Озаричі (Гомельська область)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Озаричі.

Озаричі (біл. Азарычы) — селище міського типу в Калинковицькому районі Гомельської області Білорусі за 22 км від залізничної станції Холодники на лінії Калинковичі - Жлобин. 42 км до Калинковичів по автомобільній дорозі Калинковичі—Бобруйськ. За 4 км на північний захід від селища знаходиться меморіал в'язням Озарицьких таборів смерті.

смт Озаричі біл. Азарычы
Транслітерація назви	Azaryčy
^d ^d
Основні дані
51°14′45″ пн. ш. 29°13′30″ сх. д. / 51.24583° пн. ш. 29.22500° сх. д. / 51.24583; 29.22500Координати: 51°14′45″ пн. ш. 29°13′30″ сх. д. / 51.24583° пн. ш. 29.22500° сх. д. / 51.24583; 29.22500
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Калинковицький район
Перша згадка	16 століття
Населення	1,5 тис. (2005)
Площа	2,671399 км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247742
Телефонний код	+375-2345
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	196 км
Озаричі
Озаричі Озаричі (Гомельська область)
Озаричі у Вікісховищі

Історія

У середині 16 століття входили у Мазирський повіт Великого князівства Літовського. У 1786 році Озаричі отримали права на 2 ярмарки на рік. З 1793 року у складі Росії, з 1795 належали Лошкарьову. У кінці 19 століття містечко, центр воласті Бобруйського повіту. У 1897 році з 1356 мешканців 1308 були євреями.

У 1924—1931 центр Озарського, у 1935—1960 Домонавіцького району. У другу світову війну окупанти створили коло селища три концентраційних табори смерті, де знищили 16,5 тис. осіб. З Озаричі 1959 селище міського типу, з 1960 у Калинковицькому районі.

Посилання

• Туристская энциклопедия Беларуси / редкол. Г.П. Пашков [и др.] ; под общ. ред. И.И. Пирожника. — Мн., 2007. — 648с. ISBN 978-985-11-0384-9 (рос.)
• (рос.)
• ОЗАРИЧИ, Калинковичский р-н (рос.)
• Озаричи (рос.)
• Л.Смиловицкий. Катастрофа евреев в Белоруссии, 1941-1944 гг. (рос.)
• Бобруйский уезд (рос.)
• Ozarichi, Belarus^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (англ.)
• Ozarycze" #1 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 784. (пол.)

1. http://gp.by/upload/iblock/dde/dde9cd608826a4f9a53fba5a920d1904.pdf