Новоселиця Черкаський район Новосе лиця українське село у Черкаському районі Черкаської області підпорядковане Чигиринсь

Новосе́лиця — українське село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Населення — 683 людини (2007).

село Новоселиця

Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Громада	Чигиринська міська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	20-ті роки 17 століття
Населення	683 (на 01.01.2007)
Площа	2,44 км²
Густота населення	279,9 осіб/км²
Поштовий індекс	20934
Телефонний код	+380 4730
Географічні дані
Географічні координати	49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д. / 49.12389; 32.46222Координати: 49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д. / 49.12389; 32.46222
Середня висота над рівнем моря	97 м
Водойми	річки Тясмин і Потік
Відстань до обласного центру	47,3 (фізична) км
Відстань до районного центру	20 км
Найближча залізнична станція	Фундукліївка
Відстань до залізничної станції	30 км
Місцева влада
Адреса ради	м. Чигирин
Карта
Новоселиця
Новоселиця
Мапа

Новоселиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Новоселиця (значення).

Село розташоване на правому березі річки Тясмин, розділене навпіл його притокою річкою Потік, за 20 км на північний захід від центру громади — міста Чигирин та за 30 км від залізничної станції Фундукліївка поблизу урочища Холодний Яр. Найближчі сусідні поселення — Суботів, де народився і похований Гетьман України Богдан Хмельницький та село Медведівка, місце «…для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися…», що навіть володіло магдебурзьким правом.^{[джерело?]}

Поблизу села знайдено поселення доби неоліту-енеоліту (Молюхів Бугор, зв'язки з трипільською культурою), епохи бронзи, скіфського та ранньослов'янського часу, сарматське поховання, городище та кургани періоду бронзи і ранньої залізної доби.

Історія Редагувати

Уперше в літописі Самійла Величка село згадується як невелике козацьке поселення, засноване Михайлом Хмельницьким на початку 17 століття. Козацьке поселення почало активно розвиватися після Андрусівського миру, за яким ця частина стала нейтральною, і сюди рянув люд, втікаючи від утисків. У селі розвивалося ткацтво, ковальське та суконне ремесла, млинарство.

На початку 20 століття у Новоселиці налічувалося понад 2000 осіб.

Наприкінці 20-х років у селі розпочалась примусова колективізація.

У 30-і роки в селі, замість чотирикласної церковноприходської школи було відкрито семирічку. Її класи розміщувалися в кількох хатах розкуркулених заможніх селян. У 1939 році був зруйнований величний храм — Георгіївська церква, збудований на початку століття і який був окрасою села. На його місці напередодні війни почали зводити школу.

Під час Другої світової війни жителі села брали активну участь у партизанському русі. За мужність і відвагу 161 житель села нагороджений орденами та медалями. 14 жовтня 1943 року село частково було спалено. 17 грудня 1943 року село відвоювали радянські війська. Почалася відбудова села.

У 1947 році на місці спаленого клубу зведено новий, а в 1958 році — нову школу. Ще раніше, в 1956 році село було радіофіковано, на початку 60-х років — електрифіковано.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1163 людини, працювала восьмирічна школа, клуб, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 7221 книга, медичний пункт, дитячі ясла, 4 магазини, чайна.

За радянських часів у селі працював колгосп імені Дубового, що обробляв 2878 га землі, у тому числі 2384 га орної. На початку 80-х років тракторний парк колгоспу нараховував понад 40 тракторів, понад 10 комбайнів, споруджувалися нові ферми.

Сучасність Редагувати

Сьогодні на базі колишнього колгоспу діють СТОВ «Тясмин» та «Світанок», підприємство «Біоагропром». Працюють також круподерня, олійниця, механічний млин, пилорама, теслярська майстерня. У селі також функціонують 4 магазини, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, школа зачинена.