Антоніна Василівна Нежданова (4 червня 1873, Крива Балка — нині в межах Одеси — 26 червня 1950) — російська та радянська оперна і камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагогиня. Народна артистка СРСР (1936), Героїня Праці (1925), докторка мистецтвознавства (1944).
| Антоніна Василівна Нежданова | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 червня 1873 |
| Місце народження | Крива Балка |
| Дата смерті | 26 червня 1950 (77 років) |
| Місце смерті | Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія → СРСР |
| Професії | оперна співачка, музична педагогиня, викладачка університету |
| Освіта | Московська консерваторія |
| Праця в операх | Большой театр |
| Співацький голос | колоратурне сопраноd і сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | класична музика |
| Нагороди | |
| Файли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народилась у передмісті Одеси у вчительській сім'ї. В 1883-91 училася в одеській Маріїнській гімназії (в 1885 одночасно навчалася грі на фортепіано у Музичному училищі), по закінченні якої викладала російську і німецьку мови в Одеському міському жіночому училищі. У 1899—1902 роках навчалася у Московській консерваторії (клас У. Мазетті, пізніше під його керівництвом розучувала нові партії), яку закінчила з малою золотою медаллю.
Дебютувала 1900 року (Москва, партія Місіс Форд в «Віндзорських пастухах» Ніколаї, консерваторський спектакль на сцені Великого театру). Солістка Большого театру в 1902-34 (дебют у партії Антоніди). Учасниця перших постановок у Большому театрі опер «Сорочинський ярмарок» Мусоргського в редакції Ю. Сахновського (1925, партія Парасі), «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва (1927, партія Нінетти). Серед партій також Людмила («Руслан і Людмила»), Тетяна («Євгеній Онєгін»), Іоланта («Іоланта»), Снігурка («Снігурка»), Шемаханська цариця («Золотий півник»), Ельза («Лоенґрін»), Мікаела, Лакме, Маргарита, Розіна, Віолета, Мімі.
Гастролювала за кордоном, 1913 року в Парижі виступала в «Ріголетто» (партія Джильди) разом з Карузо й Руффо. Вела концертну діяльність.
З 1936 на педагогічній роботі (професорка Московської консерваторії з 1943).
Ім'я Антоніни Нєжданової з 1950 року носить Одеська консерваторія.
На честь артистки названо астероїд 4361 Нежданова.
Примітки Редагувати
- Нежданова Антонина Васильевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела та література Редагувати
- О. В. Ясь. Нежданова Антоніна [ 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 356. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.245.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.74
- Біографія
- belcanto.ru [ 6 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Вечір, присвячений 130-річчю Нежданової у Києві [ 24 січня 2005 у Wayback Machine.]
- Антоніна Нежданова [ 27 червня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Нежданова Антоніна Василівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 204.
- Нежданова Антоніна Василівна // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 514-515.