Національний військово-історичний музей України (до 2010 року Центральний музей Збройних сил України) — військово-історичний музей міста Києва. Музей є єдиним в Україні, який охоплює історію створення і розвитку військової справи на території України від доби бронзи до сьогоднішніх днів.
| Національний військово-історичний музей України | |
|---|---|
| | |
| 50°26′42″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.54000000002777782° сх. д.Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.54000000002777782° сх. д. | |
| Тип | військовий історичний і національний (15 січня 2010) |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Адреса | Київ, вул. Грушевського, 30/1 |
| Засновано | жовтень 1995 року |
| Відкрито | 14 червня 1998 року |
| Режим роботи | щодня з 10:00 до 17:00, вихідний - понеділок |
| Фонд | 50 000 одиниць |
| Директор | Ільєнко А.Б. |
| Сайт | nvimu.com.ua |
| Національний військово-історичний музей України (Київ) | |
Національний військово-історичний музей України у Вікісховищі |
Створений у жовтні 1995 року на підставі наказу начальника управління виховної роботи Міністерства оборони України. Підпорядкований Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики міністерства.
Історія та діяльність
Робота зі створення музею розпочалася у жовтні 1995 року. У вересні 1996 року за рішенням міністра оборони України музей отримав статус головного музею в системі військово-музейної справи у Збройних силах України. Свої двері для відвідувачів музей відкрив у червні 1998 року і з цього часу він набув популярності у шанувальників військової історії. Музей розташований в будівлі Будинку офіцерів (пам'ятка архітектури), що був закладений у 1914 році і добудований під керівництвом архітектора Й. Ю. Каракіса в 1931–1932 р.
15 січня 2010 року Центральному музею Збройних сил України відповідно Указу Президента України надано статус національного та перейменовано у Національний військово-історичний музей України.
Національний військово-історичний музей України (далі НВІМУ) займається видавничою справою і є засновником «Військово-історичного альманаху», єдиного в Україні періодичного видання, яке ґрунтовно висвітлює військові події минулого, публікує спогади відомих військових діячів та наукові доробки дослідників військової спадщини. Також, на базі НВІМУ видавалося науково-популярне видання «Український військовий музей» — журнал, що висвітлює основні напрямки музейної роботи.
Експозиції
В експозиції Національного військово-історичного музею України відображена велична історія військової діяльності на теренах України. Музейні предмети кіммерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII—XVIII ст., українських військових формувань періоду Першої світової війни та визвольних змагань початку XX ст. розповідають про звитягу та мужність, бойовий ратний подвиг народу при захисті рідної землі.
В експозиції музею також представлено раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX ст., радянсько-німецької війни, боротьби партизанських загонів і підрозділів УПА в 1941—1944 роках, повоєнного будівництва і бойової діяльності військ Радянської армії на території України. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв. Також у 2010 році була відкрита виставка «Збройні сили України на варті держави», яка присвячена сучасним збройним силам та її розвитку з моменту заснування у 1991 році.
Проводиться робота щодо виконання наукового проекту НВІМУ «Воєнна історія України» з дослідження проблем військової історії з сивої давнини до сучасного періоду у різних регіонах України. Ці конференції мають загальнодержавне значення, вони сприяють відродженню, розвитку та популяризації воєнно-історичної науки в Україні. Вже сьогодні музей має потужну наукову базу, до якої залучається все більше дослідників воєнної історії.
Виставка-реквієм «Герої не вмирають!»
Філії
До складу Національного військово-історичного музею України входять п'ять філій:
- Музей ракетних військ стратегічного призначення (смт. Побузьке, Кіровоградська область), створено на базі бойової ракетної частини. Відвідувачі музею мають змогу оглянути раніше цілком таємні об'єкти і скласти уяву про бойові можливості ракетних військ періоду холодної війни.
- Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки (м. Луцьк).
- Музей «Герої Дніпра» (м. Івано-Франківськ).
- Меморіальний комплекс «Пам'яті героїв Крут» (с. Пам'ятне, Борзнянський район, Чернігівська область).
- Музей важкої бомбардувальної авіації (м. Полтава).
На непідконтрольній території
- Військово-морський музейний комплекс «Балаклава» (Балаклава, м. Севастополь), експозиція якого висвітлює питання військово-морської діяльності. Музей розміщено в приміщенні колишнього підземного заводу з ремонту підводних човнів та ядерного арсеналу.
- Військово-історичний комплекс «Михайлівська батарея», (м. Севастополь), знаходиться в Михайлівському равеліні (батареї), що є історичною пам'яткою України. Відтворював історію, формування та діяльність ВМС України.
Керівництво музею
- Ільєнко Андрій Борисович — директор
- Тинченко Ярослав Юрійович — заступник директора з наукової роботи
Колишні керівники музею
- Карпов Віктор Васильович (з 1995 по 2013)
- Таранець Владислав Володимирович (з 2013 по 2018)
Примітки
- Карпов, В. 100 років з дня створення першого військово-історичного музею в Україні // Український військовий музей. — 2010. — № 2. — С. 6.
- Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України. Міністерство оборони України (офіційний вебсайт). Процитовано 31 грудня 2017.
- Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України, 1999 . (стор. — 334).
- Указ Президента України № 29/2010
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний військово-історичний музей України |