Василь Олексійович Нельговський (*1873 р. — †1924?) — генерал-хорунжий Армії УНР.
| Василь Олексійович Нельговський | |
|---|---|
| Підполковник Генерал-хорунжий (5.10.1920) | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1873 |
| Смерть | 1924 імовірно — Каліш |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| помічник начальника 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР. | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Станом на 1 січня 1910 року — підпоручик, молодший офіцер 9-ї роти 47-го піхотного Українського полку (Вінниця), у складі якого брав участь у Першій світовій війні, нагороджений Георгіївською зброєю (10 листопада 1915, за бій 14 січня 1915) та орденом Святого Георгія IV ступеня (20 листопада 1915, за бій 9 березня 1915). Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 1918 — на українській військовій службі. Був Харківським губернським комендантом.
1919 — начальник штабу 12-ї Київської дивізії Армії УНР у званні полковника.
Учасник Першого Зимового походу — командир Збірної бригади Київської дивізії. У 1920 році — помічник начальника 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.
У 1921 році — командир окремої партизанської групи (60 бійців), яка у ніч з 19 на 20 вересня 1921 року у ході Другого зимового походу перетнула радянський кордон та успішно партизанила на Поліссі до кінця листопада 1921 року. Після отримання відомостей про розгром повстанської армії Юрія Тютюнника група повернулася до Польщі.
У 1923 року відмовився від пропозиції Ю. Тютюнника долучитися до компрометації Головного Отамана.
Подальша доля невідома. Імовірно, помер у Каліші (1924 року).
Цікаві факти ред.
«Середнього зросту, ставний, у чорному костюмі, френч відкритий, біла сорочка з краваткою, шатен, голений, вуса англійські, очі темно-сірі, ніс прямий, вираз обличчя симпатичний», — таким в 1921 році описував Василя Нельговського у своєму звіті агент ЧК Сергій Даниленко.
Примітки ред.
- ↑ Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали / Упоряд.: В. Ф. Верстюк, В. В. Скальський, Я. М. Файзулін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Дух і літера, 2011. — С. 295—296. — ISBN 978-966-378-207-2.
- Нельговский Василий Алексеевич / Георгиевские кавалеры (рос.)
- Листи Костя Мацієвича до Симона Петлюри (1920—1923). — Суми, 2009. — С. 110.
- Михайло Ковальчук, Олександр Вовк Підполковник армії УНР, генерал-хорунжий УПА Леонід Ступницький: сторінки біографії // Військово-історичний альманах. Центральний музей Збройних Сил України. — число 1 (18). — 2009. — С. 1—38.
- Коваль Р. За волю і честь: невигадані історії і вояцькі біографії / Роман Коваль. — Київ: Діокор, 2005. — 91 c.
Посилання ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Отмарштейн Ю. До історії повстанчого рейду ген. хор. Ю. Тютюнника в листопаді 1921 р. // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1930. — Ч. 6. — С. 12—20.
- Ващенко П. До рейду 1921 року // За Державність. — Каліш, 1932. — Ч. 3. — С. 135—139.
- Філоненко Є. Волинські повстанці в крівавих днях 1920—1924 років // За Державність. — Варшава, 1938. — Ч. 8. — С. 215—235.
- Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. — Харків: Державне видавництво України імені Г. І. Петровського, 1924. — С. 76.
- Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917—1920): Документально-художнє видання / Упоряд.: М. Ковальчук. — Київ: Темпора, 2007. — С. 586.
- Верига Василь Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Стікс, 2011. — 192 с. — ISBN 5-7707-7031-7.