Новозибков, також Новозибків (рос. Новозыбков) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Новозибківського району Брянської області. Розташований на відстані 188 км від Брянська. Населення міста становить 41 932 особі (2009).
| місто Новозибков | ||
|---|---|---|
| Новозыбков | ||
| ||
| Країна | Росія | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Брянська область | |
| Муніципальний район | Новозибківська міськрада | |
| Код ЗКАТУ: | 15420 | |
| Код ЗКТМО: | 15720000001 | |
| Основні дані | ||
| Час заснування | 1701 | |
| Статус міста | 1809 | |
| Населення | 41 932 особи (2009) | |
| Площа | 31,4 км² | |
| Густота населення | 1335 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 243020 | |
| Телефонний код | +7 48343 | |
| Географічні координати: | 52°32′00″ пн. ш. 31°56′00″ сх. д. / 52.53333333336077259900775971° пн. ш. 31.93333333336077828334964579° сх. д.Координати: 52°32′00″ пн. ш. 31°56′00″ сх. д. / 52.53333333336077259900775971° пн. ш. 31.93333333336077828334964579° сх. д. | |
| Часовий пояс | +3, влітку +4 | |
| Водойма | річка Корна | |
| Найближча залізнична станція | Новозибків | |
| Відстань | ||
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: | 171 193 188 | |
| Вебсторінка | zibkoe.ru | |
| Мапа | ||
| Новозибков Новозибков | ||
|
| ||
| Новозибков у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Новозибков розташований на невеликій річці Корна, притоці річки Іпуть, басейн Сожу. На південній околиці протікає ще одна річка — Деменка, теж притока Іпуті.
Історія Редагувати
Місто засноване як слобода Зибка. Перші письмові згадки — в універсалі полковника Стародубського полку М. А. Миклашевського в 1701 році. Першими поселенцями були старообрядці-втікачі з центральних областей Росії, які оселилися на берегах озера Зибкого, неподалік від українських сіл Людкове та Тростань. Входило до складу Топальської сотні Стародубського полку. Основним заняттям селян в XVII — першій половині XVIII століть були переробка продуктів сільського господарства (виробництво канатів, олії, мила, шкіри) та дрібне ремесло (дерев'яний реманент, сани, дуги), а також торгівля. В 1708–1709 роках селяни активно брали участь у війні проти шведів. 30 січня (11 лютого) 1809 року посад Новозибків отримав статус повітового міста, центру Новозибківського повіту. Під час Наполеонівських воєн 1812 року в місті був сформований повітовий загін Чернігівського ополчення, який в складі Брянсько-Чернігівського ополчення та корпусів Ратта й Барклая-де-Толлі брали участь в боях під Могильовим, Оршею, взятті міст Замостя та Франкфурт-на-Майні. В 1860-их роках в Новозибкові був збудований перший сірниковий завод; в 1880-их роках кількість сірникових фабрик та заводів досягло 10, а річний прибуток склав 740 тис. руб. В 1887 місто було приєднано до залізниць Росії. 22 травня (4 червня) 1908 року було створене «Російське товариство сірникової торгівлі» (РОСТ), яке утримувало майже повну монополію на виробництво сірників в імперії (окрім 2 заводів на Далекому Сході).
У 1917 в Новозибкові базувався загін Українського Вільного козацтва в числі 50 вільних козаків під керівництвом підстаршини Андросюка.
До 1919 року місто перебувало у складі України.
Після аварії на Чорнобильській АЕС, на південний захід від міста починається непридатна для життя зона.
Населення Редагувати
|
Освіта та культура Редагувати
В місті функціонують 13 дошкільних закладів, 9 шкіл, 2 ПТУ, 3 технікуми, філіал Брянського державного університету (відкритий в 1995 році), корекційна школа-інтернат.
Галерея Редагувати
Відомі люди Редагувати
- Шалагінов Борис Борисович — український літературознавець, доктор філологічних наук, професор, дослідник західно-європейської літератури.
- Алексєєв Ростислав Євгенович — суднобудівник.
- Годлін Михайло Михайлович — український радянський ґрунтознавець.
- Дибенко Павло Юхимович — більшовик, перший наркомвійскмор.
- Драгунський Давид Абрамович — генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу
- Калуга Василь Іванович — український графік
- Рошаль Григорій Львович (1898-1983) — радянський режисер
- Пустовойтов Федір Степанович (1912—1989) — український художник.
Література Редагувати
- Ігор Роздобудько. Переселенці на Стародубщину — білоруси та старообрядці. // Стародубщина. Нарис українського життя краю. [ 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
- 1917-й рік на Стародубщині. [ 7 листопада 2019 у Wayback Machine.]
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Новозибків // Українська загальна енцикльопедія : Книга знання : в 3 т. / за ред. І. Раковського. — Львів ; Станиславів ; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2 : З – Р. — С. 873. — 694 с.
- Новозибків // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. — Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — С. 1787.
- . Гайдамака. Архів оригіналу за 16 квітня 2022.
Посилання Редагувати
- Галерея [ 4 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Інформаційний портал [ 26 грудня 2004 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія «Мой город» [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |