Нейїський мирний договір — мирна угода, що була однією з міжнародних договорів, що склали Версальсько-Вашингтонську систему. Підписаний 27 листопада 1919 р. у Неї-сюр-Сен (фр. Neuilly-sur-Seine, поблизу Парижа) між Болгарським царством, учасницею блоку Центральних держав, і державами-союзницями Антанти (США, Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія, Японська імперія, Королівство Греція та ін.). Набрав чинності 9 серпня 1920 р.
Нейїський мирний договір | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 27 листопада 1919 |
Місце | Неї-сюр-Сен |
Сторони | Третє Болгарське царство |
Медіафайли у Вікісховищі |
Основні положення Редагувати
За Неїським договором від Болгарії до Королівства сербів, хорватів і словенців відійшли 4 райони загальною площею 2566 км² з містами Цариброд, Босилеград і Струмиця.
Підтверджувався кордон з Королівством Румунія, встановлений Бухарестським мирним договором 1913 року, за яким Південна Добруджа залишилася за Румунією.
Болгарське царство було позбавлене Західної Фракії (8,5 тис. км²) і з нею виходу в Егейське море. Західна Фракія переходила у розпорядження Великої Британії, Королівству Італія, Французькій республіці, США та Японській імперії, які зобов'язалися (ст. 48) «гарантувати свободу економічного виходу Болгарії до Егейського моря». Це зобов'язання було порушене передачею Західної Фракії Королівству Греція в 1920 р.
Болгарське царство зобов'язалося виплатити репарації в 2,25 млрд золотих франків. Його господарство та фінанси були поставлені під контроль Міжсоюзної комісії з представників Великої Британії, Французької республіки та Королівства Італія. Військові статті договору обмежували види озброєння та чисельність армії (до 20 тис.), чисельність поліції і жандармерії Болгарського царства.
У 1923 і 1930 роках були переглянуті статті про репарації, у 1938 — про військові обмеження. У 1940 році Південна Добруджа (згідно з Болгарсько-Румунським договором від 7 вересня 1940 р.) повернена Болгарському царству.
Після Другої світової війни Неїський мирний договір повністю втратив чинність.
Окремі статті Редагувати
27 листопада 1919 р.
Джерела та література Редагувати
- В. В. Павленко. Нейїський мирний договір 1919 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 358. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Велика радянська енциклопедія (рос.)
- Текст Неїського мирного договору (англ.)
Література Редагувати
- Ключников Ю. В., Сабанин А. В. Нейи. — М., 1926. — С. 41-42. Україна в міжнародно-правових відносинах, книга 2, Правова охорона культурних цінностей, Київ, Юрінком Інтер, 1997
- О. С. Пархомчук. Нейїський мирний договір 1919 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Б. М. Гончар. Салонікське перемир'я 1918 // Українська дипломатична енциклопедія