Map_Ina_1974-10] Sheet 41C3S1(10) Ina // NASA lunar topophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:10,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, 1974.